Карпенко (Яструб) Дмитро

Дмитро Карпенко (Яструб) - лейтенант РСЧА, що став першим кавалером вищого ордену УПА

Дмитро Карпенко (Яструб, Лютий) народився у с. Слов'янське Полтавської області у 1917 році, загинув у бою 17 грудня 1944 року у віці 27 років у с. Нові Стрілища Жидачівського району Львівської області.

Ще один герой Другої світової війни, чиє життя і доля не залишає "каменя на камені" від радянського, а потім російського трактування ролі УПА у Другій світовій війні.

Колишній лейтенант (за іншими даними капітан) Червоної армії, який втік з німецького полону під Одесою, став спочатку рядовим бійцем ОУН-УПА, потім героєм УПА, першим кавалером вищої нагороди - Золотого Хреста Бойової Заслуги I класу (посмертно).

Як хорунжий, а потім майор УПА, Яструб вже за життя став легендою, командиром сотні "Сіроманці" ("Вовки"), яка наводила жах спочатку на німецькі, потім на радянські війська в Україні. Так, під його командуванням:

у жовтні 1943 р. розбили німецьких карателів біля села Болохів Івано-Франківської області (після вступу Радянської армії всі жителі населеного пункту, яких звинуватили у співпраці з ОУН, були насильно депортовані в Миколаївську область);

24 квітня 1944 р. було знищено 240 бійців 21-ї стрілецької бригади внутрішніх військ НКВС, посиленої танками Т-60 і Т-70, біля села Залізниця Кременецького району Тернопільської області;

20 жовтня 1944 р., потрапивши в оточення у с. Угнів Сокальського району Львівської області, відбито 22 атаки регулярних частин Радянської армії з використанням артилерії, танків та авіації, він спровокував перестрілку між радянськими військами і вийшов з оточення;

17 грудня 1944 р. захопив райцентр Нові Стрілища у Львівській області, де його курінь спалив райком партії, будівлю НКВС і в'язницю, з якою звільнив 40 захоплених радянськими чекістами бійців ОУН-УПА. Втрати радянських військ склали 45 бійців та офіцерів, УПА - 5 осіб, у тому числі командир - легендарний Дмитро Карпенко (Яструб). Його поховали на кладовищі селища Кам'янка Рогатинського району сусідньої Івано-Франківської області.

Якби не випадкова куля у 1944 році, за свідченням сучасників, 27-річний Яструб міг стати одним з найбільш прославлених командирів УПА, як кадровий військовий, чудово розумівся на тактиці німецько-фашистських і радянських військ, в боях з якими завжди використовував слабкі сторони кожної з армій, здобуваючи над ними перемоги.

Подвиги Дмитра Карпенка.

В українське національне підпілля капітан Радянської армії Дмитро Карпенко потрапив з табору військовополонених в Одеській області, коли йому вдалося втекти. Ця зустріч змінила всю його долю.

Він приєднується до підпілля, вступає в ОУН і навесні 1943 року відправляється воювати з окупантами. Не тільки з фашистами, але й радянською владою. І хоча він розумів, що УПА протистоїть найпотужнішій у світі репресивній системі СРСР, Карпенко не міг забути ті жахи безправ'я і свавілля радянської влади, які пережив ще в дитинстві на рідній Полтавщині: розкуркулення, голодомор, масові арешти, висилку ні в чому не винних людей.

Дмитро Карпенко стає командиром сотні "Сіроманці" ("Вовки") у складі "ВО-3 Лисоня". І ще до зими здобув перемогу: у жовтні 1943-го року в короткому бою у Болохово його сотня розгромила каральний загін нацистів.

Справжня ж війна почалася навесні 1944 року - з боями сотня пройшла рейдом до Рави-Руської. У червні 1944-го "Сіроманці" прийняли на себе удар німецьких військ біля села Каров неподалік Рави-Руської (тепер Львівська область).

Пізніше "Яструб" повів свою сотню на Любачівщину (тепер територія Польщі), де в той час велися запеклі бої між українцями та поляками. Командування УПА поспішно відправляло сотні на захист українських сіл.

Цілий липень "Сіроманці" воювали з Армією Крайовою. У підсумку в кінці місяця у поляків було відбито містечко Великі Очі. Після цього сотня "Яструба" повертається на Львівщину.

Сіроманці - сотня Дмитра Карпенка

Восени 1944 року Карпенко стає командувачем куреня "Верховинці". Під його командуванням виявилося не менш 600 чоловік разом з обозами і розвідкою.

30 вересня війська НКВС почали наступ на позиції "Лютого" біля Унівського монастиря. За чотирнадцять годин бою повстанці відбили 22 ворожі атаки за участю танків і авіації.

Карпенко двічі виходив з оточення радянських військ. Перший раз "допомогли" бички, яких "Яструб" погнав на ворожі позиції, чим дезорієнтував противника, а другий раз допомогли самі вороги: у сутінках "червоні" відкрили стрілянину по своїх же. Коли ситуація прояснилася, повстанці були вже далеко.

У грудні 1944-го Яструб провів найвідомішу і найбільш вдалу військову операцію: він атакував райцентр Нові Стрілища і відбив його у червоноармійців. Під час бою було зруйновано приміщення райвідділу НКВС (убитий і начальник цього закладу), парткому, тюрми. Але й Яструб не вижив - загинув ще на початку бою.

Навесні 1945 року Дмитро Карпенко був посмертно удостоєний найвищої нагороди УПА - Золотого Хреста Бойової Заслуги І класу.

Цікаві факти про Яструба.

Саме Друга світова війна "привела" Карпенка до українського національного підпілля.

Капітан Карпенко був не єдиним радянським офіцером, хто брав участь в українському національному підпіллі. Але він був серед тих одиниць, хто залишився в УПА до кінця, тоді як багато поверталися в 1944 році до лав Радянської армії, яка "пробачила своїх блудних синів".

У підпіллі він жодного разу не надів радянського обмундирування, хоча в УПА такий одяг був звичайним явищем. Ніколи не згадував про свою службу в РСЧА, хіба що в розмовах з близьким другом Вороном.

На фото: легендарні бійці УПА, герої України: Ворон, Лютий, Камінь, Заграва.

Незважаючи на приємний вигляд, навчав майбутніх бійців "Сіроманців" в досить строгому стилі і вмів домогтися виконання наказу. Одного разу під час військової підготовки Яструб віддав команду: "Бігом, долив!", Тобто "швидко вперед, по-пластунськи". Але в напрямку руху знаходилося велике болото, яке повстанці обходили. Тоді сотенний скомандував собі: "Бігом, напрямок калюжа, долив і встати", після чого на очах цілої сотні поповз через болото. За ним поповзли всі інші.

В одній з атак радянської армії вбило гранатометника сотні. Яструб без вагань зайняв його місце.

Одного разу довелося відступати, щоб не потрапити в оточення. Необхідно було йти в повній тиші. Головною проблемою були обози з майном і пораненими - найменш рухлива і вразлива частина куреня. Щоб відвернути увагу противника, Яструб приготував сюрприз. Поки табір пробирався по бездоріжжю, група повстанців, проінструктована командиром, погнала на ворожі позиції молодих бичків. Перелякані тварини підняли паніку і дезорієнтували ворожі війська. За той час, поки "червоні" билися з тваринами, обоз спокійно вийшов з оточення.

Яструб ділив зі своїми воїнами всі незручності партизанського життя: харчувався тим, чим і всі інші, ночував разом з бійцями в сараях і під відкритим небом, на маршах долав багато кілометрів бездоріжжя плече в плече з простими повстанцями.

Карпенко ніколи не вимагав від бійців "робити те, чого сам не робив". При цьому точно пам'ятав в обличчя і по імені всіх своїх солдатів, а чисельність повстанського куреня в 1944 році досягала тисячі чоловік.

Біографія Дмитра Карпенка.

Народився в с. Слов'янське Полтавської області у1917 році.

На початку Другої світової війни - лейтенант Червоної армії.

У 1943 році, після втечі з табору для військовополонених, приєднується до ОУН.

У серпні 1943 року стає рядовим стрільцем куреня "Гайдамаки".

На початку 1944 року - командир сотні "Сіроманці" у складі "ВО-3 Лисоня".

29 квітня 1944 сотня "Яструба" знищує більше 240 військовослужбовців НКВС поруч із селом Залізниця Кременецького району.

19 серпня сотня "Сіроманців" разом з куренем під командуванням "Ема" бере участь у бою з військами НКВС біля села Пирятин Жовковского району.

У цьому ж році під селами Пирятин та Зіболки Яструб вперше командував боєм проти своєї колишньої армії. Восени 1944 року він став командувачем куреня "Верховинці". Під його командуванням виявилося не менш 600 чоловік разом з обозами і розвідкою.

30 вересня Яструб провів один з найзнаменитіших своїх боїв - поблизу села Угнів (Львівська область) "Сіроманці" відбили 22 атаки переважаючих сил НКВС і вирвалися з оточення.

17 грудня 1944 року під час атаки райцентру Нові Стрілища (закінчилася приголомшливим успіхом), легендарний Яструб гине. Похований на кладовищі селища Кам'янка Рогатинського району Івано-Франківської області.

Увічнення пам'яті.

Заслуги Дмитра Карпенка “Яструба” гідно оцінило вище командування УПА: навесні 1945 року він був посмертно удостоєний вищої нагороди в УПА - Золотого Хреста Бойової Заслуги I класу.

У 2007 році на місці поховання (с. Кам'янка Івано-Франківської області) на честь героя був споруджений пам'ятник.

У 2008 році ім'ям "Яструба" назвали зірку в сузір'ї Скорпіона.

Український народ навіки обезсмертив свого героя, склавши "Марш Сіроманців":

З 2015 року в місті Конотоп (Сумська область) ім'ям Дмитра Карпенка названа одна з вулиць.

Дмитро Карпенко в соціальних мережах.

Проаналізувавши найпопулярніші соціальні мережі "Однокласники", Facebook, "Вконтакте" і відеохостинг Youtube, можна зробити наступні висновки:

В "Однокласниках", "Вконтакте", Facebook груп і сторінок з Дмитром Карпенком не виявлено.

Дмитро Карпенко в пошуковій системі Яндекс.

Для аналізу популярності запиту "Дмитро Карпенко" використовуємо сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що станом на 19 грудня 2015 кількість запитів за місяць склала 151, що видно на скрині:

Простежити кількість запитів за певний період в Яндексі можна у wordstat.yandex. Згідно з даними сервісу видно, що 436 запитів було задано в серпні 2015 року.