Заслужений майстер спорту СРСР

"Заслужений майстер спорту СРСР" - почесне звання, що використовувалося в Радянському Союзі для заохочення спортсменів за показані ними високі досягнення. До 1983 року це звання називалося просто "Заслужений майстер спорту", без згадки СРСР.

Встановлено звання було у 1934 році відповідною постановою ЦВК СРСР від 27 травня. Як було сказано в постанові, звання "Заслужений майстер спорту" встановлюється з метою присвоєння його майстрам, що є активними будівниками радянської фізкультури;

дане звання присвоював вищий орган з управління спортом в Радянському Союзі, який неодноразово змінював свій статус і свою назву. У 1992 році звання "Заслужений майстер спорту" присвоювалося спортсменам переважно за успіхи, досягнуті в складі Об'єднаної команди - спершу звання надавалося Держкомспортом СРСР, пізніше - Спортивною радою СНД.

Перші спортсмени, удостоєні звання "Заслужений майстер спорту".

Перше присвоєння звання "Заслужений майстер спорту" відбулося 5 червня 1934 р., а два тижні потому видання "Правда" опублікувало список спортсменів, відзначених новим для країни званням.

Ковзаняр Яків Мельников отримав знак під номером 1.

Крім нього, звання "Заслужений майстер спорту" були удостоєні:

Олександр Маляєв;

Петро Романовський;

Євген Кудрявцев;

Дмитро Васильєв;

Володимир Воног;

Олександр Шумин;

Олександр Бухаров;

Марія Шаманова;

Олександр Безруков;

Олексій Максунов;

Олександр Дьомін;

Микола Соколов;

Іван Привалов;

Петро Ісаков;

Федір Селін;

Микола Старостін;

Павло Батиров;

Михайло Бутусов;

Володимир Калінін;

Платон Іпполітов.

Велика частина спортсменів представляла Ленінград і Москву - по 10 осіб. Ще двоє спортсменів представляли Харків і Київ.

Практично всі відмічені новим званням були або діючим спортсменами, або спортсменами, що завершили кар'єру недавно. Свого роду винятком тут став ковзаняр Платон Іпполітов, спортивні досягнення якого відносяться до 10-20-х років минулого сторіччя. Спортсмена відзначили за його внесок у популяризацію ковзанярського спорту в країні;

вручення посвідчення "Заслужений майстер спорту" номер 1 відбулося у присутності кількох тисяч осіб - урочиста церемонія була організована в Палаці культури імені Сталіна;

нові звання були присвоєні спортсменам у 1936 році, після чого процедура стала регулярною;

у роки Великої Вітчизняної дане звання надавалося майстрам спорту, які відзначилися в боях з німецько-фашистськими загарбниками;

Серед тих, хто отримав звання "Заслужений майстер спорту" в 1943 році, були учасники футбольного матчу в блокадному Ленінграді - арбітр Микола Усов і капітан футбольної команди "Динамо" Валентин Федоров. Варто відзначити, що Усов став єдиним футбольним арбітром, удостоєним звання "Заслужений майстер спорту";

штангіст А. Авакян був удостоєний цього звання за те, що ударом кулака вбив у бою німецького солдата;

у 1945 році звання "Заслужений майстер спорту" присвоїли спортсменам, які ніколи не виступав на любительському рівні, - цирковим борцям Клеменсу Булю та Івану Піддубному.

Іван Піддубний

Опис нагрудного знаку "Заслужений майстер спорту СРСР".

Нагрудний знак, який вручався особам, удостоєним звання "Заслужений майстер спорту", був затверджений у 1935 році.

Автором ескізу був відомий у той час художник-плакатник Олександр Немухін, що був також одним з піонерів лижного спорту в Росії. У 1939 році Немухін сам був удостоєний цього почесного звання;

сам знак виготовлявся у вигляді багатокутника сріблястого кольору, на який накладалися радянські символи - серп і молот, прапор і п'ятикутна зірка, в центральній частині якої розміщувалося зображення бігуна, який розриває фінішну стрічку.

Нагрудний знак звання «Заслужений майстер спорту»

Іноземці, удостоєні звання "Заслужений майстер спорту СРСР".

В ознаменування 50-річчя Радянського Союзу, в грудні 1972 року, було прийнято рішення присвоїти звання "Заслужений майстер спорту СРСР" кращим спортсменам соціалістичних країн. Зокрема, цього звання були удостоєні:

Ондрей Непела (Чехословаччина);

Николає Мартінеску (Румунія);

Влодзімеж Любанський (Польща);

Влодзімеж Любанський

Хорлогійн Баянмунк (Монголія);

Теофіло Стівенсон (Куба);

Лі Хо Чжун (Північна Корея);

Карін Янц (Німецька Демократична Республіка);

Адраш Бальцо (Угорщина);

Марія Гігова (Болгарія).

Спортсмени, позбавлені звання "Заслужений майстер спорту СРСР".

У Радянському Союзі спортсмена могли позбавити звання "Заслужений майстер спорту СРСР" з політичних мотивів, за порушення спортивного режиму або за неспортивну поведінку. Серед найбільш відомих таких випадків слід зазначити:

позбавлення звання "Заслужений майстер спорту" за часів сталінських репресій - тоді, наприклад, цього звання були позбавлені знамениті футболісти, брати Андрій і Микола Старостіни, але в 1955 році їм знову його повернули;

футбольний тренер Борис Аркадьєв і футболісти Валентин Ніколаєв і Костянтин Бєсков були позбавлені звання "Заслужений майстер спорту" після того, як на Олімпійських іграх 1952 року футбольна збірна СРСР зазнала поразки від збірної Югославії. Пізніше їм також повернули звання;

Костянтин Бєсков

у 1971 році шахіст Марк Тайманов, який повертався на Батьківщину після поразки з розгромним рахунком 0:6 в матчі з Робертом Фішером, був позбавлений звання "Заслужений майстер спорту" через виявлену у нього при огляді на митниці заборонену в СРСР книгу Солженіцина "У колі першому". Відновили спортсмену звання тільки лише через 20 років.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про звання "Заслужений майстер спорту СРСР" в пошуковій системі?

Як видно зі скрина системи wordstat, користувачі пошукової системи Яндекс в грудні 2015 року цікавилися запитом "заслужений майстер спорту срср" 454 рази.

А за цим графіком можна простежити, як змінювався інтерес користувачів Яндекса до запита "заслужений майстер спорту срср" за останні два роки:

найвищий інтерес до даного запита був зафіксований у січні 2014 року (більш ніж 7 985 запитів);

найменше інтересу було проявлено в серпні 2015 року (близько 295 запитів).