Хмельницький Тиміш (Тимофій) Богданович

Тиміш (Тимофій) Хмельницький - несправджена надія Богдана Хмельницького, герой битви під Батогом і Молдавських походів

Тиміш (Тимофій) Хмельницький (народився 16 вересня 1632 р. на хуторі Суботові, загинув 15 вересня 1653 р. в м. Сучаві, що зараз в Румунії) - старший син легендарного українського гетьмана, творця першої козацької держави Богдана Зиновія Хмельницького. Саме цей юнак був головною надією свого великого батька, з ним пов'язували можливі перспективи встановлення нової монаршої династії багато хто як із запорізьких отаманів і простих козаків, так і правителів сусідніх держав. Вважалося, що саме Тимофію в недалекому майбутньому буде призначено перевершити в подвигах і звершеннях славного Богдана. У спадкоємці гетьмана жив справжній козацький дух, прагнення до свободи, незалежність у судженнях і вчинках, особиста відвага, помножені на військовий і політичний талант. Молодий запорожець користувався величезним авторитетом серед побратимів, в тому числі старших і досвідчених. Він командував, і досить успішно, великими військовими об'єднаннями, захоплював міста, погрожуючи цілим державам. Тиміш Хмельницький прожив всього лише 21 рік і загинув, як і належить козакові, на полі бою. Хто може знати, як склалася б подальша історія України, якби яскраве життя первістка великого Богдана не обірвалося так різко?

Чому Тимоша Хмельницького варто віднести до героїв України?

Молодий спадкоємець повстанського ватажка ніколи не уникав боїв, завжди знаходився на передових позиціях. Він не ховався за спиною батька, не шукав теплого місця при штабі;

Тиміш Хмельницький проявив себе і як успішний полководець. У битві під Батогом, що закінчилася тріумфальною перемогою українського війська, він командував частиною козацької армії, а в поході на Молдавію - вже окремим корпусом запорожців. Причому йому вдалося захопити столицю Молдавського князівства місто Ясси. В ході війни юнак встиг дослужитися з чигиринського сотника до жаботинського полковника, а потім і наказного гетьмана;

батько і син Хмельницькі змогли змусити молдавського господаря Василя Лупула погодитися на небачену поступку - шлюб своєї дочки принцеси Розанди з Тимофієм. До цього моменту в історії Східної Європи не було прецеденту, щоб монарший рід поріднився з простолюдином. А перед Тимофієм, відповідно, відкрилися запаморочливі перспективи справжньою коронації з подальшим заснуванням власної династії. Якби цим планам судилося здійснитися, українська державність отримала б потужний фундамент;

крім того, шлюб Тимоша Хмельницького з Розандою поріднив козака з такими впливовими магнатськими родами, як Радзивілли, Конецпольські, Вишневецькі, Жолкевські, Збаразькі;

під керівництвом саме Тимоша Хмельницького козаки вперше з часів Сагайдачного провели свій масштабний закордонний похід, який міг серйозно вплинути на політичну розстановку сил у Східній Європі.

Один з подвигів Тимоша Хмельницького - участь в битві під Батогом.

Битва під Батогом, на відміну від Молдавського походу, для Тимоша Хмельницького закінчилася повною перемогою. Крім того, для польського війська, яке, до речі, було значно сильніше за молдавське, ця поразка стала справжньою катастрофою. Знову ж таки, сам бій багато в чому був спровокований саме діями молодого гетьманського сина. Тому цей подвиг заслуговує, безумовно, на особливу увагу.

Після поразки під Берестечком (1651 р.) і укладення невигідного Білоцерківського мирного договору з Польщею Богдан Хмельницький опинився в досить складному становищі. З одного боку, над його владою нависла серйозна зовнішня небезпека: магнати, шляхта і коронне військо завжди були готові добити козацьку республіку. З іншого ж боку, всередині самого повстанського табору назрівав опозиційний рух проти гетьмана. В українському суспільстві і війську стало поширюватися невдоволення - Богдана Хмельницького звинувачували буквально у всіх гріхах: і в торішній поразці, і в нерішучості, і в узурпації влади, і навіть у змові з поляками. У Запорізькій Січі подумували вже про обрання нового гетьмана, а козаки Миргородського та Прилуцького полків проголосили своїм лідером якогось Вдовиченка та закликали інших побратимів до них приєднуватися, оскільки Богдан «с поляки мирен». Повсюдно козаки і селяни порушували умови мирного договору, нападаючи на польських панів, король же вимагав від Хмельницького негайно приборкати свавільників. Карати винних гетьман, звичайно, не поспішав, але і підтримати їх він поки не міг. Союзники також не вселяли довіри: московський цар після Берестечка обмежувався лише моральною підтримкою, обіцяючи дати притулок козакам у себе в разі повного їх розгрому, та й на кримського хана з погляду недавньої зради важко було повністю розраховувати.

Богдан Хмельницький точно знав, що для подолання кризи, яка склалася, йому потрібно одне - блискуча військова перемога. Вона змусила б замовкнути всіх його критиків, привела б під його знамена нові тисячі добровольців, а, головне, повернула б прихильність могутніх монархів сусідніх держав. Гетьман кілька місяців таємно готувався до відновлення війни, йому потрібен був тільки привід, який незабаром з'явився. У квітні 1652 року в Корсуні польська комісія засудила до розстрілу за підбурювання до бунту козацьких полковників Матвія Гладкого, Лук'яна Мозиря і Адама Хмелецького. Формально їх стратили за порушення Білоцерківського миру, але всім було зрозуміло, що це випад в бік українського гетьмана. На початку травня Хмельницький зібрав в Чигирині козацьку раду, яка постановила вважати Військо Запорізьке вільним від присяги, принесеної під час підписання Білоцерківського договору (польський Сейм також не ратифікував цей документ).

Богдан Хмельницький знову почав розсилати по Україні довгоочікувані універсали з закликом до всіх знищувати шляхту і вступати в козацькі полки. Гетьман готовий був знову стати на чолі свого народу. 17 травня 1652 року до нього підійшли Корсунський, Канівський і Черкаський полки, готові негайно виступити в похід. Однак Хмельницький не поспішав, виславши попереду себе лише Уманський полк на чолі з сином Тимофієм, а також татарський загін Карач-бея. Хворому гетьману Мартину Калиновському, який з коронним військом розташувався на Брацлавщині, Богдан послав лист з вимогою пропустити в Молдавію його сина «з друзями». Всього ж названих «друзів» було... кілька десятків тисяч. «Батько Хмель» пояснював, що парубки їдуть свататися до дочки молдавського царя Лупула Розанди, і не радив їм в цьому заважати. Польський же полководець, знаючи, що мир розірваний, готувався до рішучої битви. У Мартина Калиновського (до речі, 47-річний гетьман також сватався до Розанди) в розпорядженні було 12 тисяч кінноти і 8 тисяч піхоти, до того ж він чекав на підхід полків з Польщі та Лівобережжя, а також дуже розраховував на допомогу магнатських загонів. Чекаючи підкріплення, поляки звели біля гори Батіг грандіозний військовий табір, розрахований на (!) цілих 100 тисяч чоловік. Через обмеженість в часі і величезні розміри самого табору його не встигли як слід укріпити до підходу передових козацько-татарських загонів. Крім того, Калиновський був свято переконаний в тому, що йому доведеться мати справу тільки з недосвідченим Тимофієм Хмельницьким.

22 травня 1652 р. почалися перші сутички між польськими гусарами і козаками Тимоша Хмельницького. Під ударами «непереможної кінноти» українці відступили, зумівши при цьому заманити атакуючих в засідку. Еліта коронного війська в той день ледве врятувалася, сховавшись за стінами табору. Один з польських полководців, досвідчений З. Пшиємський, радив Калиновському, поки не пізно, відвести кавалерію в Кам'янець, залишивши в таборі піхоту для стримування противника. Це дозволило б дочекатися підкріплення і вдарити з часом в тил козакам. Але гордий Калиновський не слухав нікого, він поки не бачив небезпеки в війську Тимоша Хмельницького. Полякам здавалося, що старий Богдан з основною армією ще далеко і навряд чи встигне прибути до Батога раніше підходу шляхетських сил.

Український же гетьман з полками з'явився під Батогом рівно на наступний день - 22 травня. Оцінивши диспозицію противника досвідченим поглядом, він відразу виділив слабкі місця в обороні польського табору. Хмельницький легко знайшов і головний недолік: у Калиновського просто не вистачало людей для ефективного захисту всього периметра. Тому було прийнято рішення - негайно атакувати ворожий табір (!) з усіх чотирьох сторін. Напір козацько-татарського війська на позиції поляків був дуже сильним. Хмельницький кинув на штурм всі свої загони, і незабаром стало ясно, що шляхта не втримає позицій. У польському таборі почалася паніка, багато вершників вирішило рятуватися втечею, не звертаючи уваги на заклики Калиновського, який намагався зупинити їх з шаблею в руках. Зрештою коронному гетьману довелося вдатися до крайніх методів: він наказав німецьким піхотинцям стріляти по відступаючих. Більшість з них схаменулася, але в цей час в таборі почалася пожежа, яка повністю зруйнувала залишки організованої оборони. Коли козаки Богдана і Тимофія Хмельницьких з татарами увірвалися всередину польських укріплень, Калиновський з нечисленними солдатами своєї армії сховався в німецькому редуті, звідки продовжував вести бій. Український гетьман наказав розстріляти шляхтичів, які не бажали здаватися, з гармат. До вечора бій закінчився.

Двадцятитисячна коронна армія Речі Посполитої за один день перестала існувати. Якийсь татарин приніс Хмельницькому знайдену на полі бою голову Мартина Калиновського. Під Батогом навічно залишилося близько 8 тисяч добірних польських солдатів, більше половини крилатих гусар республіки загинуло в тій битві. Кілька тисяч шляхтичів врятувалося втечею, інші ж потрапили в полон. Ходили легенди, що козаки дуже жорстоко розправилися з невільниками, нібито вони викупили всіх полонених у татар для того, щоб влаштувати масову розправу. Однак документи стверджують зворотне: в червні 1652 року, коли полки Хмельницького підступили до стін Кам'янця-Подільського, козаки і татари в великій кількості обмінювали захоплених бранців і відпускали їх за викуп.

Після перемоги під Батогом Україна знову повстала: всюди запалали панські замки і маєтки. Десятки тисяч селян поповнили армію Богдана Хмельницького, яка продовжила свій переможний похід.

Біографія Тимофія Хмельницького.

16 вересня 1632 року - народився старший син Богдана Хмельницького Тиміш.

1646 рік - Тимофій вперше з'являється на Запорізькій Січі.

Лютий-вересень 1648 р. - Тимофій перебуває заручником в столиці Кримського ханства Бахчисараї. Хан Іслам-Гірей ІІІ, не довіряючи своєму новому союзнику Богдану Хмельницькому, зажадав від запорізького гетьмана гарантій вірності. За час вимушеного почесного полону юний козак встиг підучити татарську мову, звичаї, а також удосконалити свої навички верхової їзди і фехтування.

Вересень-грудень 1648 року - Тимофій разом з козацьким військом бере участь у битві під Пилявцями і в поході на Галичину.

Літо 1649 року - Тиміш Хмельницький бере участь в Зборівському поході козацького війська.

Липень 1650 року - Тимофій разом з досвідченим полковником Дем'яном Лисицею командує окремим корпусом запорізьких козаків, посланим українським гетьманом на прохання кримського хана в донські степи, на річку Міус.

Осінь 1650 року - Богдан Хмельницький з козацько-татарським військом вторгається в Молдавію для того, щоб змусити місцевого царя Василя Лупула видати дочку Розанду за Тимофія. У цьому поході старший син Богдана вперше діяв автономно і дуже успішно, захопивши кілька фортець, включаючи столицю князівства місто Ясси. Василь Лупул погодився видати свою дочка за Тимофія і стати союзником його батька у війні. Однак весілля вирішено було ненадовго відкласти, оскільки наречену довгий час ховали від нареченого то в маєтку Радзивіллів, то в самому Стамбулі.

Червень 1651 року - старший син гетьмана б’ється в битві під Берестечком.

Май 1652 року - молодий Хмельницький керує частиною української армії в битві під Батогом.

31 травня 1652 року - відбулося весілля Тимофія і Розанди. Молоді переїжджають жити в Україну, на хутір Суботів.

Квітень 1653 року - об'єднані сили трансільванського князя Юрія ІІ Ракоці і волоського господаря Матея Бесараба захопили Ясси, скинули Лупула і посадили на його місце Стефана Георгіца.

Весна-літо 1653 року - Тиміш Хмельницький разом з козацькою армією приходить в Молдавію, громить військо Георгіца, звільняє з облоги свого тестя. Однак вторгнення в сусідню Валахію молодому гетьманичу не вдається. Козацьке військо зазнає поразки під Фентою.

Серпень 1653 року - війська Тимоша Хмельницького проходять спустошливим рейдом по Молдавії, захоплюють фортецю Сучаву. Однак незабаром ця твердиня стала пасткою для українців. Їх там в облогу взяло польсько-волоське військо.

12 вересня 1653 року під час оборони фортеці Сучава Тимофій був важко поранений. Вороже ядро розбило лафет гармати прямо поруч з молодим отаманом. Великий осколок потрапив прямо в ногу Тимофія, викликавши велику втрату крові (за іншою версією - гангрену).

15 вересня 1653 року - старший син Богдана Хмельницького Тиміш помер, не доживши рівно один день до свого 21 дня народження.

Цікаві факти про Тимофія Хмельницького.

Тиміш Хмельницький

За спогадами очевидців, молодий Хмельницький не мав картинної зовнішності. Він був невисокий, кремезний, похмурий, рудоволосий, з обличчям, покритим слідами віспи;

в козацькому реєстрі, складеному після підписання Зборівського договору 1649 р. ім'я Тимоша Хмельницького вписано відразу ж за ім'ям Богдана, тобто воно йде під другим номером;

під час весілля Тимофія з Розандою, згідно зі свідоцтвом Григорія Грабянки, «панна воєводівна, виказуючи свою прихильність до Хмельниченка і доводячи, що охотою заміж іде, наказала своїм дружкам на весіллі співати руські пісні»;

весільним подарунком від Василя Лупула стали 2 тисячі талерів і стільки ж червоних золотих. Молодий зять, який чув про казкові багатства тестя, залишився цим підношенням вкрай незадоволений;

15 листопада 1652 р. паризька Gazette de France повідомляла читачам, що син «генерала» Хмельницького нібито вже двічі бив свою молоду дружину Розанду, ревнуючи її і звинувачуючи в зрадах з турецьким візиром;

Тиміш Хмельницький розпорядився повісити дружину свого батька Гелену (Мотрону), яку завжди дуже не любив. До речі, саме через цю жінку Богдан Хмельницький і підняв повстання. Її звинувачували в подвійному заміжжі, крадіжці, подружній і державній зраді, спробі отруїти гетьмана. Тимофій не став довго розбиратися, а за відсутності Богдана просто повісив мачуху на воротах Чигиринської фортеці. Старий Хмельницький, дізнавшись про це, оскаженів, але потім простив улюбленого сина;

є думка, що саме після похорону старшого сина (30 жовтня 1653 р.) Богдан Хмельницький остаточно зневірився в можливості створення своєї династії, що і змусило його піти на союз з Московським царством.

Історична пам'ять про Тимофія Хмельницького.

Образ старшого сина українського лідера відтворений в безлічі художніх творів, присвячених Богдану Хмельницькому, а також в художньому фільмі «Гетьман» (2015 р.).

Тимофій Хмельницький в соціальних мережах.

У соціальних мережах «Вконтакте» і Facebook не знайдено відео і спільнот, присвячених Тимофію Хмельницькому.

В «Однокласниках» не знайдено ані груп, ані відео.

В Youtube за запитом «Тиміш Хмельницький» - 185 результатів:

Про Тиміша Хмельницького на Youtube

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Тимофія Хмельницького?

Для аналізу популярності запиту «Тимофій Хмельницький» використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого, можна зробити висновок: за станом на 22 квітня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 111, що видно на скріні:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів «Тимофій Хмельницький» зареєстровано в січні 2016 року - 93 запита за місяць: