Митрополит Петро Могила

Петро Могила - спадкоємець молдавського престолу, який став українським митрополитом

Митрополит Петро Могила (народився 10 січня 1596 р. у м. Сучава в Молдавському князівстві, помер 1 січня 1647 р. у Києві) - напевно, найбільш відомий і найвидатніший український релігійний діяч.

Він народився в знатній сім'ї правителя Валахії і Молдавії, став блискучим офіцером, а потім найвідомішим і найбільш авторитетним київським митрополитом. Хоча він прожив всього 50 років, але його ім'я відоме кожному українцю і дуже багатьом за кордоном. Петро Могила увійшов в історію як непересічний політик, дипломат, письменник, меценат і просвітитель, який

1. Зумів відстояти інтереси давньої православної віри в Україні та Білорусії всередині Речі Посполитої, домігшись рівності православних, уніатів і католиків, при цьому ім'я блаженнійшого митрополита згадували з великою повагою як в Римі, так і в Варшаві, і в Москві. Він умів бути незалежним сам і зберігати незалежність української Церкви, а Київ за часів Петра Могили знову зажив слави одного з центрів європейського православ'я.

2. Виступив ініціатором створення в Україні системи навчальних закладів європейського рівня.

Його ім'ям названа Києво-Могилянська колегія (потім академія), тому що у 1632 р. Петро Могила об'єднав Київську братську та Лаврську школи.

За іншою версією школа, а надалі Києво-Могилянська академія, названа її засновником Яремою Вешневецкім в честь своєї матері - Раїни (Регіни) Вишневецької (в дівоцтві Могилянки), дочки молдавського господаря Йереміі Могили. По батькові вона доводиться Петру Могилі двоюрідною сестрою, зберегла православ'я і похована імовірно в заснованій нею Мгарській обителі.

3. Йому в тісній співпраці з гетьманом Петром Сагайдачним (1577-1622) вдавалося зберегти міжконфесійний і міжнаціональний мир в Україні, утримуючи свою паству від насильницьких дій щодо іновірців. Стараннями Сагайдачного і Могили не було ані виснажливих воєн, ані кровопролитних повстань, розвивалися українські міста, торгівля, землеробство, а сам Петро Могила вмів знаходити спільну мову і з польським королем Владиславом IV, і з запорізькими отаманами, і з Москвою.

Символічно, що в рік його смерті (1647) закінчився мир і почалася зовсім інша епоха в історії України - спочатку протистояння Богдана Хмельницького з польськими магнатами, потім руйнівні війни 1648-1954 рр., Переяславська Рада (1654), а потім період Руїни (1657- 1687 рр.) аж до початку гетьманства Івана Мазепи.

У 1996 році Священний Синод Української Православної Церкви канонізував Петра Могилу в межах України, тому що пропозиція про його прославлення була відхилена комісією Московського Патріархату. Лише через 9 років (8 грудня 2005 року) Московський Патріархат затвердив рішення УПЦ, і Петро Могила канонізований на всій території РПЦ.

Головні подвиги Петра Могили, здійснені заради України.

Пост архімандрита Києво-Печерської лаври. Очолив найбільшу православну святиню в Україні Петро Могила ще в досить молодому віці. На той момент колишній дворянин був всього лише простим монахом (і то недавно), а також богословом-початківцем. Однак його розум, енергія і ревна віра викликали повагу до молодого ченця. Причому визнання він знаходив на самих верхах української православної ієрархії. До смиренного схимника виявляли прихильність і архімандрит лаври Захарія Копистенський, і навіть митрополит Іов (Борецький). Мабуть, обидва священики вбачали в молодому браті Петрі значний потенціал. Крім того, на всіх справило величезне враження те, що Могила зумів оплатити навчання в Європі декільком найбільш обдарованим монахам з Києво-Печерської лаври.

У 1627 році, після смерті Захарії Копистенського, з благословення митрополита Іова Петро Могила був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. При цьому він ще навіть не був зведений в духовний сан. Статус Петра Могили різко зріс, формально він підкорявся тільки Константинопольському патріарху, а не Київському митрополиту, і навіть носив титул "великий архімандрит". Новий глава відразу ж значно зміцнив дисципліну серед мешканців святої обителі, проте наставляти ченців він вважав за краще власним прикладом. "Поперед усіх належить бути на чернечому правилі та в усякому ділі богоугодному", - говорив Петро Могила, завжди піддаючи себе точно такій аскезі, як і послушників.

Очоливши лавру, новий архімандрит загорівся ідеєю просвітництва, видання нових книг, яких так не вистачало на той момент православним українцям. Митрополит Іов перед смертю передав лаврі всю свою чималу бібліотеку, призначивши Петра Могилу своїм сповідачем. Всі отримані книги архімандрит згодом передав в створену при ньому лаврську школу. Друкарня Києво-Печерської лаври при новому главі запрацювала в небачених до того масштабах, ставши одним з найбільших центрів книгодрукування в Україні та Білорусії. За 5 років архімандритства Петра Могили в лаврській друкарні було надруковано 15 найменувань різних книг (це дуже багато). Як писав дослідник історії української Церкви Іван Огієнко, "могилянська доба - це найкраща доба в житті Печерської друкарні, доба її повного розквіту та многоплідної праці. В історії української культури початкове печерське друкарство займає найпочесніше місце".

Однак найбільш нагальним на той момент завданням був захист українського православ'я від уніатів, і навіть не стільки від тих, хто з колами в руках домагався передачі української Церкви під свою юрисдикцію, скільки від інших, які отримували вищу освіту в Римі і в католицьких колегіях інших європейських міст. Для інтелектуальної протидії новій загрозі були потрібні перш за все власні освічені кадри. З цією метою архімандрит задумав створити мережу православних шкіл в Україні. Почати він вирішив, природно, з лаврської школи. Архімандрит Петро дочекався повернення посланих за кордон юнаків і поставив їх вчителями, взяв вчених зі Львівського братства, організував у лаврі перший гуртожиток для бідних учнів, дав для утримання училища кілька сіл зі свого маєтку і волостей лаврських.

Несподівано посилення лаврської школи зустріло протидію з боку інших православних - київських братчиків, які вбачали в конкурентах якусь небезпеку для себе. Дипломатичний Петро Могила зумів швидко і віртуозно залагодити суперечності, не доводячи справу до конфлікту. Він запропонував об'єднати дві школи, підпорядкувавши їх виключно Константинопольському патріарху. Представники київського братства погодилися на такий компроміс і навіть зробили Петра Могилу наглядачем і опікуном своєї школи. Це об'єднання благословив Патріарх Константинопольський Кирило Лукар, Митрополит Київський Ісая, письмово схвалили православні єпископи і вище духовенство і братство лаврське. Нова школа згодом стала знаменитою Києво-Могилянською колегією, а в подальшому - славнозвісної духовною академією. Як писав Іван Огієнко, "доба Могили — то була доба великих досягнень... Створення Києво-Могилянської колегії, цієї слави і гордості Київських Атен, що незабаром стане ”альма-матер” для всього православного Сходу, і її величезна наукова історично-археологічна праця зробила Київ панівним центром усієї Східної Європи". По суті, створення цієї школи було справою всього життя Петра Могили. Однак він ще відкрив у 1634 р. Вінницьку колегію, а у1636 - Кременецьку.

Крім освітньої діяльності "великий архімандрит" не забував і про інші свої обов'язки, і тут його заслуги не менш визначні. Завдяки його старанням була оновлена ​​церква Успіння Божої Матері, прикрашені святі печери, повернутий під управління лаври древній Пустинно-Миколаївський монастир; він же заснував Голосіївську пустинь і за свої кошти влаштував богадільню.

Кафедра митрополита. У 1632 р. Києво-Печерський архімандрит Петро Могила був депутатом на сеймі, який обрав нового короля Речі Посполитої Владислава IV. Новий монарх, на відміну від свого батька, не був католицьким фанатиком і дотримувався досить прогресивних поглядів в релігійному питанні, прагнучи до міжконфесійного миру в країні. Король Владислав мав славу досить толерантного, крім того, він був зобов'язаний православним депутатам сейму за отримані на виборах голоси. У цей час посиленими стараннями Могили та інших депутатів з України та Білорусії вперше після заснування унії було урочисто визнано існування православної митрополії в Києві, а також відбулося формальне затвердження чотирьох єпархій. Митрополитом Київським було обрано Петра Могилу.

Це обрання дало привід для закидів колишньому архімандриту в невдячності по відношенню до свого благодійника митрополита Ісаї, який був ще живий і не заслуговував на таке ставлення до себе. Але Могила був налаштований рішуче, він прекрасно розумів, що настав час для дій. Боротьба з уніатами ще тільки розпалювалася, і літній митрополит Ісая не міг вести її з належною енергією і завзятістю. Тому Петро Могила відкрито висловив всі свої доводи критикам з числа православних членів сейму і без вагань прийняв обрання, а потім і хіротонію. "Деградовання" Копинського і посвята П. Могили відбулися у Львові і були здійснені львівським єпископом як екзархом Константинопольського патріарха.

Дії Петра Могили на митрополичій кафедрі дійсно виявилися вкрай енергійними і ефективними. Ще під час сейму 1632 року він почав клопотатися про перетворення Братсько-Богоявленської школи в академію. Католицькі та уніатські депутати різко заперечували, але новий король несподівано підтримав нового митрополита і видав йому відповідний привілей. Розвиваючи успіх, Петро Могила приступив до відновлення зруйнованих за часів панування унії і запущених давніх святинь - Софійського собору (греко-католики володіли ним цілих 37 років), храму Спаса на Берестові, Видубицького монастиря і Десятинної церкви, під руїнами якої були знайдені мощі святого князя Володимира.

Займався Петро Могила і зміцненням внутрішньоцерковної дисципліни. Новий митрополит висунув до всіх пастирів суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони перш за все обов'язкової для всіх священиків загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах і посланнях отець Петро кожен раз звертав увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю бути кращим прикладом для мирян, смиренно виконувати всі заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків. За невідповідність цим вимогам священики безжально усувалися від служби.

Величезну увагу приділяв Петро Могила і виданню церковних книг, причому вимагав, щоб жодна книга не друкувалася без звірення її з грецькими оригіналами. При ньому були переглянуті і підготовлені до видання “Служебник”, “Тріодь цвітная” і “Требник” з важливими настановами для священнослужителів про здійснення семи таїнств, також був складений “Патерик Печерський”. Друкування церковних книг за Петра Могили здійснювалося в усіх друкарнях України і Білорусії. У Львові діяли три друкарні (в них за час митрополитства Могили було надруковано до 25 різних церковних книг). У Вільно надрукували 15 книг, в Києві - 12. Сам митрополит був автором численних церковних праць і ще більшого числа перекладів і коментарів. З ім'ям митрополита Петра зв'язується поява етапних для слов'янського православ'я Катехізису ( "Православного сповідання віри") (1643), "Требника" (1646) і "Служебника" (1629, 1639).

Саме завдяки невтомній діяльності митрополита Петра Могили українське православ'я зуміло не тільки вижити в умовах потужного державного пресингу, але і відновити втрачені позиції. Заданий отцем Петром високий стандарт (освітній, моральний, громадянський) українського священика в подальшому дуже сприяв підвищенню авторитету Церкви в усьому православному світі. Не випадково потім, після переходу Гетьманщини під юрисдикцію Росії, всі кращі духовні кадри були перевезені до Першопрестольної саме з України.

Біографія Петра Могили.

10 січня 1596 - народився Петро Могила в м. Сучава у Молдавському князівстві.

1601 - 1607 - його батько Симеон Могила був господарем Валахії.

1607 - 1609 - його батько був царем у Молдавії.

1612 - Петру Могилі разом з матір'ю після захоплення їх володінь Кантемиром Мурзою і загибелі батька довелося тікати в Польщу, де у них були сильні і багаті родичі. У родинному зв'язку з ними були магнати Потоцькі, Вишневецькі, Корецькі. Спочатку юний шляхтич навчався у Львівській братській школі, яку щедро обдаровував його батько. По її закінченні княжич продовжував навчання в університетах Польщі та Франції. В історичній літературі містяться також відомості про його навчання в паризькій Сорбонні.

1620 - після повернення з навчання Петро Могила вступає на військову службу в польську армію і навіть бере участь у битві проти турків під Цецорою.

1621 - бореться проти османів під Хотином. Молдавський дворянин знаходиться під особистим заступництвом коронного гетьмана С. Жолкевського, а король Сигізмунд III за проявлену мужність хотів навіть поставити П. Могилу князем в Молдавії. Саме в боях під Хотином Петро Могила зблизився з П. Сагайдачним та іншими козацькими ватажками.

1622 - Могила купує кілька маєтків під Києвом.

1625 - несподівано для всіх відмовляється від військової кар'єри і приймає чернецтво.

1627 - його обирають архімандритом Києво-Печерської лаври.

1631 - зусиллями П. Могили при Лаврі була заснована православна школа, в майбутньому - знаменита Києво-Могилянська академія.

1633 - Став Митрополитом Київським і Львівським.

У ніч з 31 грудня 1646 на 1 січня 1647 митрополит Петро Могила помер у віці 50 років.

Цікаві факти про Петра Могилу.

1. Архімандриту Києво-Печерської лаври Петру Могилі у 1633 р. вдалося умовити новообраного польського короля Владислава ІV повернути православному населенню всі втрачені після Берестейської унії права. У зв'язку з цим православні делегати на коронаційному сеймі висунули пропозицію про обрання його Київським митрополитом. Король своїм привілеєм підтримав це рішення, а потім до нього приєднався і Константинопольський патріарх, який благословив Петра Могилу. Чинний митрополит Ісая Копинський активно протестував проти свого звільнення з посади і його в тому всіляко підтримували запорізькі козаки. Між ієрархами почався відкритий конфлікт, в якому Петро Могила розраховував на допомогу короля і владних установ, звинувачуючи свого конкурента в москвофільстві. Копинський і його прихильники в противагу розносили чутки про те, що сам Могила є таємним католиком і взагалі планує передати всі храми уніатам і латинянам. Після відмови І. Копинського добровільно піти з митрополичої кафедри озброєні слуги П. Могили вкрали його і, перекинувши через коня, привезли до Печерського монастиря. Саме за таких обставин вже старий Ісая Копинський змушений був підписати зречення.

2. У 1633 р. православною громадою міста Перемишля на посаду місцевого єпископа був обраний шляхтич Іван Попель, який незабаром отримав на це навіть спеціальний королівський "привілей". Однак Київський митрополит Петро Могила категорично відмовився висвятити Попеля на єпископство. Причиною такого рішення стало так зване "двоєженство" шляхтича, тобто виявилося, що він був одружений вже другим шлюбом. У своєму повному гніву листі до православних міста Перемишля митрополит писав: "... хоч би ангел з небес, але проти совісті і правил святих отців зробити цього не можемо". Іван Попель, зіткнувшись з такою непередбачуваною перепоною, вирішив обійти Київського митрополита і звернутися за благословенням безпосередньо до Константинопольського патріарха Афанасія. Як не дивно, він його отримав, після чого почав офіційно називати себе єпископом Перемишльським. Петро Могила, обурений цим фактом, закликав прихожан не визнавати нового єпископа, який "... ні на собі посвяти не має" і "... ні в якій мірі канонічно і пристойно єпископствовати і священнодіяти не може". Більш того, Київський митрополит домігся обрання в Перемишлі нового єпископа, якого потім особисто висвятив на служіння.

Історична пам'ять про Петра Могилу.

У 1996 році Петро Могила був канонізований. Він став першим святим, якого визнає Українська Православна Церква всіх конфесій.

У 1991 році був відкритий університет "Києво-Могилянська академія", який згодом отримав статус національного.

Меморіальна плита на честь Петра Могили є у Львові.

Іменем Петра Могили названо вулицю в м. Рівному.

Петро Могила в соціальних мережах.

У соціальних мережах "Однокласники", "Вконтакте" і Facebook спільнот Петра Могили не знайдено.

В Youtube за запитом "Петро Могила" - 3 100 відповідей:

Про Петра Могилу на Youtube

Документальний фільм:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Петра Могилу?

Для аналізу популярності запиту "Петро Могила" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що за станом на 5 лютого 2016 року кількість запитів за місяць склала 2 649, що видно на скрині.

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "Петро Могила" зареєстровано в листопаді 2015 року - 7 451 запит за місяць.