Григоренко Петро Григорович

Петро Григоренко: дисидент і бойовий генерал СРСР

Григоренко Петро Григорович народився 16 жовтня 1907 року в с. Борисівка Бердянського району теперішньої Запорізької області, помер 21 лютого 1987 року в Нью-Йорку, США, генерал-майор збройних сил СРСР, учасник дисидентського руху, правозахисник, засновник Української Гельсінської групи, член Московської Гельсінської групи.

Подвиг Петра Григоренка.

Петро Григоренко

Генерал Григоренко - перший з генералітету СРСР, хто наважився піти проти радянської системи. Петро Григоренко не побоявся критикувати владу і самого генсека Хрущова за повторення сталінських методів правління. Після того як його вигнали з Москви, він не припиняв боротьбу з режимом: виступав на захист кримських татар, депортованих у Середню Азію, згодом вимагав звільнення академіка Андрія Сахарова.

Петро Григорович був одним з перших, до кого в СРСР застосували примусову психіатрію. А як ще пояснити простим радянським людям, чому бойовий генерал, фронтовик, комуніст, відзначений 4 орденами, численними медалями, який отримав поранення на фронті, раптом виступив проти радянської влади? Незважаючи на те, що його впродовж семи років лікували сильнодіючими психотропними препаратами, генерал зберіг здоровий глузд, гострий розум і не зламався в боротьбі з тиранією.

З ім'ям Григоренка пов'язують створення Української Гельсінської групи. Спочатку така організація за ініціативою Григоренка з'явилася в Москві в травні 1976 року, об'єднавши різних волелюбних людей, не згідних з режимом. Але Петро Григорович завжди залишався українцем і вболівав за свій народ, він мав тут багато друзів. Власне, в розмові з Миколою Руденком він і висловився за створення схожої організації в Україні. І вона з'являється у нас вже в листопаді. Григоренко підкреслював, що український союз, на відміну від московського, не тільки захищає права людини, а й відстоює інтереси української нації.

Нагороди Петра Григоренка.

Нагороди Петра Григоренка

17 жовтня 1997 - орден "За мужність" I ступеня (за мужність і самопожертву, проявлені при відстоюванні прав людини, активну участь у правозахисному русі).

Серед нагород за службу у ЗС СРСР Петра Григоренка: орден Леніна, два ордени Червоного Прапора, Червоної Зірки і безліч медалей.

Цікаве про Петра Григоренка.

Петро Григоренко про себе

"Я прожив довге і складне життя, пережив часи смутні, бурхливі і страшні, заглядав смерті у вічі. Був свідком руйнувань і пробудження, зустрічався я з безліччю людей, шукав, захоплювався, помилявся і прозрівав, жив серед людей і для людей, покладався на їхню допомогу, користувався їхніми добрими порадами та настановами, багато з яких дуже вплинули на моє життя, на моє формування. І ця книга в основному про них, цих людей ", - саме так говорив сам про себе Петро Григоренко.

Генерал Петро Григоренко увійшов в історію як один з тих, хто прагнув до відродження незалежної громадської думки в СРСР. Цим, здебільшого, і пояснювалася пильна увага до написаної ним книги спогадів під примітною назвою "У підпіллі можна зустріти тільки щурів" (Нью-Йорк, 1981, вид. "Дитинець"). "Мої колишні підлеглі (по 8 дивізії) заїжджали до мене в Москву і з обуренням і болем розповідали, як вони палили й руйнували будинки запідозрених у допомозі повстанцям, як вивозили на Сибір сім'ї з цих будинків, жінок і діточок, як викидали населення з сіл і хуторів, як влаштовували облави на повстанців. Під час одного з моїх виступів вже тут, у США, мені поставили запитання, чи воював я проти УПА. Я відповів: "Бог уберіг", і це дійсно так. Це справді диво, що я не обійняв посаду, яку дуже хотів обійняти і яку мені буквально в руки давали. Якби я її обійняв, то, безумовно, воював б і проти УПА, і проти мирних земляків своїх. Я, тодішній, був здатний на це. І якби став на цей шлях, то продовжував би і далі змінюватися в бік нелюдськості. Післявоєнний вибір чи не найвідповідальніший. І хоча я не розумію, як зміг зробити правильний вибір, але здогадуюся, що Бог не залишив мене своїм Промислом, тому що я все ж обрав добро. У мені самому перемогла любов до дружини, до сина, який тільки-но народився, до своєї сім'ї. Заради них я відмовився від шляху марнославства. І Бог благословив цей вибір, повів мене на шлях правди і добра", - писав генерал.

Петро Григоренко і соціальні мережі.

Група, присвячена Петру Григоренку ВКонтакті

Група, присвячена Петру Григоренку, в соціальній мережі “Вконтакте”:

На жаль, ні груп, ні сторінок, присвячених Петру Григоренку, в соціальних мережах “Однокласники” і Facebook не знайдено.

Біографія Петра Григоренка.

Могила Петра Григоренка

1922 - член бюро комсомольського осередку в рідному селі;

1926 - недовго був політруком в 1-й трудовій школі і в дитячому містечку для неповнолітніх правопорушників;

1926-1927 - секретар Селидівського сільського райкому комсомолу;

1927-1929 - секретар комітету комсомолу транспортного комбінату;

1929-1931 навчався в Харківському технологічному інституті;

1931 переведений у Військово-технічну академію, а після її розформування у наступному році - у Військово-інженерну академію, яку закінчив у 1934;

1949 - кандидат військових наук;

1934-1936 - начальник штабу окремого саперного батальйону в Західному особливому військовому окрузі;

1936-1937 - командир 52-го окремого інженерного батальйону Мінського укріпрайону (УР);

1937 - начальник інженерної частини Мінського УР;

грудень 1943 року - на радянсько-німецькому фронті, був заступником начальника штабу 10-ї гвардійської армії;

лютий 1944 - важко поранений і відправлений на лікування;

серпень 1944 - начальник штабу 8-ї стрілецької дивізії;

лютий 1945 - отримав звання полковника;

1945-1961 працював у Військовій академії імені М. В. Фрунзе:

з 1945 - старший викладач кафедри загальної тактики;

з 1949 - заступник начальника науково-дослідного відділу (НДВ);

с1952 - начальник науково-дослідного відділу;

з 1959 - начальник новоствореної кафедри військової кібернетики;

1958-1960 - керував авторським колективом основної теоретичної праці академії "Загальновійськовий бій";

1961 - хотів захищати докторську дисертацію, однак цього не сталося через звільнення Григоренка з Військової академії ім. М. В. Фрунзе з політичних мотивів;

1962-1964 - начальник оперативного відділу штабу 5-ї армії;

1 лютого 1964 він разом з синами був заарештований і засуджений закритим судом. Звільнений після відставки М. С. Хрущова, проте не відновлений у званні. Був змушений працювати вантажником в овочевому магазині;

7 травня 1969 - під час поїздки в Ташкент на процес кримських татар заарештований і поміщений в спеціальну психіатричну лікарню;

1974 - під тиском широкої міжнародної протестної кампанії, після чого продовжив дисидентську діяльність;

1977 виїхав з дружиною в США для операції і побачення з сином, який емігрував раніше. Через кілька місяців був позбавлений громадянства і тим самим права повернення в СРСР;

Помер в 1987 році в США.

Пам'ять про генерала Григоренка.

Пам'ятна монета з Петром Григоренком

1997 рік - Борис Єльцин, президент Російської Федерації, підписав указ "Про увічнення пам'яті Григоренка П. Г.";

17 жовтень 1997 року - Леонід Кучма, президент України, видав указ про нагородження Петра Григоровича Григоренка орденом "За мужність" першого ступеня (посмертно) - "за мужність і самопожертву, за участь у правозахисному русі";

17 травня 1999 в центрі Сімферополя, на Радянській площі, за ініціативою кримськотатарського Меджлісу без дозволу міської влади був урочисто відкритий пам'ятник генералу Григоренку;

2004 рік - Сімферопольська міськрада ухвалила рішення перейменувати територію навколо погруддя у сквер імені Григоренка;

На честь Петра Григоренка названо проспект в Києві і площу у Львові. Випущена ювілейна монета України:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Петра Григоренка в пошуковій системі?

Кількість запитів про Петра Григоренка в Яндекс за вересень 2015 року

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс у вересні 2015 цікавилися запитом "Петро Григоренко" 286 разів.

Кількість запитів про Петра Григоренка в Яндекс за останні два роки

Найвищий інтерес до даного запиту був зафіксований у вересні-жовтні 2014 (близько 520 запитів);

найменше інтересу було проявлено в травні 2014 (близько 300 запитів).