Михайло Всеволодович Чернігівський

Князь Михайло Чернігівський - мученик за віру, який відмовився виконувати язичницькі обряди хана Батия

Михайло Всеволодович Чернігівський став першим давньоруським князем, страченим монголо-татарами (не загиблим у бою, а саме страченим). Цей правитель виявив небувалу твердість духу і непохитність віри, одним тільки своїм подвигом спокутувавши боягузтво багатьох співвітчизників і підтримавши ідею опору в серцях інших. Прийнявши мученицьку смерть в Орді, Михайло Чернігівський довів, що подвиг можна здійснити не тільки на полі бою, а ворог не може себе вважати переможцем, поки "переможений" з цим не змирився.

Головний подвиг Михайла Чернігівського.

Михайло Всеволодович носив титул Великого князя Київського у 1238-1239, а також в 1241-1243 роках, коли місто було вже розорений монголо-татарами. Втративши столицю в міжусобному суперництві, що не припинялося навіть в цей важкий для Русі час, Михайло Всеволодович повернувся в Чернігів, де правив до моменту, коли разом з рядом інших князів був викликаний в Орду.

Захопивши у 1241 р. більшість києворуських земель, монголо-татари не включили їх до складу Золотої Орди, але князі повинні були визнати зверхність хана і отримати від нього ярлик на правління. Для цього їх викликали в столицю монголо-татар місто Сарай, який знаходився на Волзі.

До зустрічі з ханом князям належало виконати принизливий для християн ритуал - пройти через коридор, утворений багаттями, і поклонитися язичницьким ідолам. Поступитися своєю гордістю довелося багатьом славним мужам, серед яких і Олександр Невський, і Ярослав Суздальський, і Данило Галицький. Останній, отримавшиу 1250 році від хана Батия наказ "Віддай Галич!", негайно відправився в Орду. Там він визнав себе васалом великого хана, пив з ним кумис і навіть удостоївся похвали: "Ти вже наш - татарин". Так Данилу Романовичу вдалося зберегти життя і володіння. Надалі він став готувати велике повстання проти монголів, яке, на жаль, закінчилося невдачею.

Михайло також зважився їхати до хана, визнаючи його політичне верховенство, проте повернутися назад йому вже не судилося.

Події, що розгорнулися, найбільш повно описані у "Сказанні про вбивстві в Орді князя Михайла Чернігівського і його боярина Феодора".

"Проїхавши багато земель, прибув Михайло до Батия. Повідали Батию: "Великий князь російський Михайло приїхав поклонитися тобі". Цар Батий велів покликати волхвів своїх. І коли волхви прийшли до нього, то сказав їм цар: "Все, що потрібно за вашим звичаєм, сотворіть із князем Михайлом, а потім приведіть його до мене". Тоді вони, прийшовши до Михайла, сказали йому: "Батий кличе тебе". Він же, взявши Феодора, пішов разом з ним. І ось дійшли вони до того місця, де були складені палаючі багаття по обидва боки шляху. І всі поганці проходили через вогонь і кланялися сонцю і ідолам. Волхви так само хотіли провести Михайла і Феодора через вогонь. Михайло ж і Феодор сказали їм: "Не личить християнам проходити через вогонь і поклонятися йому, як ви вклоняєтеся. Така віра християнська: не велить поклонятися нічому створеному, а велить поклонятися тільки Батькові та Сину, та Святому духу". Михайло ж сказав Феодору: "Не можна нам поклонятися тому, чому вони поклоняються".

Тоді волхви, залишивши Михайла і Феодора на тому місці, куди привели їх, пішли і сказали цареві: "Михайло веління твого, цар, не слухає: через вогонь не йде і богам твоїм не кланяється...". Цар сильно розлютився і послав одного з вельмож своїх на ім’я Єлдега і сказав йому: "Так передай Михайлу: "Як посмів велінням моїм знехтувати - чому богам моїм не поклонився? Тепер одне з двох вибирай: або богам моїм поклонишся і тоді залишишся живий і отримаєш князювання, або ж, якщо не поклонишся богам моїм, то лютою смертю помреш".

...Тоді відповів Михайло: "Тобі, царю, вклоняюся, бо Бог доручив царювати на цьому світі. А тому, чому наказуєш поклонитися - не вклонюся". І сказав йому Єлдега: "Михайло, знай - ти мертвий!". Михайло ж відповів йому: "Я того і хочу, щоб мені за Христа мого постраждати і за православну віру пролити кров свою".

Тоді сказав до нього, гірко плачучи, онук його Борис, князь ростовський: "Господарю і батьку, поклонися!". Так само і бояри почали говорити: "Всі за тебе і з усіма людьми своїми приймемо покуту". І відповів їм Михайло: "Не хочу тільки по імені християнином називатися, а робити, як поганець". Після цього Михайло зірвав з себе княжий плащ свій і жбурнув його в ноги їм, кажучи: "Візьміть славу світу цього, якої ви прагнете!". Коли почув Єлдега, що не вмовили Михайла, то поїхав до царя і повідав йому слова Михайла.

На місці ж тому було багато християн і поганців, і всі чули, що відповів Михайло царю. Після цього Михайло і Феодор стали відспівувати себе і, здійснивши відспівування, прийняли причастя, яке дав їм з собою духовний отець їх. І ось кажуть оточуючі: "Михайло, ось уже вбивці їдуть від царя, щоб убити вас, вклоніться і живі залишитеся!". Михайло ж і Феодор, як одними устами, відповіли: "Не поклонімося і вас, тих, хто думає тільки про славу світу цього, не будемо слухати".

І тут приїхали вбивці, зіскочили з коней і, схопивши Михайла і розтягнувши йому руки, почали бити його кулаками по серцю. Після цього повалили ниць на землю і стали бити його ногами. Так тривало довго. І ось один з них, що був колись християнином, а потім зрікся християнської віри і став поганим праволомцем, на ім'я Доман відрізав голову святому мученику Михайлу і відкинув її геть. Після цього сказали Феодору: "Якщо ти поклонишся богам нашим, то отримаєш все князівство князя свого". І відповів Феодор: "Князювання не хочу і богам вашим не поклонюся, а хочу постраждати за Христа, як і князь мій!". Тоді почали мучити Феодора, як раніше Михайла, після чого відрізали чесну його голову.

... Святі ж тіла їх покинуті були псам на поживу. І багато днів лежали, проте Божою благодаттю залишалися неушкодженими... І сталося вбивство їх у рік 6753 (1245), місяця вересня в двадцятий день".

Князя Михайла таємно поховали вірні йому близькі, а потім його останки перенесли до Чернігова. На церковному Соборі 1547 року Михайло був зарахований до лику святих.

Біографія князя Михайла Чернігівського.

Народився Михайло імовірно у 1179 році, можливо, 6 серпня (відомо, що в цей день від важких пологів померла його мати, княгиня Марія Казимирівна). Батьком Михайла був Всеволод Святославович Чермний, один з наймогутніших князів з роду Ольговичів, що укріпилися на Чернігівщині.

1206-1223 рр. - Михайло займає княжий престол, але який саме, точно не ясно. Відомо тільки, що він по праву народження займав досить високе місце в династії Ольговичів і тому міг претендувати на значні володіння.

1223 рік - Михайло зайняв Чернігівський престол після загибелі в битві на Калці свого дядька, князя Мстислава Святославича. Сам Михайло також взяв участь в тій трагічній першій битві русичів з монголо-татарами.

1224-25 і 1229 рр. - Михайло Чернігівський двічі займає Новгород, борючись проти князя Ярослава Всеволодовича, батька Олександра Невського. Двічі змушений був залишити місто.

1226 р. - Михайло разом з князем Юрієм Володимирським здійснює похід проти Олега Курського.

1228 р. - разом з київським князем Володимиром Рюриковичем Михайло воював проти Данила Галицького, але програв. Союзники взяли в облогу Кам'янець, але були розгромлені.

1229 р. - залишив у Новгороді на князювання свого малолітнього сина Ростислава, але місцеві бояри через рік прогнали чернігівця.

1234 р. - Чернігів витримав облогу військ Данила Галицького.

1235 р. - Михайло Чернігівський в союзі зі своїм двоюрідним братом Ізяславом Володимировичем почав війну проти свого недавнього союзника Володимира Рюриковича і Данила Галицького і навіть захопив Галич.

1236-1239 рр. - князь Михайло захопив Київ, приєднавши його до своїх володінь на цілих три роки.

1238-1239 рр. - Михайло разом зі своїм старшим сином Ростиславом ходив в похід на Литву.

1239 р. - монгольські посли вперше з'являються біля стін Києва з пропозицією здати місто. Михайло, згідно з літописом, не тільки відмовився від капітуляції, але і наказав убити послів, після чого втік до Угорщини зі своїм сином Ростиславом. Тоді ж давній ворог чернігівського князя Ярослав Всеволодович полонив в Кам'янці бояр і дружину Михайла Чернігівського. Дружину князя він незабаром випустив, і жінка змогла виїхати до свого брата Данила Галицького.

1239-1240 рр. - князі-вигнанці Михайло і Ростислав шукають притулку в Угорщині і Польщі, але потім просять про заступництво свого недавнього противника Данила Галицького. Правитель Галицького князівства люб'язно запросив Михайла з сином до себе.

1240 р. - починається вторгнення військ хана Батия в Галицько-Волинське князівство. Михайло Чернігівський знову залишає Русь, виїхавши спочатку до Польщі, а потім до Сілезії, де був пограбований німецькими князями.

1241 р. - Михайло з сином повернулися до спаленого монголами Києва. Михайло розмістив свою резиденцію на одному з дніпровських островів, а Ростислав поїхав княжити в Чернігівську землю і в цьому ж році напав на володіння свого недавнього благодійника Данила Галицького.

1245 р. - Ростислав одружився з дочкою угорського короля Бели ІV. Михайло ненадовго поїхав до Угорщини, але був неласкаво зустрінутий сином і незабаром повернувся в Чернігів, де став княжити.

1246 р. - Михайло Чернігівський був викликаний ханом Батиєм в столицю Золотої Орди, де і прийняв мученицьку смерть.

Цікаві факти про Михайла Чернігівського.

1. Михайло Чернігівський був одружений на сестрі Данила Галицького, однак це анітрохи не заважало двом шваґрам часто воювати між собою.

2. Восени 1237 до Михайла Чернігівського приїжджав з проханням про допомогу проти монголів легендарний Євпатій Коловрат. Однак князь відмовив йому, нарікаючи, що рязанці на Калку воювати разом з іншими російськими князями не ходили, от нехай і справляються тепер самостійно.

3. Практично одночасно з вбивством Михайла Чернігівського в ставці монгольських ханів з невідомої причини був отруєний і князь Ярослав Всеволодович Володимирський - давній конкурент князя Михайла.

4. Францисканський чернець Плано Карпіні, який побував в Батиєвій столиці, так пояснював монгольський звичай поклонятися ідолу і вогням навколо нього: "Перш за все також вони роблять ідол для імператора (Чингісхана) і з пошаною ставлять його на возі перед ставкою, як ми бачили при дворі справжнього імператора, і приносять йому багато дарів. Присвячують йому також коней, на яких ніхто не наважується сідати до самої їх смерті. Опівдні також вони поклоняються йому як Богу і змушують поклонятися деяких знатних осіб, які їм підпорядковані". Крім того, християнський чернець описує і багаття, запалені по обидві сторони від ідола. "Вони вірять, що вогнем все очищається, і коли до них приходять посли або вельможі або інші особи, то і їм самим, і дарам, які вони приносять, належить пройти між двох вогнів, щоб піддатися очищенню, щоб вони не влаштували якого-небудь отруєння і не принесли отрути або якого-небудь зла".

5. Багато істориків звертають увагу, що випадок з показовим вбивством князя Михайла Чернігівського за релігійний демарш був єдиним у відносинах між монгольськими ханами і давньоруськими князями. Є також думка, що справжніми причинами смерті чернігівського володаря стали інтриги, які чинилися навколо нього іншими Рюриковичами, що нашіптували Батию наклепи на Михайла (нібито він викрав призначених в подарунок великому хану коней і інше).

6. Останки Михайла Чернігівського таємно були перевезені з ординської столиці на батьківщину і поховані за християнським звичаєм. У 1572 році за розпорядженням Івана Грозного мощі святого були перевезені з Чернігова до Москви. У 1772 році мощі були поміщені в срібну раку і зберігалися в Архангельському соборі московського Кремля. У 1812 році французи, які захопили Москву, викрали срібну раку і останки Михайла Чернігівського помістили в бронзову раку.

7. Михайло Чернігівський був надзвичайно популярний серед російського дворянства. Дуже багато князівських родів вказували його в своїх родоводах як засновника роду. До таких, наприклад, належать Долгорукі, Волконські, Рєпніни, Горчакови, Оболенські, Воротинські, Борятинскі.

Історична пам'ять про Михайла Чернігівського.

День пам'яті святого Михайла Чернігівського Російська православна церква відзначає 3 жовтня (20 вересня за старим стилем).

Книга "Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді":

Князь Михайло Чернігівський в соціальних мережах.

У соціальних мережах "Вконтакте", "Однокласники" і Facebook не знайдено спільнот, присвячених князю Михайлу Чернігівському:

В Youtube за запитом "Князь Михайло Чернінгівський" - 17 результатів пошуку.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Михайла Чернігівського?

Для аналізу популярності запиту "князь Михайло Чернігівський" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого, можна зробити висновок: за станом на 23 червня 2016 року кількість запитів за місяць склала 807, що видно на скріні:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "князь Михайло Чернігівський" зареєстровано в жовтні 2015 року - 1 936 запитів за місяць: