Улас Самчук - член ОУН (м) і письменник, який розповів світові про Голодомор та боротьбу України за незалежність
Самчук Улас Олексійович (народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на території сучасного Здолбунівського району Рівненської області, помер 9 липня 1987 року в Торонто (Канада) - український письменник, публіцист, журналіст, один із засновників газети "Волинь", член уряду УНР у вигнанні.
Улас Самчук - легенда української еміграції, чиє ім'я було назавжди заборонено в СРСР, але широко відомо на Заході.
У 1937-1941 рр. - голова спілки письменників ОУН у Празі, його своїм керівником обрали такі визнані майстри слова, як Олександр Олесь, Олег Ольжич, Олена Теліга та ін. Таке визнання не випадковість: трилогія Уласа Самчука "Волинь" (1932-1937) до війни висувалася на Нобелівську премію в галузі літератури;
у 1941-1943 рр. - вояк ОУН (м) і головний редактор найпопулярнішої у 1941-1943 рр. української газети ОУН "Волинь", який провів місяць в катівнях гестапо;
після війни - член уряду УНР у вигнанні і один з найбільш талановитих українських письменників в еміграції, якого сучасники називали "українським Гомером 20 століття", який
відкрив усьому світові Україну - країну близьку і привабливу. Ні до, ні після творчості Уласа Олексійовича подібного результату не вдавалося досягти жодному українському письменнику. Можна припустити, що про свою рідну країну він писав на мові типового європейця, дивлячись на Україну люблячими очима з великої відстані;
саме Улас Самчук вперше розповів всьому світу про боротьбу за незалежність України, яку вели бійці УПА, а також про Голодомор як засіб знищити українську націю за допомогою винищення сільського населення. Головною метою написання творів, що описують певні моменти української історії, письменник називав ознайомлення читачів з правдивими відомостями;
здивування викликає те, що один з найяскравіших творів, присвячених темі Голодомору, написала людина, яка своїми очима подій того часу в Україні не бачила. Очевидці трагедії стверджують, що роман "Марія" - документальний твір, настільки точно автор в тексті передав відчуття людей, що спостерігають за повільною смертю своїх рідних і близьких;
цікавою деталлю знаменитого роману є те, що письменник не просто описував події, він намагався знайти причину трагедії, яка прийшла на українську землю. Головною причиною того, що українську націю спіткала така біда, літератор називав величезну кількість гріхів. Найтяжчими провинами українців, на думку Самчука, є гріх відступництва, прийняття більшовицької ідеології.
У творі за допомогою символічних образів письменник демонструє значення приходу більшовиків на українську землю в трагедії 1933 року. Самчук критикує українців за те, що вони повірили в казку більшовиків про землю - власність селян і заводи, які працюють на благо трудящих. Провину всієї нації, для спокути якої довелося заплатити мільйонами людських життів, він демонструє на прикладі одного з персонажів.
У сюжеті роману "Марія" син головної героїні Максим після приходу на українську землю більшовиків приймає їх ідеологію, допомагає знищувати свою націю. У цьому контексті слід згадати, що близьким соратником Михайла Муравйова був Юрій Коцюбинський, син видатного українського літератора Михайла Коцюбинського. У "Марії" чоловік героїні і батько зрадника Корній кінець кінцем вбиває Максима - так письменник хотів показати знищення кривавого режиму.
Голодомор письменник розцінював як розплату українців за відмову від власної духовності, даної народу Всевишнім. Величезною трагедією для всієї України літератор називав те, що частина населення дійсно прийняла і перейнялася ідеями більшовиків.
Сам письменник більшовицьку ідеологію категорично не сприймав. Коментуючи прихід до влади більшовицького режиму, Самчук говорив, що інтернаціоналізм здобув перемогу в боротьбі з націоналізмом. Тут же письменник уточнював, що за перемогу нації довелося заплатити дуже високу ціну - близько 10 мільйонів жертв Голодомору, винищення інтелігенції та перетворення народу на рабів;
категоричне неприйняття українцями більшовицького режиму чітко продемонстровано письменником в його романі "Марія". Усьому цивілізованому світовому співтовариству Самчук розповів, що більшовиків з їх ідеями українці не хотіли приймати. Для штучного насадження режиму довелося забирати у непокірного населення останні крихти. Доля забороненого твору в радянські часи і навіть після проголошення української незалежності доводить його величезне значення для нації;
називають Самчука також людиною, яка "витравлювала з народу чернь". Нерідко за подібне ставлення письменника порівнюють з поетом Євгеном Маланюком. У публіцистичному творі "Народ чи чернь?", опублікованому в 1941 році, літератор пише, що українці не мають права називати себе народом, оскільки у них відсутні 2 головні складові народу - національна свідомість і людська гідність. Поєднання цих двох рис Самчук вважав елементами, необхідними для свободи.
У творах Самчука можна зустріти чимало критики на адресу українського народу. Він говорив, що власних талановитих людей українці цінувати не вміють: замість поваги і підтримки з боку народу знакові особистості отримують тільки брехню про себе, приниження і в кінцевому результаті виявляються відкинутими на узбіччя культурного життя.
У той же час, як і Маланюк, критику Самчук озвучував в надії пробудити в нації потенціал боротьби за власну свободу, що дрімав протягом багатьох років. Літератор був упевнений, що рано чи пізно український народ займе місце, призначене йому самою долею.
Проживаючи за кордоном, Самчук спостерігав і захоплювався досягненнями європейського прогресу. Важко письменнику було усвідомлювати, що в порівнянні з європейцями українці, які перебувають під гнітом радянськості, виглядають досить відсталими. Разом з тим глибокою духовністю свого народу письменник завжди пишався. Сильну українську націю літератор вважав вітаміном, який необхідний для здоров'я всієї Європи;
літератор є засновником і першим редактором газети "Волинь", першого і найбільш популярного друкованого видання на окупованій гітлерівцями українській території. Незабаром після повернення письменника в Україну (разом з Оленою Телігою Самчук перейшов убрід через річку Сян) він почав видавати цю газету. Згідно з планами Самчука, газета повинна була перетворитися в трибуну для об'єднання українських сил.
На сторінках газети редактор, не соромлячись, ділився власними думками про становище України того часу і необхідності боротися за краще майбутнє своєї нації і держави. Після розміщення публікації Самчука під назвою "Так було, так буде" з різкою критикою всіх окупантів, які прийшли на українську землю, гітлерівці заарештували автора. За заклики до допомоги противникам більшовиків видання потрапило під заборону в Країні Рад.
Читали видання не тільки на території однойменного регіону, а й далеко за його межами. Різдвяний номер, який побачив світ 7 січня, вийшов накладом 60 тисяч примірників. На газету оформлялася підписка, а в кіосках друкованої періодики її розбирали миттєво. Стабільно по кілька тисяч примірників кожного номера замовляли розповсюджувачі в різних українських містах.
Належав письменник до числа соратників Дмитра Донцова, підтримував націоналістичні ідеї. З-за кордону надсилав свої твори для публікації на сторінках "Вісника", видання культового для українських націоналістів.
Примітним є визначення суті націоналізму, яке свого часу давав Улас Самчук. Письменник відзначав, що український націоналізм істотно відрізняється від подібного руху в інших європейських країнах. В українському випадку націоналізм не містить домішків фашизму або націонал-соціалізму. Для українців націоналізм є ідеєю, яка зароджується з природних умов стану народу. Суттю поняття "націоналізм" літератор називав процес концентрації всієї енергії пригнобленого народу в процесі боротьби за звільнення.
Крім підтримки націоналістичного руху, поділяв Самчук ідею українського мілітаризму. На думку письменника, здатність держави захистити себе в Україні закладена ще за часів Київської Русі та козацтва. До співвітчизників він звертався із закликом відмовитися від занепадницьких настроїв 19 століття і ниття про "смерть України". Замість цього Самчук вважав за доцільне захист своєї країни у збройній боротьбі.
Уласа Самчука можна вважати гідним представником свого покоління. Народженим в неспокійний період історії молодим українцям довелося жити у воєнний час, проходити через революції, тюремні ув'язнення, бути свідками численних повстань і спроб створення української державності. Саме на час життя ровесників письменника припав бій під Крутами, 4-й Універсал і провал збройної боротьби за українську незалежність.
Покоління українців, частиною якого був літератор, історики називають "духовними гігантами". Відмінною особливістю людей того часу було відчайдушне бажання жити в рідній, незалежній країні. Вони знайшли в собі сили піднятися після падіння - зазнавши поразки у збройній боротьбі, почали воювати вербальними прийомами, прагнучи в першу чергу схилити на свою сторону уми населення.
У творчості Самчук орієнтувався на класиків української літератури та провідних представників європейської романістики. Популярним прийомом серед письменників того часу було відображення традицій, деталізовані розповіді про стан тієї чи іншої нації. Його твори реалістичні, у них дуже багато автобіографічних елементів і колоритний лексикон. Мальовничою була мова естетики в європейській літературі 20 століття.
Цікаве про Уласа Самчука.
Формування особистості майбутнього письменника проходило не тільки в умовах на диво гарної природи, а й життєдайної сімейної атмосфери. Народжений в родині заможних і працьовитих селян, Самчук ще з дитинства навчився цінувати землю. Улас був третім з п'ятьох дітей в родині;
перше своє оповідання "На старих стежках" письменник опублікував у 1926 році у варшавському виданні "Наша бесіда";
навчався переважно самостійно, без допомоги педагогів, постійно працював над самоосвітою. За все своє життя письменник не отримав жодного диплома, хоча навчався в різних ВНЗ світу. Як і багато сучасників, письменник неодноразово починав навчання в пошуках самого себе. Самчук досконало володів кількома іноземними мовами: німецькою, польською, чеською, французькою, російською;
у творчості керувався філософією, яка корінням сягає в природу народу. Літератор говорив, що для створення дійсно гарного твору потрібно писати повним болю відкритим нервом і закривавленим серцем, оскільки тільки так з'являється шанс вилікувати душу цілого народу;
оптимальним для людини як частини нації шляхом письменник вважав синтез любові до народу і ненависті по відношенню до всього світового зла;
як твір, що має велике значення для пробудження української самосвідомості, роман "Марія" неодноразово виключався зі шкільної програми вивчення літератури;
літературознавці закликають до ознайомлення з тритомниками Самчука "Волинь" і "Ост" як з творами, в яких викладено історію покоління, що пройшло крізь війни і революції в прагненні знайти власне місце у світовій історії;
"Волинь" написана Самчуком в молодому віці. Дивним для сучасних досвідчених літераторів стало те, що молодий письменник зміг написати такий складний твір, з величезною кількістю персонажів і розгалуженим сюжетом;
саме за трилогію "Волинь" українська еміграція пропонувала включити письменника в список претендентів на отримання Нобелівської премії з літератури. В силу цілого ряду причин, в числі яких відсутність у літератора паспорта, Самчук не був включений до списку кандидатів;
роман "Марія", на відміну від інших творів, присвячених темі Голодомору, написаний Самчуком відразу ж, під впливом свіжих емоцій. Створений у 1933 році, вже на наступний рік в одному з львівських видавництв твір був представлений читачам, потім багаторазово перевидавався;
влітку 1924 року разом з товаришами-гімназистами письменник зробив спробу перетнути радянсько-польський кордон. Польські прикордонники затримали порушників, за звільнення Самчука його батькові довелося заплатити хабар;
незабаром після затримання на кордоні літератор був призваний до польської армії, проте служити у збройних силах країни-окупанта не бажав, тому дезертирував і переїхав до Німеччини;
у німецькому місті Бойтен Самчук деякий час працював чорноробом у місцевого дрібного підприємця. Тут у письменника, який не знав на той час німецької мови, склалися дружні стосунки з Германом Блюме. Мати Германа Германіна фон Лінгейсгайм погодилася дати притулок письменнику, який опинився в непростій ситуації. Саме ця жінка терпляче навчала "обшарпаного українця" німецької мови. Через деякий час за фінансового сприяння німецької сім'ї Самчук став вільним слухачем університету Вроцлава;
з Германом Блюме Самчуку довелося зустрітися ще раз, уже після його першого виїзду з Німеччини. Під час війни Блюме займав посаду керівника цивільної поліції рейхскомісаріату України. Після клопотання офіцера письменник був звільнений з-під варти у 1942 році;
у створеній у 1937 році в Празі Культурній реферантурі ОУН, яку очолював Олег Ольжич, Самчук керував одним з центральних підрозділів - секцією письменників, журналістів і творчих людей;
у період 1938-1939 рр. письменник активно їздив територією Закарпаття, переконуючи місцеве населення в необхідності проголошення Карпатської України. Після цього з лекціями відвідував міста Чехії, Німеччини, Польщі;
у Празі Самчук одружився в перший раз. Обраницею письменника стала Марія Зоц, яка дуже сильно любила свого чоловіка. У шлюбі пара прожила 12 років, Уласа Марія пам'ятала все своє життя. Письменник в свою чергу сильно переживав, що не може дати дружині тихе сімейне щастя - з затишним будиночком і дітьми;
другою дружиною Самчука стала Тетяна Чорна-Прахова. Об'єднував подружжя дійсно магнетичний зв'язок. Протягом тривалого часу письменник обіцяв собі, що не думатиме про заміжню жінку з двома дітьми від першого шлюбу, але кінець кінцем нова сім'я була створена. У 1948 року подружжя виїхало в Торонто, де вони і жили до кінця днів.
з усіх 82 років в Україні письменник прожив лише 22 роки, решту часу перебував за кордоном, але сумував за Батьківщиною дуже сильно. Своє рідне село Самчук вважав центром Всесвіту. Загальновідомо, що тільки людина, що сприймає свою батьківщину як центр усього світу, може стати дійсно видатним творцем;
цікавою деталлю біографії Самчука є його дружба з Оленою Телігою. Після знайомства в Празі між молодими людьми виникла міцна дружба. Нерідко в своїх спогадах літератор пише про цю дивовижну жінку. Дружба тривала аж до самої смерті Теліги в окупованому фашистами Києві. Сміливість поетеси, її екзальтована натура і жіноча привабливість високо цінувалися Самчуком;
величезний пласт творчої спадщини Уласа Самчука досі залишається недослідженим через його часті переїзди і життя в різних європейських країнах. Проте відомі твори письменника викликають захоплення у літературних критиків, в них порушуються питання, актуальні і зараз. Експерти стверджують, що читати твори Самчука необхідно людям, які намагаються зрозуміти глибинну суть українства.
Біографія Уласа Самчука.
1917-1920 рік - навчання в початковій школі при учительській семінарії в Дермані;
1921-1925 - навчання в українській змішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка;
23 серпня 1927 року Самчук дезертирує з польського війська, переходить кордон і живе у Веймарській Німеччини;
1929 рік - переїзд письменника до Чехословаччини, де на той час відбувалися головні події українського культурного життя;
у 1941 році в складі однієї з похідних груп ОУН (м) повертається на Волинь, проживає в місті Рівному, де працює над випуском газети "Волинь";
1944-1948 роки - проживання письменника в Німеччині, де Самчук засновує і очолює організацію МУР (Мистецький Український Розвиток);
1948 рік переїзд до Торонто, де письменник жив, творив і, як зізнавався сам, сумував за українським кліматом;
9 липня 1987 року Самчук помер, похований на кладовищі Святого Володимира в канадському місті Оаквілле.
Увічнення пам'яті Уласа Самчука.
В 2005 році вийшли 2 книги, присвячені життю і творчості Уласа Самчука, - "Улас Самчук: сторінки біографії" Гаврили Черніховского і "Пекуча чужина" Ігоря Фаріни;
також у 2005 році підприємством "Укрпошта" випущена пам'ятна марка, Національним банком викарбувана монета з серії "Видатні особистості України";
відповідно до постанови Верховної Ради № 184-VIII від 11 лютого 2015 року, 110-а річниця від дня народження письменника святкувалася на державному рівні;
в жовтні 1993 року в селі Тилявка Шумського району на території Тернопільської області відкрито літературно-меморіальний музей пам'яті Самчука, тут же встановлено пам'ятник;
12 лютого 1995 року у колишній гімназії Дермані, де свого часу навчався письменник, також відкритий літературно-меморіальний музей, якому потім присвоєно назву народного;
літературний музей Уласа Самчука працює в місті Рівному;
на честь письменника названо вулиці в Луцьку, Рівному, Кременці, Шумську;
меморіальна дошка на честь Самчука встановлена в Луцьку;
в жовтні 2015 року меморіальна дошка встановлена в Городку поблизу Львова на будинку, де свого часу жив Самчук;
пам'ятник Самчуку і меморіальна дошка на честь письменника і Олени Теліги як редакторів газети "Волинь" встановлені в Рівному;
Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Самчука?
Для аналізу популярності запиту "Улас Самчук" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок: за станом на 12 лютого 2016 року кількість запитів за місяць склала 5 483, що видно на скрині.
За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "Улас Самчук" зареєстровано в грудні 2014 року - 13 904 запита за місяць:
Висловіть свою думку!
comments powered by HyperComments