Вілінська Марія Олександрівна (Марко Вовчок)
Марко Вовчок - росіянка, яка стала класиком української літератури
Марко Вовчок (справжнє ім'я Марія Олександрівна Вілінська) народилася 10 (22) грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії (Росія). Померла у віці 73 років 28 липня (10 серпня) 1907 року в Нальчику (Кабардино-Балкарія). Класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка. Марко Вовчок - засновниця дитячої української прози і більше десятка інших жанрів в українській літературі, українською мовою вона вільно володіла врівні з французькою та російською.
Досягнення Марка Вовчка і її заслуги перед народом України.
Вона стала "досконалістю української літератури", як назвав її твори Т. Г. Шевченко, відмовившись через цю причину редагувати її повість, коли з таким проханням звернулася до Тараса Григоровича сама Марко Вовчок. Натхненна такою високою оцінкою Великого Кобзаря, який повертався у 1858 р. із заслання, 25-річна Марко Вовчок за наступні 48 років творчості здійснила практично революцію в українській літературі, хоча і залишилася, зрозуміло, в тіні Кобзаря. Що конкретно зробила Марко Вовчок?
1. Стала "революційним новатором" української літератури, збагативши її безліччю нових жанрів і тем, невідомих до неї:
2. Прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників всієї Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність. Так,
а) її повість "Маруся" стала найулюбленішою книгою у французьких дітей, відзначена премією французької Академії і рекомендована Міністерством освіти Франції для всіх шкільних бібліотек країни;
б) відомий болгарський письменник Петко Тодоров казав, що проза українки справила величезний вплив на розвиток болгарської літератури, підказавши кілька жанрів, за якими далі розвивалася національна література Болгарії;
в) твори Марка Вовчка не втратили своєї актуальності і донині, вони, як кажуть користувачі Інтернету, "читаються на одному диханні". А багато хто з жалем констатує той факт, що, на їхню думку, "сучасній українській літературі гостро не вистачає свого нового Марко Вовчка", який міг би так легко і вільно піднімати і розкривати злободенні проблеми, підказуючи шляхи їх вирішення, вселяючи в людей надію, доброту і віру у власні сили навіть у найважчі часи.
3. Як і Нечуй-Левицький, величезне значення приділяла "живій", народній мові. Тому більшість її творів насичені фольклористикою, яка гармонійно поєднується з темою, сюжетом, психологічним навантаженням розповіді. Письменниця синтезувала всі кращі елементи традиційного відображення побуту українського життя (разом зі своїм чоловіком А. В. Марковичем займалася дослідженням етнографічних матеріалів в Україні) з новаторськими підходами в літературі, в тому числі європейській та світовій.
4. За словами літературознавців, всі ці особливості творчості М. Вовчка найвищого рівня досягли в новій для літератури того часу темі - зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, пригнобленої, безправної, "скривдженою і ображеної".
Цей образ стає центральним в обох книгах "Народних оповідань", "Оповіданнях з народного російського побуту", "Інститутці" та ін., які відразу після виходу буквально "зірвали" літературний ринок і стали одними з найрезонансніших на той час.
Написана українською мовою збірка оповідань "Народнi оповiдання Марка Вовчка" на російську мову переклав і відредагував сам Іван Тургенєв, на якого розповіді української письменниці справили незабутнє враження.
До слова, надалі між ними склалися теплі дружні стосунки, вони навіть разом здійснили поїздку по багатьом європейським країнам. Втім, як і з Тарасом Шевченком, Герценом, Добролюбовим та іншими титанами російської та української літератури, які захоплено відгукувалися про твори української письменниці.
Іван Франко, який жив в Австро-Угорщині, назвав повість М. Вовчка "Інститутка" "видатною перлиною української літератури".
Особлива тепла дружба склалася у письменниці з Тарасом Шевченком. Він подарував письменниці золотий браслет, яким вона дорожила понад усе, а також "Кобзар" з написом: "Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко" і елегію "Марку Вовчку. На пам'ять 24 січня 1859" . Геній української літератури присвятив Марії Олександрівні цілий уривок з поеми "Сон" ("На панщині пшеницю жала ..."). У свою чергу Марко Вовчок присвятила Шевченку повість "Інститутка".
Зарубіжний період творчості Марка Вовчка став одним із найбільш плідних як в плані кількості написаного, так і плані реалізованих новаторських ідей.
5. Так, вперше в історії української літератури Марко Вовчок розробляє жанри психологічної повісті ("Три долі") і оповідання ("Павло Чорнокрил", "Не до пари"), історичної повісті та оповідання для дітей ("Кармелюк", "Невільничка" , "Маруся"), створює жанр соціально-побутової казки ("Дев'ять братів і десята сестриця Галя"). Частина цих творів увійшла у другу збірку "Народних оповідань".
"Три долі" - унікальне явище в історії української літератури, перші психологічна повість, що вразила весь культурний світ.
За кордоном М. Вовчок також пише і на інших мовах. Зокрема, російською мовою з'являються "Жили та були три сестри", "Червоний король", "Тюлева баба", "Глухе містечко", романи "Жива душа", "Записки причетника", "В глушині", повісті "Тепле гніздечко", " Сільська ідилія".
Французькою мовою виходять казки та оповідання, які були надруковані в "Журналі виховання і розваги" П'єра-Жуля Сталя (Париж). Крім того, про французьке життя французькою мовою українка пише нариси під загальними назвами "Листи з Парижа" (львівський журнал "Мета" 1863) і "Уривки листів з Парижа" ("Санкт-Петербургские ведомости", 1864-1866).
У цей же період М. Вовчок активно перекладає російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератури, у тому числі п`ятнадцять романів Жуля Верна.
6. Марко Вовчок по праву вважається і новатором у сфері формотворчості - саме вона вперше в історії української літератури замість традиційних оповідачів ввела так званого художнього оповідача - народ.
Цікаві факти про Марка Вовчка.
Псевдонім Марії Олександрівни Вілінської - Марко Вовчок - згідно з сімейними переказами, походить від засновника роду козака Марка, прозваного "Вовком".
Молодший брат Марка Вовчка - Дмитро Олександрович Вілінський (1840 - після 1911), також був відомим письменником.
Письменниця ніколи публічно не спростовувала вигадки про своє життя або помилки, пов'язані з її біографією. Вона дотримувалася думки, що біографію людини можна писати лише після її смерті.
Марко Вовчок ніде не публікувала свій портрет до 1902 року, коли він вперше з'явився у другому томі антології "Вік", виданої до сторіччя нової української літератури.
Перший опублікований портрет Марка Вовчка
Була однією з найкрасивіших жінок свого часу, а по вишуканому стилю одягу і манері триматися в світському товаристві її порівнювали з Жорж Санд.
У Марка Вовчка шалено закохувалися багато чоловіків, у тому числі такі відомі, як Герцен, а деякі через нерозділене кохання до українській письменниці зводили рахунки з життям, як, наприклад, польський хімік Владислав Олевінський, який застрілився. Була об'єктом пристрасті Дмитра Писарєва, троюрідного брата, який потонув у Ризькій затоці.
Тітка майбутньої письменниці прагнула видати племінницю за забезпечену людини. Таким був молодий поміщик Ергольский, власник 2000 кріпацьких душ. Він закохався в Марію, але та відмовилася від вигідного заміжжя, віддавши перевагу українському фольклористу, етнографу і композитору Опанасу Марковичу. Тітка поставила ультиматум дівчині: або поміщик, або вона покидає її будинок. Вовчок вибрала другий варіант.
Ще з дитинства Марія відрізнялася допитливістю, багато читала, вивчала мови. Зокрема, самостійно вивчила польську мову. Величезний вплив на дівчину справив "Кобзар" Тараса Шевченка, що став однією з найулюбленіших її книг на все життя.
Марія, напевно, навіть не могла припустити, коли перший раз читала "Кобзаря", що незабаром доля зведе її з генієм українського народу, і, вражений її творчістю, Т. Шевченко подарує їй безліч безцінних для неї речей, серед яких і "Кобзар" з теплим, душевним підписом поета.
Світогляд майбутньої письменниці формувалося в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків відомого критика Д. І. Писарєва. У салоні її тітки збиралися відомі письменники та фольклористи, серед яких були Павло Якушкін, Микола Лєсков та інші. Там Марія познайомилася зі своїм майбутнім першим чоловіком.
Перша дитина Марії - Віра - прожила недовго. У 1853 році письменниця народила сина, якого назвали Богданом на честь українського гетьмана Богдана Хмельницького. А хрестила маленького Богдана княжна Варвара Миколаївна Рєпніна-Волконська. Згодом він став революціонером і був змушений ховатися від поліції. Коли ж письменниця дізналася, що її син захворів на тиф, вона вирушила до Москви, забрала важко хворого Богдана і врятувала йому життя.
З першим чоловіком поставила "Наталку-Полтавку" Котляревського на сцені Немирівського театру.
Була близько знайома з Тургенєвим, Герценом, Огарьовим, Добролюбовим, Менделєєвим, Л. Толстим, Салтиковим-Щедріним, багатьма видатними діячами Польщі, Чехії, Франції, у тому числі з Жулем Верном.
Письменниця брала участь у поширенні в Росії революційних видань Герцена, готувала для "Дзвонів" політично злободенні матеріали
В останні дні життя Марко Вовчок жила в Нальчику, де працювала над повістю "Гайдамаки". Вона померла, сидячи в саду. Була похована під її улюбленої грушею, як вона і заповідала.
Біографія Марка Вовчка.
Народилася Марія Олександрівна Вілінська 10 (22) грудня 1833 в селі Катеринівка Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Її мати була місцевою поміщицею, а батько - офіцером армії і також володів невеликим маєтком в Орловській губернії. А діди і прадіди майбутньої письменниці були українцями.
Незабаром після смерті батька у 1840 році мати Марії вдруге виходить заміж. Але деспотичний і норовливий чоловік до всього ще й прогулює маєток у Катеринівці. Дівчинка вимушена жити по черзі у дядька і у тітки. І там, і там про неї дбали і приділяли величезну увагу навчанню музиці, літературі та французькій мові.
З 1845 по 1846 рр. Марія навчається в приватному пансіоні Харкова. Після закінчення навчання переїжджає до тітки в Орел.
З 1851 по 1858 роки жила в Немирові, де вивчила до найменших деталей побут, культуру, традиції, вірування українського народу. Саме в Немирові написана більша частина її ранніх оповідань, тут розпочато роботу над повістю "Інститутка".
У 1856 році Марія пише свої перші оповідання - «Викуп» і «Отець Андрій».
У 1857 році в Санкт-Петербурзі виходить її перша збірка оповідань українською мовою "Народнi оповiдання Марка Вовчка". З цього моменту прізвисько Марко Вовчок стає постійним літературним псевдонімом української письменниці.
У 1859 році подружжя Маркович переїжджає до Петербурга. Тут Марія знайомиться з багатьма відомими письменниками та прогресивними діячами культури, у тому числі з Тарасом Шевченком, Іваном Тургенєвим, Миколою Некрасовим та ін.
З 1859 по 1867 рр. живе за кордоном, де дуже плідно працює, пише оповідання, повісті, романи, казки українською, російською та французькою мовами. Після повернення до Росії співпрацювала з журналом "Вітчизняні записки", де також публікувала свої повісті, романи і переклади наукових і художніх творів з багатьох європейських мов, у тому числі переклала з польського Болеслава Пруса, з французької - Жуля Верна, Віктора Гюго та ін.
Останні роки життя Марка Вовчка пройшли в кабардинському місті Нальчику. Вона до самої смерті працювала над повістю "Гайдамаки". Померла 28 липня (10 серпня) 1907 року.
Увічнення пам'яті Марка Вовчка.
На честь Марка Вовчка названо вулиці в Києві, Львові, Дніпропетровську, у містах Суми та Нальчик.
У 2008 році була випущена поштова марка України, присвячена Марку Вовчку.
Будинок у селі Олександрівське, в якому з 1889 по1906 жила письменниця, отримав статус пам'ятки культурної спадщини.
У Нальчику створено будинок-музей Марка Вовчка.
У Немирові відкрито музей «Літературна Немирівщина», основна експозиція якого присвячена творчості Марка Вовчка.
У серпні 1978 року в Нальчику був відкритий пам'ятник Марку Вовчку. Автор роботи - український скульптор В. Фещенко.
Образ письменниці відображений у відомому фільмі у "У пошуках капітана Гранта", знятому С. Говорухіним. Роль Марка Вовчка зіграла Марина Владі.
Про життя видатної українки, яка назавжди увійшла в історію світової літератури і "підняла" рідну їй українську літературу до рівня найбільш популярних у світі, написала роман лауреат премії імені Лесі Українки Оксана Іваненко.
Марко Вовчок в соціальних мережах.
Проаналізувавши найпопулярніші соціальні мережі "Однокласники", Facebook, "Вконтакте" і відеохостинг Youtube, можна зробити наступні висновки:
На одному з відеоканалів Youtube викладено відео про Марка Вовчка.
Марко Вовчок в пошуковій системі Яндекс.
Для аналізу популярності запиту "Марко Вовчок" використовуємо сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex.ru, виходячи з якого, можна зробити висновок, що станом на 11 грудня 2015 року кількість запитів за місяць склала 10028, що чітко видно на скрині:
За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано у квітні 2014 року - 39 416 запитів.
Висловіть свою думку!
comments powered by HyperComments