Олег Віщий

Віщий Олег – легендарний воєвода, який зумів об'єднати слов'янські племена в Київську Русь

Легендарний князь Олег по праву може вважатися засновником Давньої Русі – ​​величезної середньовічної держави з центром у Києві, історичної колиски сучасного українського народу. Його заслуги перед нащадками абсолютно незаперечні, оскільки князь Олег став першим правителем придніпровських земель, чиє існування документально підтверджено. На відміну від напівміфічних Кия, Щека, Хорива та сестри їх Либіді, а також загадкових Аскольда і Діра, про князя-конунга Олега (Хельга) відомо дуже багато: від періоду його правління до суті проведених ним реформ і результатів військових кампаній. За що ж варто пам'ятати і шанувати князя Олега?

1. Він створив могутню давньоруську державу, що розкинулася від берегів Балтики до дніпровських порогів.

2. Він зумів підкорити племінні союзи полян, древлян і сіверян, які жили на території сучасної України, що дало йому потужний ресурс для подальших завоювань.

3. Він зміг перемогти могутній Хозарський каганат, вирвавши східнослов'янські землі з залежності від нього, що дуже серйозно підірвало сили степової наддержави. Київ же після Олега перетворився з окраїнного містечка, розташованого на найзахіднішій околиці Хозарського каганату, на столицю нової слов'янської держави.

4. Він зумів завести певний порядок на всіх підконтрольних йому землях. Звичайно, все ґрунтувалося виключно на системі збирання данини, проте з цього починалися абсолютно всі державні утворення часів Середньовіччя.

5. Він переміг у війні з наймогутнішим противником того часу – Візантійською імперією. Олег зумів зробити успішний похід в її володіння, підійшов до воріт Константинополя, змусив імператора ромеїв підписати вигідний для Києва торговий договір і після цього повернутися живим-здоровим разом з військом.

Основні заслуги князя Олега.

Прихід до Києва. Норманський воєвода Олег (Хельг), як і багато його земляків, прибув в слов'янські землі з далекої Скандинавії в пошуках слави і багатств. Він приєднався до дружини могутнього конунга Рюрика (Рорха), який правив у великих володіннях на півночі Русі. Після смерті Рюрика у 879 році Олег, як вихователь його трирічного сина Ігоря (Інгвара), став князем Новгородським. Однак йому незабаром стало тісно в цих межах, і, зібравши велике військо з норманів, слов'ян і фінів, Олег відправився на південь. До 882 року йому підкорилися Смоленськ і Любеч, а слідом за ними і Київ. Місцевих правителів Аскольда і Діра прибулець з півночі підступно вбив, удавши з себе торговця. Жителі ж Києва «...налякані його злочином і сильним військом, визнали його за свого законного государя». Так Олег підгорнув під себе весь торговий шлях «з варягів у греки», і тепер жоден корабель не міг проплисти по Дніпру, не заплативши данину могутньому норману.

Започаткування системи стягування данини і перемога над хазарами. Олег побажав залишитися на півдні, проголосивши: «Хай буде Київ матір'ю міст Руських!». Саме звідти він здійснював тепер свої походи, і туди стікалася данина від підкорених народів. Новгород платив Києву сріблом (300 гривень щорічно), древляни – шкурками чорної куниці, сіверяни і радимичі давали по одній дрібній монеті з кожної сохи. Крім них, Олег підкорив своїй владі ще і багатолюдні слов'янські племена дулібів, білих хорватів і тиверців, які жили на західноруських землях. Своєю кипучою діяльністю новий київський правитель зачепив інтереси грізного повелителя східних степів – кагана Великої Хозарії. Між ними неодноразово спалахували війни за право збирати данину з сіверян і радимичів. Олег сказав останнім: «Я ворог їм, а з вами у мене ніякої ворожнечі. Не давайте хозарам, але платіть мені», і призначив їм абсолютно символічну суму податі. Після декількох бойових зіткненнях з хозарами Олег віднадив непрошених гостей з'являтися на Подніпров'ї. Тепер більшість східних слов'ян платила данину йому і його вікінгам. Навряд чи для місцевого населення це стало великим полегшенням.

Походи на Візантію. У 907 році величезна армія князя Олега вирушила походом на столицю Візантійської імперії місто Константинополь. 2000 човнів, в кожному з яких було по 40 добре озброєних воїнів, незабаром наблизилися до бухти Золотий Ріг. Грецький імператор Лев Філософ не зміг організувати ніякої оборони, лише наказав перегородити ланцюгом гавань, надавши русичам можливість розоряти міські передмістя. Київський же князь знайшов незвичайний спосіб підійти впритул до Константинополя: «І повелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І коли настав попутний вітер, напнули вони в полі вітрила і пішли до міста». Перелякані візантійці готові були за всяку ціну відкупитися від Олега, який на знак презирства до них прибив свій щит на воротах Константинополя. Князь вимагав від імператора видати йому по 12 гривень сріблом на кожного воїна, а також встановив ще окрему плату, яка повинна була йти в усі великі міста Київської Русі. Крім того, Олег уклав з візантійським правителем дуже вигідний торговий договір, що відкривав купцям-русичам широкі комерційні можливості на численних ринках Царгорода.

Повернення князя до Києва стало воістину тріумфальним, піддані були вражені величиною привезеної здобичі і в захопленні прозвали Олега Віщим, тобто ясновидцем або волхвом.

Помер великий князь у 912 році, як і належить герою, при загадкових обставинах. Збереглася легенда, що Олег нібито прийняв смерть від коня свого, як напророкували йому волхви. Спроба обдурити долю закінчилася повним провалом: князь позбувся улюбленого коня і коли, дочекавшись його смерті, прийшов поглянути на кістки, то був вкушений отруйною змією, яка ховалася в кінському черепі. До речі, цей сюжет зустрічається і в більш пізньому скандинавському епосі, наприклад, в «Сазі про Одда Стрілу».

Коротка біографія князя Олега.

879 р. – після смерті князя Рюрика стає регентом при ще маленькому княжичі Ігорі.

882 р. – припливає з Новгорода до Києва і захоплює його.

883 р. – підкорив древлян.

884 р. – підкорив своїй владі сіверян.

885 р. – зумів взяти під свою руку радимичів.

885 р. – обклав даниною полян, сіверян, древлян і радимичів.

907 р. – робить перший свій похід на Візантію.

911 р. – другий похід князя Олега на Візантію.

912 р. – князь Олег помирає.

Цікаві факти про Віщого Олега.

Данина, заснована князем Олегом, називалася полюддя, її розмір не був фіксованим, а збиралася вона з кожної людини один раз на рік. Саме через те, що данина стосувалася всіх без винятку жителів підвладних Олегу територій, її називали «полюддя» (тобто «по людях»). Тільки при княгині Ользі стала вводитися подимна данина (тобто з диму або будинку), що було набагато гуманніше. По суті, данина часів Олега і його наступника Ігоря була нічим іншим, як узаконеним пограбуванням, коли часто на місці вирішувалося, скільки і чого саме візьме собі київський князь. До речі, Олег завжди їздив за даниною особисто. І робив він це зовсім не тому, що не довіряв власним дружинникам (хоча через це теж), а для того, щоб продемонструвати підданим, що він все ще живий і перебуває в силі. В іншому випадку слов'янські племена могли і збунтуватися;

існує версія, що язичницьке панство Києва було дуже незадоволене князем Аскольдом, який прийняв християнство, а тому і запросило з далеких північних країв Олега, який був переконаним ідоловірцем;

після успішного походу 907 року на Константинополь, що закінчився прибиванням щита над міськими воротами, візантійський імператор був зобов'язаний видати русичам, які перемогли його, 150 тонн срібла як контрибуцію;

у 911 році російське посольство знову прибуло до Константинополя для підтвердження від імені свого князя чинного міждержавного договору. Новий документ починався такими словами: «Ми від роду Руського, Карл, Інгелот, Фарлі, Веремід, Рула, Гуди, Руальд, Карн, Флелав, Рюар, Актутруян, Лідулфост, Стемцід, послані Олегом, Великим Князем Руським». Як бачимо, вся делегація складалася зі скандинавів, які, проте, називали себе виключно «руськими». Земляки князя Олега під час його правління, по суті, становили повноцінну еліту могутньої слов'янської держави Київська Русь;

уривок з давньоісландської саги «Про Одда Стрілу» дуже близько нагадує легендарний епізод з описом смерті Віщого Олега від укусу змії, що сховалася в черепі його коня.

«Сказавши так, Хейд заспівала якусь таємничу пісню.

- Ось, що це значить, Одд, – пояснила вона. – Ти проживеш довше за інших – цілих триста років, і об'їздиш багато земель і морів, і всюди, куди не приїдеш, слава твоя буде рости. Шлях твій лежить далеко звідси, бо напевно помреш ти в Берурьйоді. Стої тут у стайні кінь сірої масті з довгою гривою на ім'я Факсиі, і цей кінь заподіє тобі смерть.

- Розповідай казки свої старим бабам! – крикнув Одд і, схопившись з місця, підбіг і вдарив чаклунку прямо в обличчя, так, що кров полилася на підлогу...

***

Через якийсь час Одд покликав з собою Асмунда, і пішли вони туди, де стояв кінь. Накинули вони на нього вузду і повели коня до берега моря, в пагорби. Там вирили вони яму майже в два людські зрости і, убивши коня, кинули його туди. Потім завалили молочні брати цю яму такими великими каменями, які тільки було їм під силу підняти, і насипали ще зверху багато дрібних каменів і піску, так що над могилою коня встав високий курган. І сказав тоді Одд:

– Не зможе здійснитися тепер пророкування чаклунки про те, що кінь цей заподіє мені смерть.

Зробивши все це, повернулися вони додому.

***

...Стали вони поспішно спускатися вниз по камінню, і в той час, як йшли вони вузькою стежиною, Одд вдарив об щось ногу і зупинився.

– О що це вдарив я ногу? – спитав він.

Став він розкопувати землю списом, і всі побачили в землі череп коня. Виповзла звідти змія, підповзла до Одда і вжалила його в ногу нижче щиколотки. І від отрути її розпухла у Одда вся нога і стегно.

Побачив Одд, що трапилося, і велів він своїм людям нести себе вниз, на берег моря, а коли вони прийшли туди, Одд сказав:

– Ну, тепер підіть і вирубайте мені кам'яну гробницю, а інші нехай посидять тут зі мною і вирізують руни, записуючи пісню, що складу я на пам'ять своїм нащадкам».

Історична пам'ять про князя Олега.

Образ Віщого Олега неодноразово привертав художників і поетів. Серед присвячених цьому історичному персонажу творів мистецтва можна виділити наступні:

драма А. Д. Львова в 5 діях «Князь Олег Віщий»:

вірш О. С. Пушкіна «Пісня про Віщого Олега»;

поема К. Ф. Рилєєва «Думи»;

роман Б. Л. Васильєва «Віщий Олег».

Віщий Олег в соціальних мережах.

У соціальних мережах «Вконтакте», «Однокласники» і Facebook не знайдено спільнот, присвячених Віщому Олегу:

Про Віщого Олега в соціальних мережах

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Віщого Олега?

Для аналізу популярності запиту "Віщий Олег" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого, можна зробити висновок: за станом на 4 липня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 5, що видно на скріні:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "Віщий Олег" зареєстровано в листопаді 2015 р. – 198 524 запити за місяць: