Марценюк (Береза) Андрій

Андрій Марценюк - бунчужний УПА, чий взвод знищив полк німців і власівців у с. Новий Загорів

Андрій Марценюк ("Береза") народився у 1919 році в с. Сьомаки Луцького району Волинської області, загинув 11 вересня 1943 року в с. Новий Загорів Локачинського району на Волині.

Подвиг 24-річного бунчужного УПА Андрія Марценюка не вкладається в канони жодної військової науки світу: його взвод (чота) особливого призначення з 43 бійців 8 куреня УПА імені Петра Сагайдачного ВО "Турів" з 8 по 11 вересня 1943 року майже три доби захищав монастир у селі Новий Загорів Локачинського району на Волині від безперервних атак німців і власівців, знищивши 540 карателів і понад 700 поранивши. Настільки високою виявилася ціна захоплення нацистами зруйнованих стін стародавньої обителі - клаптика української землі та її військової слави.

Розлючені окупанти і їхні російські прислужники з танків і важкої артилерії знищили православний Загорівський монастир Пресвятої Богородиці та 29 його захисників - відважних воїнів ОУН-УПА, включаючи їхнього командира Андрія Марценюка. На місці бою в 2003 р. відкритий обеліск, але імена героїв практично не відомі навіть в Україні, за чию свободу і незалежність вони загинули у вересні 1943 р. в бою з німецько-фашистськими окупантами.

Хоча Андрій Марценюк ("Береза"), без перебільшення, міг би стати символом українського національного опору, незломленої гідності і волі до перемоги, його незаслужено обійшла увага нащадків. Він являє собою живий докір численним пропагандистам від історії (радянським, російським, ряду польських), які багато років поширювали міфи про банальний колабораціонізм ОУН-УПА в роки Другої світової війни. А 43 українських бійця на чолі з бунчужним Андрієм Марценюком внесли свою неоціненну лепту в перемогу над нацизмом в Європі.

Подвиг Андрія Марценюка і його воїнів.

Історія подвигу невеликого загону УПА у селі Новий Загорів, що на Волині, подібна до тисяч інших героїчних сторінок Другої світової війни. Вона настільки архетипічна, що по ній цілком можна знімати історико-пригодницький фільм у стилі "Врятувати рядового Райана". Але в той же самий час епізод з битвою у монастиря в селі Новий Загорів зовсім не вкладається в стереотипні уявлення про бойову діяльність загонів УПА, яких всі звикли сприймати виключно як партизан. Однак бунчужний Андрій Марценюк і його хлопці в с. Новий Загорів дали німцям справжній повномасштабний бій - з окопами, атаками (у т. ч. І танковими), контратаками і навіть з авіанальотами. Вони витримали все, завдавши ворогові непоправної шкоди, і зуміли з боєм прорватися з оточення.

Коротка передісторія бою у с. Новий Загорів. На початку червня 1943 року підрозділи УПА повільно, але впевнено стали утверджуватися на Волині як реальна військова сила. Вони витісняли німців і створені ними поліцейські структури з місцевих українських сіл, встановлюючи там народну владу. Цілі звільнені райони з'явилися в околицях Турійська, Мацієва, Голоб, Шацька. Населення радісно зустрічало бандерівців і надавало їм усіляку допомогу. Причому співіснування повстанської армії з окупантами було далеко не мирним, між ними і мови не могло йти про розмежування сфер впливу.

Влітку 1943 року німецька адміністрація рейхскомісаріату "Україна" оголосила Волинь "зоною антипартизанських операцій", кинувши на війну з "лісовими братами" значні сили вермахту, СС і поліції. Командувати каральними частинами призначили визнаного фахівця з контрпартизанської боротьби Еріха фон дем Баха-Зелевського (майбутнього ката Варшавського повстання). Знаючи методи цієї людини, так само як і його безпосереднього на той момент патрона Еріха Коха, неважко здогадатися, що окупанти планували просто втопити волинську землю в крові.

Повстанці тим часом не дали себе залякати. Більше того, вони перехопили ініціативу, підірвавши в ніч з 23 на 24 червня залізничну колію на шляху Рівне - Сарни між станціями Немовичі і Малинськ. Під укіс був пущений потяг, в якому німецькі карателі (переважно есесівці) поверталися після пацифікації кількох польських та українських сіл. Дану зухвалу акцію провела сотня УПА під командуванням Яреми, в ній постраждало близько 150 фашистів.

З часом активність бандерівців тільки зросла: почастішали напади на ешелони, підривалися рейки. До речі, один із поширених міфів радянської пропаганди свідчить, що воїни УПА не займалися мінною справою і не пускали під укіс ешелонів з німецькою технікою. Це абсолютно не так, рейкова війна велася і була досить результативною, незважаючи на відсутність централізованих поставок вибухівки. Поступово гітлерівці змушені були зосередити зусилля виключно на охороні шосейних доріг і залізниць, в українські села малими силами вони влітку 1943 року навіть заходити боялися.

У серпні 1943 року українські повстанці розбили німців, що грабували село Гнидава в районі Луцька. У ніч з 19 на 20 серпня загони УПА несподівано напали на містечко Камінь-Каширський, розгромивши гарнізон, який там стояв, і захопивши багаті трофеї: близько сотні автоматів, п'ять кулеметів, 20000 патронів, чотири автомобілі. Німці втратили там убитими і пораненими близько 100 осіб.

Перший день бою у с. Новий Загорів. 8 вересня 1943 року в село увійшла чота спеціального призначення 8 куреня ім. Сагайдачного (командир Олексій Брись "Остап"), що входив до загону ім. Богуна військового округу "Турів". Що там шукав саме цей загін - точно невідомо. Швидше за все, був наказ взяти під контроль важливий стратегічний пункт, що знаходився на перетині партизанських стежок, що з'єднують кілька західноукраїнських областей. Чотою керував 24-річний бунчужний Андрій Марценюк, під командуванням якого було 43 досвідчених бійця (все-таки загін особливого призначення!) при чотирьох кулеметах і одному мінометі (іноді пишуть про гранатомет - мабуть, мова йде про ствольний). Бунчужний Береза ​​наказав бійцям займати позиції біля місцевого монастиря, який у разі атаки німців повинен був стати надійним укриттям. Окупанти дійсно з'явилися дуже швидко і, розраховуючи на чисельну перевагу і нерішучість повстанців, атакували буквально з ходу. На захисників монастиря була кинута рота німецької жандармерії, рота власівців і рота поліції, що складалася з місцевих фольксдойче - всього більше 400 бійців. Співвідношення сил було 1 до 10, але воїни УПА зустріли карателів шквальним вогнем, змусивши відступити, залишивши на полі бою близько 40 загиблих і поранених.

Другий день бою у с. Новий Загорів. Вранці 9 вересня 1943 року до атакуючих прибуло солідне підкріплення: 40 вантажних машин, в кожній з яких було по 20 німецьких солдатів. Окупанти підтягнули підрозділи жандармерії з Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів - всього близько 800 нових бійців. Таким чином, карателі зосередили проти партизан грізну силу - понад 1200 бійців (практично цілий полк). Ранкова атака, розпочата нахрапом, з тріском провалилася. Німці не чекали, що за ніч повстанці так розширили систему окопів. Наразившись на нищівний вогонь у зовсім несподіваних місцях, вони спішно відступили і до вечора вже не робили ніяких нових наступів. Однак монастирські стіни безперестанку обстрілювалися з декількох мінометів і гармат, привезених жандармами. До вечора зі Здолбунова підійшло ще 10 німецьких танкеток, що приєдналися до обстрілу. Тоді ж у небі над Новим Загоровом з'явилося три німецьких літака, які обстрілювали повстанців з кулеметів. Тоді всі бійці за наказом Марценюка покинули окопи, перейшовши під укриття товстих монастирських стін, поранених переховували в підвалах.

Реконструкція бою с. Новий Заговір

Третій день бою біля с. Новий Загорів. Весь день 10 вересня 1943 року німці та власівці продовжували обстрілювати монастир з артилерії, іноді проводячи розвідку боєм. Однак влучним кулеметним вогнем, що вівся з монастирських дзвіниць, бійці УПА відбивали їх несміливі атаки. До вечора третього дня боїв з 43 бійців чоти особливого призначення в строю залишилося тільки 18.

Четвертий день бою біля с. Новий Загорів. Всю ніч окупанти розстрілювали монастир з гармат і мінометів, а на світанку спробували знову атакувати, проте зазнали поразки. Весь день тривали запеклі бої, і цей день став останнім у житті 24-річного бунчужного Андрія Марценюка (Берези), який увечері загинув у бою.

П'ята ніч бою біля с. Новий Загорів. Втративши командира, повстанці прийняли рішення пробиватися з оточення з боєм. Укривши поранених в підвалах монастиря, розділившись на дві групи по 6 чоловік, в ранковому тумані українські бійці закидали рештою гранат німецькі дозори і кинулися на прорив. Окупанти, очевидно, не очікували такої зухвалості й попросту розгубилися, чим повстанці і поспішили скористатися. Більшість з них змогла прорватися. Німці ж зігнали всю злість від невдачі на кількох поранених, яких їм вдалося відшукати. Захоплені в полон бандерівці були повішені на науку місцевим селянам. Самі ж мешканці села Новий Загорів зібрали і поховали тіла 29 захисників монастиря. Ще двох живих поранених бійців селяни знайшли у підвалах і врятували.

Результати бою. Після чотирьох днів запеклих боїв у с. Новий Загорів підрозділ УПА втратив 29 чоловік загиблими (включаючи командира Андрія Марценюка), 12 бійців прорвалося з оточення, і ще двох поранених врятували місцеві жителі. Німці, власівці і поліцаї втратили, за різними оцінками, від 90-100 чоловік убитими і 150-200 пораненими до 540 убитими і 700 пораненими. Це були найбільші втрати нацистських окупантів в бою з одним підрозділом УПА.

Увічнення пам'яті про Андрія Марценюка "Березу" та його побратимів і бій у с. Новий Загорів.

У 2003 році в селі Новий Загорів було зведено пам'ятник воїнам УПА, загиблим в тому бою з фашистськими загарбниками. На ньому перераховані імена всіх полеглих бійців.

Пам'ятник воїнам УПА в с. Новий Заговір

У 2013 році в Луцьку з'явилася вулиця імені бунчужного Андрія Марценюка.

Подвиг чоти бунчужного Берези надихнув режисера Тараса Химича на створення відеокліпу для групи "Тартак" і виконавця Андрія Підлужного на пісню "Не кажучи нікому". Також бою біля Новозагорівського монастиря присвячені повість Петра Боярчука "Бій під стінами храму" і поема поета-шестидесятника Миколи Холодного "Пам'яті 29".

Також про події того кривавого вересня 1943 року збереглася повстанська пісня:

В Загорові на горі,

у старім монастирі,

у неділю, рано-вранці,

там молилися повстанці.

"Благослови, Божа Мати,

на ворогів міцно стати,

боронити Україну

по лицарськи — до загину."

"Борітеся, мої діти,

бідну землю бороніте,

за прикладом мого Сина

встане з мертвих Україна."

В понеділок, на світанку,

в Загорові блищать танки,

гудуть авта й літаки — облягають німаки.

"Друзі, алярм, гей вставайте,

монастиря не давайте,

бороніте Україну."

"Здобудемо або згинем!..".

Андрій Марценюк в соціальних мережах.

У соціальних мережах Facebook, "Однокласники", "Вконтакте" спільнот Андрія Марценюка не знайдено.

В Youtube за запитом "ОУН-УПА" - 12800 відповідей:

Андрій Марценюк на Youtube

Документальний фільм ОУН - УПА: війна на два фронти (2006):

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Андрія Марценюка?

Для аналізу популярності запиту "Андрій Марценюк" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що станом на 27 грудня 2015 року кількість запитів за місяць склала 9, що видно на скрині:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано в листопаді 2015 г. - 21 запит за місяць: