Каразін Василь Назарович

Василь Назарович Каразін – український вчений, винахідник, ініціатор заснування Харківського університету

Василь Назарович Каразін – великий просвітитель, великий вільнодумець, неабиякий вчений і взагалі людина, яка випередила свій час. Каразіну було тісно в його дворянському маєтку на Слобожанщині, він завжди тягнувся до наук, а також до великих звершень, оскільки його діяльна натура вимагала масштабних проектів.

Головною заслугою Василя Назаровича, безумовно, є відкриття Харківського університету – першого в Україні і четвертого в усій Російській імперії (після Московського, Дерптського і Віленського). Університет в Харкові з'явився раніше, ніж в імперській столиці Санкт-Петербурзі. Він на цілих 5 років випередив Берлінський університет Фрідріха Вільгельма, який прославився на весь світ завдяки реформам знаменитого Гумбольдта і став згодом еталоном класичного європейського університету.

Відкриття університету поклало кінець провінційній історії Харкова, автоматично перевівши місто з розряду малоросійської глушини в категорію "культурний центр". Власне, у 1804 році і почався шлях Харкова від "великого села" до мегаполіса. І все це, по суті, відбулося завдяки рішучим діям тільки одної людини – В. Н. Каразіна.

Василь Назарович, крім університету, відкрив Філотехнічне товариство, що так багато зробило для розвитку науки, техніки і промисловості в Україні. Каразін був віце-президентом Вільного товариства любителів російської словесності, редагував журнал "Соревнователь просвещения и благотворения". Він особисто написав близько 60 наукових робіт, багато друкувався в різних журналах: "Вестнике Европы", "Украинском вестнике", "Харьковских губернских ведомостях" і ін.

Він був великим лібералом і в своєму власному маєтку в с. Кручик провів численні реформи, намагаючись на власному прикладі продемонструвати рентабельність вільної селянської праці, прогресивність народовладдя, користь вільнодумства.

За свої сміливі судження і вчинки Каразін не раз був у немилості у можновладців, перебував в опалі і навіть сидів у в'язниці.

Головна заслуга В. Н. Каразіна – відкриття в Харкові університету.

Ідея відкрити в Україні університет витала у вищих сферах Російської імперії досить давно. Справа в тому, що університет міг стати найкращим інструментом просування панівної ідеології і реалізації багатьох імперських проектів, в тому числі і русифікації. На практиці все виглядало, як правило, зовсім навпаки, і університети ставали острівцями вільнодумства і центрами національного відродження. Однак наприкінці ХVIII ст. про це не здогадувалися ані імперські ідеологи, ані їх противники з числа національної аристократії, особливо польської. Вплив польського дворянства на Правобережній Україні і після поділу Речі Посполитої залишався просто колосальним. Поляки становили понад 90% місцевого дворянства і займали практично всі ключові пости. Природно, вони мріяли про відновлення польської державності і всіляко перешкоджали закріпленню російських інститутів на Правобережній Україні, яку щиро вважали своєю територією. Тому польське лобі на всіх рівнях перешкоджало відкриттю університету в Києві або в іншому місті Правобережжя. Ідеальним для них стало б відкриття університету де-небудь у Воронежі, однак і в Санкт-Петербурзі з часом змогли розпізнати суть польських інтриг, а тому проект університету безпосередньо в Україні зберіг колишню актуальність.

На роль університетського міста претендували, крім Києва, ще Катеринослав, Полтава, Чернігів, Суми, Переяслав. Харків також був у списку, але без великих шансів на успіх. Нинішній центр Слобідської України на початку ХІХ ст. за кількістю населення був менше Охтирки і насилу наздоганяв Валки.

Василь Каразін прекрасно розумів, що Харків не кращий претендент на право відкриття в ньому університету. Він сам зазначав, що Харків – місце "малолюдне, з числа найнезначніших губернських міст". Однак наполегливий дворянин прекрасно знав, що слід зробити акцент на перевагах, а вони у Харкова, безумовно, були. Наприклад, в губернському місті вже давно діяв колегіум, працювало народне училище. Але найбільше Василь Назарович розраховував на свої особисті зв'язки, і був у нього дар переконання.

Вперше про свою ідею відкриття в Харкові університету Каразін згадував ще у 1802 році. Тоді в листі до священика о. Василя (Фотієва) він писав, що наважився висловити государю ідею про заснування в Харкові університету, який був би влаштований краще за Московський і гідний був би називатися центром освіти у всій Південній Росії. Уже в серпні 1802 року Василь Назарович виступив в губернському дворянському зібранні з "Проектом про Харківський університет", в якому виклав складений ним план навчальної та наукової діяльності, а також проект зведення будівель і загальний кошторис.

Перед Каразіним стояло непросте завдання – переконати Санкт-Петербург в тому, що Харків підходить для відкриття університету найкраще, а місцеве дворянство і купецтво в тому, що для них це буде дуже вигідно. У результаті Василю Назаровичу доводилося перед міською елітою хвалитися своєю особистою дружбою з імператором Олександром І, всіляко роблячи вигляд, що питання вже вирішене, а в столиці переконувати високих сановників в тому, що харківське товариство із задоволенням пожертвує на відкриття в їхньому місті храму науки будь-яку необхідну суму. В результаті Каразіну вдалося зробити практично неймовірне: він переконав і уряд, і харківську аристократію (і, що не менш важливо, купецтво) в необхідності відкриття університету саме в Харкові. Більш того, харків'яни зібрали для цієї благородної справи астрономічну на ті часи суму – 400 тисяч рублів.

24 січня 1803 року було прийнято законодавчий акт про нову систему освіти в Російській імперії. У цьому документі вперше згадувалося про намір відкрити в Харкові університет, а також про створення Харківського навчального округу. З цього часу Каразін разом з однодумцями з головою занурився в практичну реалізацію своєї давньої мрії. Він особисто займався всім: шукав і запрошував професорів, підбирав будівлі, закуповував книги. Однак в червні 1804 року Василя Назаровича найвищим указом відсторонили від ведення університетських справ, він вже не в перший раз потрапив в немилість до імператора. Втім, зупинити процес підготовки відкриття університету цей прикрий факт вже не міг.

17 листопада 1804 р. государ Олександр І підписав указ про відкриття в Харкові університету.

Біографія Василя Каразіна.

30 січня (10 лютого) 1773 року – в с. Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії в родині місцевого поміщика народився Василь Назарович Каразін.

1783 р. – у 10-річному віці був записаний в Орденський кірасирський полк, потім в Семенівський полк.

До 1790 р. – отримував початкову освіту в приватних пансіонах Кременчука та Харкова.

1791-1795 рр. – проходить дійсну військову службу в Семенівському полку. В цей же час відвідує лекції в столичному Гірському корпусі, одному з кращих навчальних закладів Росії. Там він отримав можливість освоїти багато природничих наук – хімію, фізику, а також поглибив свої знання в математиці та іноземними мовами.

1795 р. – пішов у відставку з військової служби, оселившись у своєму маєтку в с. Кручик. Одружився. Кілька років живе замкнуто, багато читає.

1798 р. – зробив спробу незаконно виїхати за кордон і був затриманий в м. Ковно. Однак імператор Павло I простив його і навіть дав посаду служителя державного казначейства. У службових справах, часто працюючи в архівах Москви і Санкт-Петербурга, Каразін став збирати матеріали з історії Росії.

1801 р. – після сходження на престол нового государя Каразін подає йому свій проект політичного і економічного перетворення імперії. Новий російський імператор Олександр І, який мав славу ліберала, робить Каразіна своїм радником. Також харківський дворянин створює і очолює Міністерство освіти, на той момент перше в Європі.

1802 р. – Каразін починає діяльність з підготовки відкриття в Харкові університету.

1803 р. – прийнятий законодавчий акт про нову систему освіти в Російській імперії, в якому йдеться про намір відкрити в Харкові університет.

1804 р. – виходить імператорський указ про відкриття університету в Харкові. В цьому ж році Каразіна по наклепам численних недоброзичливців (серед яких був і могутній граф Аракчеєв) відправляють у відставку.

1805 р. – відкриття університету урочисто відбулося.

1804-1820 рр. – будучи у відставці, Каразін піклується народними школами, жіночою освітою, архівами, продовжує наукові дослідження.

1811-1818 рр. – засновує і очолює Філотехнічне товариство, відкрите для розвитку науки, техніки і промисловості в Україні.

1820-1821 рр. – був заарештований і рік провів у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив у своєму маєтку під постійним наглядом поліції.

1842 р. – поїхавши провідати сина, який служив на Чорноморському флоті в Криму, 69-річний В. Н. Каразін тяжко захворів і змушений був повернутися до Миколаєва.

4 (16) листопада 1842 року – Василь Назарович Каразін помер в Миколаєві.

Цікаві факти про Василя Каразіна.

Свій рід Каразіни вели від Григорія Караджі, архієпископа міста Софії, грека за національністю. Матір'ю Василя Назаровича була дочка козацького сотника Харківського полку Варвара Петрівна Коваленко. Сам же Василь Каразін в молодості називав себе етнічним сербом. У зрілі роки він вважав себе російським дворянином і переконаним прихильником монархії.

У 1798 році Каразін занудьгував і вирішив назавжди покинути Росію. Для цього він зробив спробу незаконно (без дозвільних документів) перейти кордон, проте був затриманий і заарештований. Василю Назаровичу вдалося надіслати листа імператору Павлу, який випередив офіційні документи про його арешт. У цьому посланні харківський дворянин пояснював свої наміри тим, що хотів вивчати науки і прагнув виключно до освіти. Монарх зглянувся на молодого аристократа і навіть дав йому хорошу посаду.

Вдруге Каразіна заарештували у 1820 році за підозрою в підбурюванні солдатів Семенівського полку до повстання. У казармах були знайдені листівки, нібито написані Василем Назаровичем. Тоді йому довелося провести у Шліссельбурзькій фортеці майже півроку. Після звільнення В. Н. Каразін був зобов'язаний постійно жити під наглядом у своєму родовому маєтку в селищі Кручик Харківської губернії.

У родовому маєтку Кручик у Каразіна була хімічна лабораторія та метеорологічна станція (перша в Харківській губернії), де він особисто вів спостереження протягом декількох десятків років. Також поміщик ввіз і посадив на Слобожанщині перші пірамідальні тополі.

Каразін сам був одружений на колишній кріпачці. Також він звільнив своїх селян, віддавши їм землі в спадкове володіння (за оброк). У себе в селі він заснував селянську думу (своєрідний міні-парламент), а також зі своєї кишені платив священику фіксовану платню, зробивши всі церковні треби для селян безкоштовними.

Після відкриття університету про Харків вперше дізналися в Європі. І сам вид губернського міста поступово став змінюватися. У Харкові з'явився університетський бульвар і університетський сад. Почали зводити нові кам'яні будівлі. Завдяки зусиллям університетських професорів і студентів санітарно-епідеміологічна обстановка в місті помітно покращилася.

Харківський університет став центром українського національно-культурного відродження. З ним пов'язано видання "Українського вісника" і "Українського журналу". В альманасі "Утренняя звезда" друкувалися твори українських авторів, які стали класиками національної літератури. Саме в Харківському університеті побачили світ уривки з "Енеїди" і "Наталки Полтавки" Івана Котляревського, з повісті "Маруся" Григорія Квітки-Основ'яненка, байки Євгена Гребінки, твори Петра Гулака-Артемовського.

Історична пам'ять про Василя Каразіна.

Пам'ятники Василю Назаровичу Каразіну встановлено в м. Харкові та в його рідному селі Кручик. Харківський пам'ятник зводився на кошти, зібрані городянами. Його автором став італійський скульптор Андреотті. Монумент був встановлений до сторіччя відкриття університету в 1905 році і став першим ростовим пам'ятником в місті. Згодом пам'ятник змінював своє місце цілих 5 разів.

Ім'я В. Н. Каразіна носять вулиця в Харкові, а також площа і вулиця в Богодухові.

Харківський національний університет з 1999 року носить ім'я Василя Назаровича Каразіна.

Василь Каразін в соціальних мережах.

У соціальних мережах "Вконтакте" і Facebook знайдені спільноти, присвячені Василю Каразіну:

"Фейсбук"

Документальний фільм:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Василя Каразіна?

Для аналізу популярності запиту "Василь Каразін" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого, можна зробити висновок: за станом на 15 серпня 2016 року кількість запитів за місяць склала 98, що видно на скріні:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "Василь Каразін" зареєстровано в лютому 2016 року – 229 запитів за місяць: