Лебедь Микола (Скиба, Ярополк)

Микола Лебідь - голова СБ УПА, ворог №1 дефензиви, гестапо, НКВС і зрадників ОУН

Микола Лебідь (Скиба, Ярополк) народився 11 січня 1909 року (за іншими даними, 23 листопада 1910 року) в с. Нові Стрілища Львівської області, помер 19 серпня 1998 року в Піттсбурзі, США. Один з лідерів ОУН-УПА, засновник і керівник її служби безпеки - найбільш засекреченої структури ОУН.

Подвиги, "перегини" і теракти Миколи Лебідя.

Він був замом Степана Бандери, і все його 90-річне життя було віддано ОУН і боротьбі за незалежність України, з 19 років і аж до його смерті у 1998 р. у США. У його біографії відображено весь спектр ОУН: від особистих подвигів до злочинів, за які двічі був змушений принести офіційні вибачення президент України Петро Порошенко - спочатку перед Сеймом Польщі, потім, в грудні 2015 р., перед Кнесетом Ізраїлю.

1. У 25 років (1935) засуджений до страти (заміненої на довічне ув'язнення) за найгучніший теракт 1934 р., що змусив здригнутися Європу - вбивство голови МВС Польщі Броніслава Перацького у відповідь на жорстокі репресії проти українських націоналістів (1024 українця були кинуті за решітку за наказом міністра) і спробу пацифікації українських земель із закриттям українських шкіл та друкованих видань, насильницьким "ополяченням українців". Вирок польського трибуналу зробив Лебідя не просто знаменитим, терорист став національним героєм для жителів Західної України, багато з яких в знак солідарності з українськими революціонерами ОУН проголосили національний траур, вивісивши чорні прапори.

2. У 29 років (1939) він біжить з камери смертників (за іншою версією, звільнений гітлерівцями) і стає засновником і шефом СБ ОУН(б) і замом Степана Бандери, відповідаючи за розвідку, знищення політичних супротивників, перевірку членів ОУН, аж до ліквідації зрадників.

3. Він творець добре законспірованого українського підпілля, на базі якого діяла ОУН аж до кінця 50-х рр. в Україні. Лебідь керував цією найгрізнішою і законспірованою СБ ОУН, яка викривала і "вогнем і мечем" випалювала зраду і підступи ворогів. Ні гестапо, ні НКВД так і не зуміли заарештувати ані самого Лебідя, ані розгромити його агентурну мережу, дані про яку засекречені дотепер, а окремі епізоди викликають подив навіть у фахівців, як історія:

з Йосипом Позичанюком - посланцем ЦК комсомолу, що став згодом полковником УПА. Це робота СБ ОУН на чолі з Миколою Лебідем;

Іваном Климівим (Легенда) - генералом УПА, підлеглим Лебедя, замученим у львівському гестапо, який не видав агентурну мережу ОУН в Галичині.

4. Він фактично керував ОУН після арешту Бандери у 1941 р., організувавши УПА на чолі з Романом Шухевичем та її боротьбу проти німецько-фашистських окупантів, а потім, з 1944 р. по кінець 50-х рр., - проти Радянського Союзу.

5. В еміграції він продовжив боротьбу за незалежність України:

у 1946 році він опублікував монографію "УПА" - документальне дослідження про численні факти боротьби ОУН-УПА проти гітлерівської Німеччини та комуністичної агресії СРСР;

був одним з керівників української діаспори, у 1956-91 рр. - членом правління Українського товариства зарубіжних організацій (Мюнхен), в рамках Торонтського видавничого комітету "Літопис УПА" збирав і документував історію української боротьби проти нацизму і комунізму.

За що вибачався президент України у 2014 і 2015 рр.? За пролиту ОУН і УПА кров поляків і євреїв в роки 2-ої світової війни (в одній тільки "Волинській трагедії" 1943 р. загинуло не менше 30-40 тисяч поляків). І це теж правда, яку з історії вже не вилучити. Як і правдою є те, що:

- Загибель кількох сот союзників бандерівців - мельниківців та бульбашів (прихильників Андрія Мельника і Бульби-Боровця), знищених за наказом центрального проводу ОУН (б), значить за наказом Лебедя;

- Репресії проти самих бандерівців, які боялися "всесильну СБ" більше, ніж самого ... Степана Бандеру. І багато з них зникали безслідно після підозр і звинувачень у співпраці з гестапо чи НКВД

Його боялися і вороги, і союзники, і свої, тому Лебідь не щадив нікого, включаючи ... себе. Гестапо призначило нагороду в 500 тис. німецьких марок за "голову" Лебедя, але так і не зуміло його затримати, в 1944 р в німецький концтабір Равенсбрук була відправлена ​​його дружина Дарина з дворічною дочкою.

Племінник Миколи Лебедя - Марк Паславський був добровольцем батальйону "Донбас" і загинув під Іловайськ 20 серпня 2014 р., захищаючи незалежність України.

Організатор Юнацтва ОУН. У 1928 р. Микола Лебідь був членом "7-го куреня пластунів-юнаків у Львові", організував першу підпільну "п'яту" юнацтва, а з 1929 року очолює Юнацтво ОУН в гімназії, в наступному році стає абсольвентом філії гімназії у Львові і членом пластового куреня "Лісові чорти".

З 1930 по 1932 роки Лебідь організовує і стає керівником Юнацтва ОУН по всій Галичині, керує підпільним навчанням Юнацтва в Карпатах. З 1932 року стає зв'язковим між Крайовою Екзекутивою в Галичині і проводом українських націоналістів за кордоном. Вже тоді відзначається активністю і наполегливістю. Як зазначає А. Панченко, в цей складний період у нього майже немає невдалих дебютів. "Лебідь не проявляє нахилів до кабінетної творчості і мислення, у нього немає також і зайвого теоретизування, він миттєво реагує на події і вчинки і орієнтується в складних ситуаціях", - пише автор монографії "Микола Лебідь. Життя, діяльність. Державно-правові погляди" полтавчанин, доктор права Українського Вільного Університету, адвокат, віце-президент Асоціації Українських юристів, дослідник національно-визвольного руху Олександр Панченко.

Варшавський процес. Тридцяті роки в Галичині прийнято вважати роками українського Ренесансу. У цей час відбувалося стрімке і бурхливе відродження національних ідей. І шлях до їх отримання був важкий, кривавий і трагічний.

Вершиною діяльності Крайової Екзекутиви ОУН стала організація і виконання замаху (вбивства) міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. "Перацький для українства Галичини, яка була під Польщею, - це один з найлютіших ворогів, він був провідником політики пацифікації (кривавої акції уряду на українських землях), прагнув до міжнародної ізоляції українського національно-визвольного руху і продовжував жорстокі і гучні репресії проти націоналістів" .

Вбивство міністра було своєрідною розплатою ОУН за погром українців у Західній Україні 1930 року. Серед організаторів цього замаху був і Микола Лебідь, і його майбутня дружина Дарина Гнатківська. М. Лебідю після реалізованого Григорієм Мацейком замаху на міністра вдається втекти до Данцигу, а потім до Німеччини. На вимогу поляків німецька сторона видає М. Лебідя. Ось як про це пише Анатоль Камінський: "Поляки вимагали його видачі. Деякі військові німецькі кола вдавалися до заходів, щоб цього не допустити. Нагадаємо, що це було відразу після підписання відомого польсько-німецького договору про ненапад. Поляки наполягали на видачі, і польський посол в Берліні Ліпскі погрожував зривом договору.

Розвивався міждержавний інцидент між Берліном і Варшавою. Всупереч волі військових кіл партія була за видачу. Від Герінга справа дійшла до Гітлера. Було прийнято остаточне рішення про видачу Миколи Лебедя. Гестапо напакувало в рюкзак Лебедя нелегальних оунівських видання і, як кажуть, з парадом передало його в руки польської поліції". Так Лебідь опинився на лаві підсудних.

Напередодні цього гучного процесу, в листопада 1935 року, абсольвенту Львівської гімназії Н. Лебідю виповнилося двадцять п'ять, його майбутній дружині Д. Гнатківській - всього 23 роки. Підсудних Миколу Лебідя і Дарину Гнатківську на суді захищав львівський журналіст, адвокат доктор Лев Ганкевич.

Вирок для Лебідя після завершення судового процесу - смертна кара із заміною у зв’язку з амністією на довічне ув'язнення. На цей вирок Микола Лебідь відповів вигуком: "Хай живе Україна!".

Українська держава на знак солідарності з українськими революціонерами ОУН проголосила національний траур, вивісивши чорні прапори.

За даними українського дослідника Олега Багана, тільки в липні 1934 року в польському концентраційному таборі в Березі-Картузькій були в ув'язненні 150 членів ОУН, а за наступні 2 роки за грати польських тюрем були кинуті 1 024 члена ОУН, винесено 4 смертних вироки і 16 вироків про довічне ув'язнення.

Після суду Лебідь знаходився в одній з найстрашніших в'язниць у Польщі, у так званому "Святому Хресті". Тут відбували ув'язнення активні і небезпечні для польської влади українські націоналісти.

23 травня 1938 в Роттердамі було вбито полковника Євгена Коновальця. Його смерть і перебування у в'язницях значної частини крайових активістів ОУН фактично паралізували на час можливості українського визвольного руху і поглибили конфлікт в середовищі ОУН.

Розкол ОУН. У вересні 1939 року Лебідь виривається на волю. Після звільнення перебирається до Кракова, у той час одного з провідних центрів українського суспільно-політичного і культурного життя.

10 лютого 1940 р. в Кракові створено революційний провід ОУН, а в квітні 1940 року відбувся Другий Великий Збір ОУН, який прийняв "нелегальність" II Конгресу Українських Націоналістів в Римі і вибрав провідником ОУН Степана Бандеру. На Великому зборі в квітні 1941 року були затверджені постанови від 10 лютого 1940 року. У складі Революційного Проводу Микола Лебідь зайняв посаду другого заступника Провідника і референта Служби безпеки. Засідання Проводу відбувалися в приватних будинках Миколи Лебідя, Степана Бандери та Олексія Гасина.

Як зазначає А. Панченко, "суттєвою заслугою Лебідя в той складний період шукань союзників, підтримки і перспектив було те, що він не на словах, а на ділі намагався разом зі своїми соратниками знайти вихід для реалізації основного політичного гасла ОУН - відновлення Української Держави через створення власного політико-адміністративного апарату і збройних сил ".

Акт відновлення Української державності. Про події червня-липня 1941 року, що передували проголошенню Акту і створенню УДП, сам Лебідь згадував так: "У дні відходу радянських військ зі Львова, у вечірні години 30.06 зібралися у Львові Українські Національні Збори, проголосили відновлення Української Самостійної Держави і схвалили ініціативу ОУН". Самого М. Лебідя в УДП призначили міністром державної безпеки. Як припускає А. Панченко, "істотну роль тут, імовірно, зіграла активна робота Лебідя з розвитку структури Організації, розширення мережі її осередків, започаткування українських військових підрозділів, а також його ефективна діяльність з організації Служби безпеки Організації".

Зі спогадів Івана Коропецького: " Це було в червні 1941 року у Львові, після проголошення незалежності України. Тоді Лебідь, Климів-легенда, Маєвський та інші зверталися до студентського активу. Ніколи не забуду тієї хвилини, коли на сцену вийшов Лебідь, у синій формі, але зате від його промови віяв такий патріотичний динамізм, що цілий зал, не роздумуючи, пішов би на його поклик ".

Глибоке підпілля. Гестапо не вдалося паралізувати ОУН після масових арештів націоналістів 15 вересня 1941. "І, без сумніву, сталося це в значній мірі завдяки Лебідю, звичайно, також десяткам людей, яких він швидко зумів зібрати і зламати перший шок, якого після арештів з усіх районах, де панували німці, можна було побоюватися, - писав соратник Лебідя Мирослав Прокоп. - Я не пам'ятаю, хто сказав мені в той день про доручення Лебідя зустрітися того ж 15 вересня ввечері на вулиці Пекарській, але точно пам'ятаю, що відразу побачив його в тіні розлогих дерев, а біля нього "Славка" з охорони. Недалеко від нього були або повинні були прийти ще Іван Климів-Легенда, Роман Кравчук, Іван Равлик, Микола Арсенич, Дмитро Мирон, мабуть, ще Михайло Турчманович, Дмитро Маєвський - в цілому не менше десяти чоловік, окрім мене.

Акт проголошення Української деражави

Лебідь мав уже короткі донесення про те, як пройшли арешти в різних станицях у Львові та в ближніх районах, заслухав донесення від присутніх, сповістив, що Організація переходить повністю в підпілля і починає вести боротьбу проти німецьких окупантів ".

Особливу увагу Микола Лебідь приділяв боротьбі проти більшовицької агентури та розвідувальної діяльності:

він очолив пошук і знищення радянської агентури та залишків загону Сидора Ковпака в Галичині;

в кінці 1943 року Служба безпеки захопила кілька провідних більшовицьких розвідників, у яких було вилучено інструкції по роботі в рядах УПА. Це дало можливість сформулювати рекомендації для виявлення радянської агентури в УПА.

Цікаве про Миколу Лебідя.

"Треба вміти вашим людям там, на Україні, читати і писати добре, а ще щось знати про світ, тоді можна добре воювати за Україну та її будувати", - вчив колись дід Миколи Лебідя, навіть не підозрюючи про те, що його слова стануть пророчими;

у 2008 році зі США в Україну були передані роботи Миколи Лебідя. Серед них особливе місце займає комплекс документів, присвячених українсько-польським відносинам, а також списки українців, які загинули від рук поляків, списки знищених польськими підрозділами українських сіл, протоколи допитів СБ ОУН, які висвітлюють польські злочини проти України, польські та українські пропагандистські матеріали, які прямували до українського і польського населенню з підпілля;

після війни Микола Лебідь виїхав до США, де продовжив займатися збором і аналізом інформації про Україну. У 1946 році він опублікував монографію "УПА" про діяльність УПА в роки війни і перші повоєнні роки.

Микола Лебідь і соціальні мережі.

Ні груп, ні сторінок, які були б присвячені Миколі Лебідю, в таких соціальних мережах, як "Однокласники", "Вконтакте" і Facebook, знайдено не було.

Документальний фільм "ОУН - УПА: війна на два фронти" (2006):

Біографія Миколи Лебідя.

1930 рік - закінчив гімназію у Львові;

1930-1932 роки - брав активну участь в організації молодіжних груп ОУН в Західній Україні. Керівник підпільних тренувань Юнацтва ОУН в Карпатах;

1932-1934 роки - зв'язковий між Крайовою Екзекутивою ОУН ЗУЗ і проводом ОУН за кордоном;

1934 рік - підготував замах на міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Був заарештований;

1935-1936 роки - засуджений до страти, проте пізніше вирок був замінений на довічне ув'язнення;

5 вересня 1939 року втік з в'язниці під час конвоювання до іншої в'язниці;

1940 рік - перейшов до складу ОУН(б) під керівництвом Степана Бандери;

1941 рік - перший заступник Степана Бандери;

30 червня 1941 року - увійшов до складу Українського державного правління після проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави;

липень 1941 року - міністр державної безпеки, а після арешту Ярослава Стецька і Степана Бандери - головний організатор "протигітлерівського резистансу" (українського антифашистського руху Опору);

вересень 1941 року, квітень 1942 та лютий 1943 року - керівник і організатор трьох конференцій ОУН(б) в Україні;

1941-1944 роки - проводив переговори з польською Армією Крайовою;

1943 року - очолював ОУН(б) на Західній Україні;

серпень 1943 року - став учасником Третього Надзвичайного великого збору ОУН(б). Обрано головою Головної ради ОУН(б) і керівником Референтури зовнішніх зв'язків при Проводі ОУН(б);

1944 рік - співорганізатор Української головної визвольної ради та її генеральний секретар;

виїхав в країни Заходу за дорученням президента і генерального секретаря УГВР;

до 1948 року - член Іноземних частин ОУН(б);

з грудня 1949 року - проживав у США, м. Йонкерс (штат Нью-Йорк, США);

1952-1974 рік - очолював науково-дослідний центр "Пролог" у Нью-Йорку;

1982-1985 роки - заступник голови;

з 1974 року - член ради директорів;

з 1956 по 1991 роки - член управи Українського товариства закордонних студій в Мюнхені і Торонтського видавничого комітету "Літопис УПА";

19 липень 1998 року - Микола Лебідь помер у США.

Пам'ять про Миколу Лебідя.

В рамках святкування 100-річчя Миколи Лебідя, яке було у 2010 році, проходило чимало заходів. Зокрема, учасники організаційного комітету проголосили в районі Жидачівщини 2010 роком М. Лебідя, запропонували присвоїти Новострілищанській загальноосвітній школі ім'я їхнього славного односельця Миколи Лебідя. Основні урочистості проводилися в день народження М. Лебідя, 23 листопада 2010 р., однак протягом року планувалися заходи, присвячені цій знаменній даті.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Миколу Лебідя в пошуковій системі?

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс в листопаді 2015 року цікавилися запитом "Микола Лебідь" 221 раз.