Позичанюк Йосип Іванович

Йосип Позичанюк - посланник ЦК комсомолу, що став полковником УПА

Позичанюк Йосип Іванович народився в 1913 році в с. Дашов на Вінничині. У 1939 р ЦК комсомолу України направив 26-річного випускника Ніжинського педінституту до Львова нести в маси "ідеї Леніна-Сталіна". Занурившись в реалії Західної України, через півроку він сам став членом підпільної організації ОУН, ще через рік потрапив в "табір смерті" Освенцім, після втечі з якого знову примкнув до ОУН, став полковником УПА і з 1943 р фактично замом Романа Шухевича по питань ідеології і пропаганди, створив потужну пропагандистську мережу ОУН-УПА в Україні, став організатором і куратором перших 15 іноземних "куренів" УПА, які повинні були очолити визвольну боротьбу власних народів, придбавши військовий досвід в УПА. Загинув разом з іншими членами своєї групи з 9 осіб, які дали бій батальйону з 300 бійців НКВС 22 грудня 1944 біля села Юшківці південніше Львова. Всі члени групи загинули разом зі своїм командиром.

Подвиг Йосипа Позичанюка.

В українського націоналізму є феномен "вірусу", що не вивчений вченими й досі: кожен іноземець, що занурювався в неповторну атмосферу Львова та інших міст України, починає з повагою і симпатією ставитися до добродушного, розсудливого, толерантного до будь-якої національності і віросповідання, працьовитого народу України, зачаровується мовою, козацькою вольницею (що стала українською), його традиціями, героями і непомітно навіть для себе перетворюється на прихильника українського націоналізму.

Це показала Революція гідності 2014 р. і наступна за нею війна, коли "російські українці" відчули себе українцями і стали битися проти "руського миру" в зоні АТО. Це на рівні інстинкту самозбереження розуміли ідеологи і спецслужби СРСР, які по серйозному боролися лише проти 2-х проявів націоналізму - єврейського та українського, істотна різниця між якими була лише в тому, що перший обмежувався лише однією нацією СРСР, а під прапором другого могли об'єднатися і підтримати всі.

Життя і доля Йосипа Позичанюка яскравий тому приклад: випускника філфаку Ніжинського педінституту ЦК комсомолу в 1939 р посилає на "звільнені території Західної України" нести "пролетарські цінності" жителям Львова, поклавши тим самим початок блискучої комсомольської кар'єри. Через півроку знайомства зі Львовом Йосип Позичанюк вступає в ОУН. Що остаточно переконало відмовитись від пропаганди СРСР, поставивши хрест на блискучій кар'єрі, та вступити у підпільну організацію українських націоналістів, покрито таємницею і донині. Збереглося лише документальне свідчення самого Йосипа Позичанюка про сильний вплив на нього могил українських січових стрільців на Личаківському цвинтарі Львова, як доглядали львів'яни за могилками похованих бійців за незалежність України. Позначився і вплив його командира Євгена Коновальця, який і заснував ОУН в 1929 р на установчому з'їзді у Відні.

"Найближчої неділі пішов на Личаківський цвинтар, щоб поглянути на могили українських січових стрільців. На деяких могилах лежали квіти. Тобто навіть в той суворий час хтось же приносив і ставив на могили квіти. І тоді в мене прокинулося глибоке переконання про те, що досі жевріє ідея, яка пов'язує тих, хто в землі, з тими, що ще живі. І я зробив висновок, що сама ідея не вбита, що вона жива. Це був переломний момент у моєму житті. Я повернувся додому і довго не знаходив спокою. Я знав, що є правда, але влада її чомусь сховала. Червона влада не хоче, щоб хтось знав правду, яка не вміщається в більшовицькі рамки. А правда повинна бути! Розтривожений, я відправився до Юрія Стефаника (сина відомого письменника Василя Стефаника), і він мені дещо пояснив. Юрій зважився на ризик, дав мені кілька книг-спогадів про 1918 у Львові та в Галичині. З тих пір я став українським патріотом, я глибиною свого серця зрозумів мову могил ", - йдеться у спогадах Йосипа Позичанюк, надрукованих в одній з книг-досліджень Петра Дужего (газета" Шлях перемоги ", ч. 50, 10. 12. 1994 рік).

Можливо, саме спілкування з Юрієм Стефаником і сувора реальність репресій НКВС на "звільнених територіях України" підштовхнула Йосипа Позичанюка спочатку змінити свої погляди, а потім остаточно стати на шлях боротьби за свободу і незалежність України. Тим більше У жовтні 1940 р Юрій Стефаник був заарештований НКВД "за зв'язок з ОУН", де не видав нікого, включаючи Йосипа Позичанюка.

У всякому разі, до 1941 р. він став "своїм" у лавах ОУН, і коли 30 липня 1941 у Львові Ярослав Стецько оголосив "Акт відновлення Української Держави", в першому українському уряді Йосип Позичанюк був оголошений Держсекретарем (міністром) інформації і пропаганди , що свідчить про повну довіру до нього вищого керівництва ОУН. Потім послідував арешт гестапівцями членів "українського уряду", Йосип Позичанюк потрапив до концтабору Освенцим, звідки втік у 1942 році. Повернувшись на Волинь, приєднався до ОУН-УПА, став менш ніж за рік полковником і керівником відділу пропаганди всієї УПА, членом "Головної Ради ОУН в Україні".

Менш ніж за рік керівництва "політвідділом" УПА Йосип Позичанюк:

випустив і розповсюдив безліч програмних документів, за якими історики усього світу донині вивчають УПА, її політичну платформу, стратегію і тактику військової та політичної боротьби, оскільки саме з цього часу УПА висунула не тільки українські, а й загальнодемократичні гасла, актуальні й донині - "Свобода народам і людині!", "За українську самостійну соборну державу!", "За вільні національні держави поневолених народів СРСР та інших країн!", "Поневолені народи, єднайтеся в боротьбі проти поневлювачів!";

Йосип Позичанюк став ініціатором створення іноземних відділів УПА для боротьби з комуністичним режимом СРСР. У листопаді 1943 р зібрав Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії, на якій більшістю голосів була затверджена комплексна програма боротьби народів за створення національних держав. Саме тут народився спільний для всіх народів гасло УПА - "Свобода народам і людині";

Почав створення іноземних легіонів ("куренів") у складі УПА. Перший національний (узбецький) курінь УПА був створений восени 1943 р, перебував під командуванням майора "Ташкента", який через півроку в березні 1944 р був важко поранений, потрапив у полон і розстріляний НКВС. Після "узбецького куреня" були сформовані і почали активну діяльність у складі УПА загони грузинів, азербайджанців, вірмен, австріяків, бельгійців, французів, югослав і т. д. Всього до 15 куренів Української повстанської армії;

11-15 липня 1944 біля села Недільна на Самбірщині провів перше засідання підпільного парламенту України - Установчі збори Української головної визвольної ради яка обрала, підпільний уряд України, в якомуу очолив Бюро (міністерство) інформації Генерального секретаріату (підпільного уряду України);

під його керівництвом розпочало роботу кілька підпільних видань і радіопередач, починали видаватися підпільні журнали і газети: "Вільна Україна", "До зброї" - вісник УПА, "Вісті української інформаційної служби", вийшли в світ нові видання та брошури: "Чорний ліс", "Маківка" та інші.

Фактично Позичанюк конкурував з ВКП (б) на головному - ідеологічному фронті боротьби за уми українців, знаючи всі слабкості і недоліки комуністичної ідеології, перетворивши УПА з військової на військово-політичну організацію України, надавши їй максимум можливих ознак легітимності через парламент і уряд України в підпіллі. Таке СРСР не прощало ніколи і нікому, особливо, коли сам Позичанюк і підпорядковані йому пропагандисти раз за разом підкреслювали: «СРСР неминуче розпадеться».

Загинув як герой, відстрілюючись до кінця, коли при переході на зустріч до Романа Шухевича його загін з 9 чоловік був оточений і знищений батальйоном НКВД з 300 чоловік. Втрати НКВД засекречені дотепер.

У СРСР його ім'я було заборонено, в незалежній Україні практично невідоме, якщо судити за кількістю пошукових запитів в Інтернеті.

Цікаве про Йосипа Позичанюка.

Про той період життя Позичанюка, коли він приїхав до Львова, одного разу розповіла пані Біскупська, дружина доцента Львівського політехнічного інституту, яка подружилася з ним, оскільки їм доводилося працювати разом. За її словами, одного разу Йосип Позичанюк особисто звернувся до неї з проханням розповісти детальніше про ті події, які відбувалися в Західній Україні восени 1918 року, а саме про створення Західно-Української Народної Республіки.

Таке питання стало для Біскупської в справжнім шоком. Їй дуже хотілося розповісти всю правду людині, яку вона не вважала чужою. Але деякі побоювання з цього приводу все-таки були. Оскільки виховання їй не дозволяло залишити питання молодого Позичанюка без відповіді, він почув таке: "Що я можу вам сказати? Ті, що вели в 1918 році боротьбу, воювали проти польських шовіністів, зникли, вони поховані на Личаківському та на Янівському кладовищах у Львові. Підіть, товаришу, туди, і можливо, ті, що там в могилах, дещо Вам скажуть". Саме після цих слів Йосип Позичанюк і пішов на Личаківський цвинтар, де, побачивши могили героїв, прийняв найважливіше у своєму житті рішення і перейшов на бік українців.

Йосип Позичанюк і соціальні мережі.

Ні груп, ні сторінок, які були б присвячені Йосифу Позичанюк в таких соціальних мережах, як "Однокласники", "Вконтакте" і "Фейсбук", знайдено не було.

Біографія Йосипа Позичанюк.

Навчання у Ніжинському педагогічному інституті на літературно-мовному факультеті;

1939 рік - ЦК комсомолу направило Позичанюка до Львова на роботу журналістом;

осінь 1939 року - остаточно переїжджає до Львова. Знайомиться з ідеями ОУН, вступає в цю організацію і моментально погоджується на досить небезпечну підпільну роботу;

30 червня 1941 стає повноправним членом Проводу ОУН;

вересень 1941 року - заарештований гестапівцями. Вивезений спочатку до Львова, потім до Кракова, поміщений в концтабір;

1942 рік - здійснює втечу з Освенцима, повертається в Україну і знову вступає до лав УПА;

весна 1943 року - полковник і член головної команди УПА на Волині під псевдонімом "Шаблюк" . Політичний командир УПА, входить до Головну раду ОУН;

22 грудень 1944 року - загинув, коли між селами Юшківці і Дев'ятники його група, до складу якої входило 9 осіб, йшла на зустріч з Романом Шухевичем, потрапила під облаву НКВС. Загинули всі.

Йосип Позичанюк похований у братській могилі на Юшковськиму кладовищі.

Як часто користувачі Яндекс з України шукають інформацію про Йосипа Позичанюка в пошуковій системі?

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс в листопада 2015 року не цікавилися запитом "Йосип Позичанюк".

Аналогічним запитом жителі України не цікавилися і за останні два роки.