Ярослав (Георгій) Мудрий

Ярослав Мудрий - князь, який зробив Київську Русь великою державою

Ярослав (в хрещенні - Георгій) Мудрий (народився близько 980 р., помер 20 лютого 1054 р. у Вишгороді) - великий князь Київський (з 1019 р.), під час правління якого Русь досягла найвищого розквіту. Він був сином Володимира Великого і полоцької княжни Рогніди. Прізвисько Мудрий закріпилося за Ярославом в офіційній російській історіографії лише в другій половині ХІХ ст., за життя його так не називали. Період правління Ярослава вважається кульмінацією величі Києва, який саме тоді став одним з найбільших міст Європи і в літописах був названий «Матір'ю міст руських». Князь Ярослав керував найбільшою країною Європи цілих 35 років, і ніколи, ні до, ні після нього, давньоруська держава не мала такої могутності. За цей час князь проявив себе як видатний:

полководець (успішно воював з Польщею, розгромив печенігів, розширив територію країни на північному сході і північному заході);

дипломат (довгий час правив спільно з братом Мстиславом без найменших конфліктів; встановив добрі відносини з більшістю монарших сімей Європи, реально впливав на політику багатьох країн);

державний діяч (саме при ньому остаточно склалася на Русі владна ієрархія, і, по суті, завершився процес соціального структурування суспільства);

законодавець (був створений перший записаний збір законів - «Руська правда»);

адміністратор (розділив землі своєї безмежної держави між численними синами, затвердив систему престолонаслідування);

будівельник (зводив цілі міста - Ярославль, Юр'єв; в Києві почав будівництво собору Святої Софії, а також побудував безліч інших храмів по всій своїй державі, на кордоні зі степом звів систему оборонних споруд);

просвітитель (при ньому почали з'являтися перші школи, монастирі, почалося літописання, була організована перша бібліотека).

Етапи правління Ярослава Мудрого.

Правління в Новгороді і боротьба за Київ. Ярославу довелося поборотися за київський престол. Спочатку батько посадив його правити в Ростові, а потім - в Новгороді. У 1014 році Ярослав відмовився платити данину Києву, чим викликав гнів батька. Це, до речі, було першим проявом сепаратизму серед Рюриковичів. Тільки раптова смерть завадила Володимиру Святославовичу почати похід на Новгород.

Відразу після смерті Володимира київський престол захопив туровський князь Святополк I Окаянний, зведений брат Ярослава, який наказав убити своїх братів: ростовського князя Бориса, муромського - Гліба і древлянського - Святослава. Ярослав Володимирович був вчасно попереджений про небезпеку сестрою Предславою.

Користуючись підтримкою новгородців, в грудні 1015 року він переміг Святополка в битві під Любечем і захопив Київ. У цій битві він зарекомендував себе як чудовий тактик, зумів напасти раптово і поставив киян практично в безвихідне становище, притиснувши до річки. Але Святополк не змирився: у 1018 році разом зі своїм тестем, польським королем Болеславом Хоробрим, він завдав поразки Ярославу в битві при Бузі і відбив Київ.

Ярослав Мудрий утік до Новгорода, звідки мав намір переправитися до Скандинавії і сховатися там назавжди. Але новгородці порубали князівські човни і змусили Ярослава продовжити боротьбу. Вони ж зібрали грошей для найму нової дружини в Скандинавії. У 1019 році в битві на Альті була здобута остаточна перемога над Святополком. На той час окаянний вже позбувся підтримки польського тестя, з яким необачно посварився, проте закликав до себе на захист печенігів, що, втім, йому не допомогло. Ярослав Володимирович сів у стольному граді, але міжусобиці на Русі на цьому не закінчилися.

У 1021 році Ярослав розбив іншого претендента на київський престол - свого брата Брячислава Ізяславича Полоцького. У 1024 році у нього з'явився новий, значно більш грізний суперник - Мстислав Тмутараканський, який захопив Чернігів. У битві під Лиственом Ярослав зазнав поразки, але, незважаючи на це, брати зуміли домовитися, розділивши батьківську спадщину між собою. Двовладдя на Русі зберігалося аж до смерті Мстислава у 1035 році, тільки після цього Ярослав став повновладним правителем Київської Русі.

Головні заслуги Ярослава Мудрого як київського князя.

Продовжує зміцнювати зовнішні кордони Київської Русі. Удосконалює оборонну мережу на сході, на кордоні зі степом. Вона охоплювала 13 міст і фортець, розташованих переважно на лівому березі Дніпра. У 1036-37 рр. за наказом Ярослава були побудовані потужні фортечні укріплення південніше річки Рось, з'єднані між собою глибоким земляним валом.

Активно займається будівництвом. Так само, як і його батько, князь Ярослав розвиває столицю. За час його правління площа Києва збільшилася в сім (!) разів порівняно з епохою Володимира Великого. Князь також засновує і нові міста, в основному у віддалених куточках власної держави, наприклад, Ярославль.

Проводить правову реформу. З ім'ям Ярослава Мудрого пов'язано створення першого письмового збору законів Київської Русі - «Руської правди». Вона була створена на основі традиційного права стародавніх слов'ян, але одночасно з цим мала певні нові і передові пункти. Наприклад, було скасовано смертну кару, яка замінялася штрафом. Крім чисто гуманістичного аспекту ця реформа дозволяла істотно поповнити скарбницю. Що примітно, серед найтяжчих злочинів, згідно давньоруському кодексу, були також конокрадство і підпал. «Руська правда» юридично оформила феодальні відносини на Русі.

Продовжує політику християнізації. У великій кількості будуються церкви, з'являються перші монастирі. Близько 1050 року Ярослав Мудрий вперше без узгодження з Константинополем призначив Київського митрополита зі слов'ян - ним став Іларіон, автор «Слова про Закон і Благодать».

Займається всебічним розвитком культури. У Києві звели Золоті ворота з надбрамною церквою Благовіщення, 13-купольний храм святої Софії, а в 1051 році був закладений фундамент Києво-Печерського монастиря, згодом названого лаврою. Князь дбав про переведення на давньоруську мову багатьох грецьких книг, які склали основу бібліотеки, створеної ним у храмі Софії Київської. У його правління був написаний перший давньоруський літопис.

Проводить адміністративну реформу. Розділяє землі держави між своїми синами і встановлює систему престолонаслідування за принципом сеньйорату. Тобто трон повинен успадковувати найстарший брат в роду. Таким чином, склалася так звана горизонтальна система, яка передбачала перехід влади від старшого брата до молодшого.

Використовує дипломатію як головний засіб зовнішньої політики. Князь Ярослав активно вдавався до так званої шлюбної дипломатії, тобто одружував своїх дітей з дітьми інших європейських монархів. За це його навіть прозвали «тестем Європи». На правах родича в подальшому Ярослав дуже часто втручався у внутрішньополітичні справи багатьох держав. Слава про Київську Русь в цей період досягла найдальших країн. Діти Ярослава були пов'язані сімейними узами з представниками правлячих династій Центральної і Західної Європи: Францією, Норвегією, Данією, Угорщиною, Візантією. Сам князь був одружений на дочці шведського короля.

Ліквідує загрозу з боку печенігів. У 1036 році війська Київської Русі повністю розгромили печенігів під Києвом.

Веде війни з Польщею. Поляки підтримували претензії на київський престол головного суперника Ярослава Мудрого, його брата Святополка Окаянного, і захопили Червенські землі (сучасну Галичину) на заході України. Ярославу вдалося відвоювати назад Перемишль, Червен, Белз та інші міста.

Заповіт Ярослава Мудрого.

Помер Ярослав 20 лютого 1054 року. Перед смертю він заповідав київський престол новгородському князю Ізяславу, а іншим синам залишив у спадок решту князівств, наказавши всім жити в мирі.

«Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, - замість себе, - стіл свій, Київ, найстаршому синові... Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він буде замість мене». А Ізяславу ще додав: «Якщо хто захоче образити брата, то ти допомагай скривдженому». Однак тенденція до роздробленості, початок якій поклав сам Ярослав, що припинив свого часу платити данину батькові, виявилася занадто сильною, і скоро єдність києворуських земель була втрачена.

Цікаві факти про Ярослава Мудрого.

1. Ярослав не був завойовником, війна не приваблювала його. Причиною тому була, ймовірно, його кульгавість. За однією з версій, Ярослав отримав травму під час боротьби з братами: обстеження останків показало, що у нього була перерубана нога. Однак це не завадило йому бути відмінним наїзником і часто водити в бій своїх воїнів. Вікінги, які становили значну частину дружини князя Ярослава, до речі, вважали його природним скандинавом, називали конунгом Ярицлейвом і дуже поважали.

2. З усіх синів Володимира Великого лише Мстислав (близько 983-1036 рр.) найбільше був схожий на свого войовничого діда, знаменитого Святослава Ігоровича. Він правив у далекому Тмутараканському князівстві, постійно воюючи з сусідніми племенами ясів і косогів (сучасні черкеси і осетини). Військо дуже любило Мстислава за його характер, хоробрість і простоту. Всі тяготи військового походу, так само як і радості перемог, Мстислав порівну ділив зі своїми дружинниками. Існує легенда, як перед однією з воєн Мстислав, щоб уникнути кровопролиття, вийшов битися один на один проти ватажка косогів - велетня Редеді. Поєдинок відбувався на очах у ворогуючих армій, і Мстислав переміг. Косоги без бою підкорилися грізному князю-воїну.

У 1024-му перетнулися шляхи двох братів - Мстислава Тмутараканського і Ярослава Мудрого. Останній привів з Новгорода варягів і хотів з їх допомогою остаточно утвердитися в Києві. Мстислав стояв на чолі великого війська, що складалося з чернігівців, сіверян і косогів. Дві дружини зійшлися вночі під Лиственом під проливним дощем і при спалахах блискавок. Військо Мстислава повністю перемогло найманців з півночі, а сам Ярослав утік до Новгорода. Однак Мстислав послав до нього гінця з закликом: «Сідай в своєму Києві. Ти старший брат, а мені хай буде та сторона». Тільки у 1025 році Ярослав на чолі великого війська прийшов з Новгорода до Києва і уклав з братом мир. Мстиславу відійшли землі на лівому березі Дніпра, а Ярославу - на Правобережжі. Так вони вдвох і правили Руссю, і, як пише літописець: «...була велика тиша на Землі». У 1035 році князь Мстислав загинув під час полювання, і Ярослав став єдиновладним правителем великої держави.

3. Поріднитися з великим київським князем вважали за честь не тільки європейські монархи, а й візантійський імператорський двір. Ярослав активно втручався в міжнародні конфлікти, захищаючи інтереси власної держави.

Дружина Ярослава - Інгігерда (у хрещенні Ірина), дочка короля Швеції Олафа Шьотконунга. У придане принцеса принесла «землі Інгігерди» (Інгерманландію) з містом Ладога. Їх діти роз'їхалися по всій Європі. Ізяслав одружився з дочкою польського короля Казимира І Гертруди. Всеволод - з візантійською царівною Анною, від шлюбу з якою народився Володимир Мономах. В'ячеслав і Ігор одружилися з німецькими принцесами Одою Штаденською і Кунігундою Орламіндською. Старша дочка Єлизавета стала дружиною норвезького короля Харальда Сміливого, а після його загибелі - дружиною короля Данії Свена Естідсена. Чоловіком Анастасії був король Угорщини Андрій. Молодша дочка Анна вийшла заміж за короля Франції Генріха I. Король Польщі Казимир I, якого Ярослав Мудрий підтримав в боротьбі за трон, одружився на його сестрі Марії (Добронезі). Існує думка, що у Ярослава Мудрого була ще одна дочка - Агата, яка стала дружиною Едуарда Вигнанця, спадкоємця англійського престолу, який втік на Русь від гніву короля Кнута Великого.

4. Анна (Агнеса) Ярославна - найвідоміша дочка великого київського князя, увійшла в історію як Анна Руська, королева Франції. Будучи наймолодшою ​​в сім'ї, вона у 1049 році обвінчалася в Реймсі з французьким королем Генріхом І Валуа, який шукав підтримки Ярослава в боротьбі проти німецького імператора. Після смерті чоловіка у 1060 році Анна стала регентшею при малолітньому сині Філіпі I. Це рідкісний випадок, коли Францією правила жінка. Цікаво, що деякі грамоти королева Анна підписувала кирилицею.

У 1062 році Анна поєднала свою долю зі спадкоємцем Карла Великого графом Валуа де Крепі. Цей союз не був бездоганним: мало того, що граф за життя Генріха І був його політичним противником, він до того ж уже був одружений. Анна залишилася з графом, незважаючи на те, що церква оголосила їх шлюб незаконним. Тільки після смерті другого чоловіка королева знову з'явилася при дворі. Цей факт, однак, став причиною того, що Анна не була похована в королівській усипальниці. Її могила знаходиться в заснованому нею абатстві в містечку Санліс. Там на порталі церкви св. Вінсента є скульптурне зображення Анни Ярославни в усій її красі. Пам'яттю про Анну стало і привезене з Києва Реймське Євангеліє, написане кирилицею, на якому до 1825 року присягали всі французькі королі.

5. Як повідомляє автор «Повісті минулих літ», Ярослав Мудрий «...зібрав переписувачів багато, і перекладали вони з грецької на слов’янську мову письмо. І написали вони багато книг, і славу цим отримали... Ярослав мав любов до книг і багато переписав їх і зібрав в церкві святої Софії». Писали в той час на пергаменті, який виробляли зі шкур телят або овець. Для створення однієї книги потрібно було ціле стадо. Сап'янові обкладинки прикрашали золотом, алмазами, смарагдами і перлами.

Сліди легендарної бібліотеки зникли після захоплення Києва монголо-татарами. Можливо, вона була пограбована або захована під час облоги, що тривала десять тижнів. У підземних коридорах Софійського собору, розташованих на глибині шести метрів, знайшли напис: «Аще хто знайде цей хід, той знайде скарб Ярослава». Однак жодної книги там не було, а напис виявився підробкою. Можна тільки гадати, де знаходиться бібліотека. Після смерті Ярослава Іларіон, позбавлений митрополичого сану, міг забрати чимало церковних книг із собою в Печерський монастир. Не менш ймовірно, що бібліотека захована в Звіринецьких печерах неподалік від Видубицького монастиря, який був одним із центрів літописання (і до цих пір вивчені не всі підземні галереї). Після смерті Ярослава книги могли потрапити і до Межигірського монастиря під Києвом, розташованого неподалік від княжої резиденції.

Історична пам'ять про Ярослава Мудрого.

Пам'ятники Ярославу Мудрому встановлені в Києві, Харкові, Білій Церкві та Ярославлі.

Портрет князя зображений на українській грошовій купюрі номіналом дві гривні і російській купюрі номіналом в тисячу рублів.

В Україні існує державна нагорода - Орден Ярослава Мудрого.

Національна юридична академія в Харкові носить ім'я Ярослава Мудрого.

Новгородський державний університет названий на честь Ярослава Мудрого.

У 2008 році князь Ярослав Мудрий посів перше місце в телепроекті «Великі українці».

Образ київського князя неодноразово відтворювався в музиці, літературі та кіно.

Ярослав Мудрий в соціальних мережах.

У соціальних мережах «Вконтакте» і Facebook знайдені спільноти, присвячені Ярославу Мудрому.

«Вконтакте»: 20 спільнот;

«Однокласники»: 5 груп;

Facebook;

В Youtube за запитом «Ярослав Мудрий» - 2020 результатів пошуку.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Ярослава Мудрого?

Для аналізу популярності запиту «Ярослав Мудрий» використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок: за станом на 11 червня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 68 183, що видно на скріні:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів «Ярослав Мудрий» зареєстровано в лютому 2015 року - 126 875 запитів за місяць: