Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович

Григорій Квітка-Основ'яненко - засновник художньої прози в українській літературі

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко народився 29 листопада 1778 року в Харкові, помер у віці 64 років 20 серпня 1843 року в рідному місті. Класик української літератури, великий письменник і драматург, засновник жанру художньої прози в українській літературі.

Досягнення Григорія Квітки-Основ'яненка.

Якщо “Енеїда” Котляревського показала, що українська мова ідеально підходить для написання літературних творів, то Григорій Квітка першим створив повноцінний жанр епічної прози, змусивши світ зачитуватися нею вже 300 років, перекладати його повісті, водевілі і історичні розповіді про Україну на десятки мов світу.

1. Він автор перших серйозних художніх творів, написаних літературною українською мовою. Своєю творчістю Квітка-Основ'яненко змусив замовкнути останніх скептиків у середовищі інтелігенції Російської імперії, які вважали до цього часу українську “народну” мову непридатною для повномасштабної літературної творчості, за винятком хіба що жартівливих творів.

Так, завдяки Григорію Квітці-Основ'яненку українська нація отримала повноцінну літературну прозу, а через десятиліття і поезію Т. Г. Шевченка, що створили фундамент класичної української літератури, на якому згодом виросли твори Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського та ін.

Сучасник Квітки-Основ'яненка філософ і публіцист Олександр Герцен у свій час називав літературу єдиною трибуною, з висоти якої позбавлений суспільної свободи народ може змусити весь світ почути крик свого обурення. Піднесення у творах Квітки-Основ'яненка звичайних українських селян-трудівників, демонстрація їх багатого внутрішнього світу було для письменника мовчазним криком із закликом припинити знищення української ідентичності.

2. Квітка-Основ'яненко - маркер вад в українському суспільстві, який створив своєрідний "стандарт" для наступної української літератури. Ще один сучасник Квітки, німецький філософ Людвіг Фейєрбах, стверджував, що справжні письменники відіграють роль сумління для кожної нації. Для української нації Квітка-Основ'яненко, безсумнівно, також був сумлінням. Сатиричні твори письменника з влучною критикою деяких вад суспільства того часу, вочевидь, були спробою присоромити народ, зробити його краще, чесніше і добріше.

Літературні критики єдині в думці про те, що появу свого часу повістей і оповідань Квітки-Основ'яненка, написаних українською мовою, можна вважати важливим етапом у розвитку не тільки творчості письменника, а й української літератури. Через Квітку-Основ'яненка відбулося істотне поліпшення якості творів українською мовою, література стала більш реалістичною, наблизилася до народу.

3. Квітка-Основ'яненко - засновник багатьох жанрів української літератури. Протягом часового проміжку до тридцятих років 19 століття в новій українській літературі активний розвиток зафіксовано переважно в поезії і драматургії. З часом українська інтелігенція усвідомила, що перелік жанрів необхідно розширювати. Відповіддю епохи на суспільний запит стала поява творчості Григорія Квітки-Основ'яненка.

У творах відомого харківського письменника відображена реальність у пізнавальному ракурсі. Письменник не намагався показати читачам персонажів далеких або смішних. На сторінках творів Квітки кожен читач міг впізнати знайомий з самого дитинства побут. Українське село Григорій Квітка-Основ'яненко зробив декораціями на сцені, де емоції героїв били через край. Через глибину людських переживань, майстерно змальованих літератором, сучасникам розкривалися яскраві кольори української душі.

З плином часу література перестала бути просто розвагою, на неї було покладено реалістично-пізнавальну функцію. Відображення реалій в широкому спектрі, з людськими труднощами, переживаннями, демонстрацією особистості і життя людей у складних формах буття змушувало літераторів шукати нові жанри. Для реалізації поставлених завдань письменники вимушені були почати творити в епічному жанрі, цю діяльність започаткував саме Квітка-Основ'яненко.

З-під пера Квітки-Основ'яненка вийшли перші романи, повісті, оповідання. Засновник художньої прози в українській літературі дуже точно визначив потреби історичного періоду. Першим твором письменника в прозі стала його відома повість “Маруся”. Варте уваги, що підставою для написання твору стала дискусія з приводу художнього потенціалу української мови.

Літератори того часу досить гостро сперечалися, обговорюючи творчі можливості української літературної мови. До моменту написання Квіткою його повісті критики всерйоз сумнівалися, що, використовуючи українську мову, можна створити прозовий твір. Більше того, у можливість створення повісті трагічної ніхто із сучасників письменника насправді не вірив.

4. Квітка-Основ'яненко - письменник, що наблизив українську літературу до народу. Сцени з життя звичайних мешканців українського села, простого українського народу надихали Квітку-Основ'яненка і служили підставою для подальшої побудови сюжетної лінії. Крім “Марусі”, він став автором ще кількох неримованих творів. Оповідання та повісті Квітки-Основ'яненка літературознавцями розглядаються як величезний крок у напрямку наближеності до народу.

Слід зазначити, що в історичну епоху, коли творив Квітка-Основ'яненко, пани ставилися до кріпаків як до істот духовно неповноцінних, якогось різновиду робочої худоби. Зображення цих самих хліборобів, у більшості випадків безмовних трудівників, як героїв являло собою літературний прийом новий, в деякій мірі навіть складний.

Тим не менш позитивними персонажами в творах Квітки-Основ'яненка завжди були хлібороби. Квітка-Основ'яненко став першим українським письменником, який показав будні простих трудівників правдиво, навіть з деяким співчуттям. Саме люди-хлібороби, звичайні селяни в творах літератора виступали як персонажі позитивні, наділені глибокою духовністю, просто на диво широкою гамою емоцій.

Українські повісті й оповідання авторства Квітки-Основ'яненка написані, як жива розповідь, яка ведеться від імені “людини з народу”, мудрого старого, що проживає в одному з харківських передмість. Розповідь ведеться від імені навченого досвідом старожила Гришка Основ'яненка. Образ народного оповідача дав письменникові можливість бачити й оцінювати події з точки зору звичайного сільського жителя, вплітати в нитку сюжету фольклорні матеріали, що тільки підвищувало художню виразність творів, їх правдивість.

Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка критики називають видатним українським письменником дошевченкової епохи. Він є засновником і родоначальником нової української прози, автором першої повісті, оповідання, жанру соціально-побутової комедії. В очах суспільства Квітка звеличив жителя української села - простого трудівника. Письменник показав не лише українському суспільству, а й читачам з усього світу глибину душі простої людини-хлібороба, яка вміє не тільки працювати, але й любити всім серцем.

Цікаве про Квітку-Основ'яненка.

Як згадують сучасники літератора, Квітка-Основ'яненко був людиною цікавою, приємною у спілкуванні. На життєвому шляху великого українця траплялися різні, часом навіть комічні випадки:

перші твори Квітка-Основ'яненко написав російською мовою у 1816 році. Поезія і оповідання Квітки-Основ'яненка опубліковані на сторінках “Українського вісника”, співредактором якого був сам письменник, а також у виданні “Вісник Європи”. Проби пера бажаного схвалення критиків не отримали. Літературознавці того часу назвали твори Квітки-Основ'яненко “не надто досконалими”;

допомогла відкритися всім граням таланту Григорія Квітки-Основ'яненка тільки українська мова. На початку 30 років 19 століття він почав писати рідною мовою. Сучасники письменника відзначають, що важливе значення в розвитку письменницького таланту має особистість дружини Квітки-Основ'яненка. На думку знайомих письменника, завдяки Ганні Григорівні знаменитому харків'янину вдалося стати літератором. Дружина була для Квітки-Основ'яненка перший вдячним читачем і дуже суворим критиком. Працювала вона класною дамою в харківському Інституті шляхетних дівчат. За наполяганням дружини письменник після першої невдалої спроби і розгромною реакції критиків зважився ще раз написати;

Ганна Григорівна Квітко-Основ'яненко, жінка письменника

твори Квітки-Основ'яненка настільки гуманні, в них міститься надмірне співчуття до людей, що навіть Іван Франко називав його одним з письменників, який увійшов до числа перших авторів “людської повісті”;

читачам драматургічні твори Квітки-Основ'яненка більше припали до смаку, ніж проза. Його п'єси “Шельменко-денщик” і “Сватання на Гончарівці” досі не сходять зі сцен українських та зарубіжних театрів, незмінно користуються популярністю;

церемонія поховання Квітка-Основ'яненко зібрала майже все місто, харків'яни бажали провести його в останню путь. Поховали Квітку-Основ'яненка на Холодногірському цвинтарі, але у 1930-х роках церкву на місці поховання знесли, звільнивши землю під будівництво стадіону “Трудові резерви”. Надгробок було перенесено до Покровського собору, а через деякий час - на 2-ге міське кладовище. Зараз вже навряд чи можна з упевненістю сказати, чий прах покоїться під надгробком з ім'ям знаменитого літератора;

відомою зі слів драматурга є історія його роду. У 1604 році в Київ невідомо звідки прийшов старий дід з онуком-сиріткою на ім'я Григорій. Через деякий час дідуся не стало, а Григорій в Києві прижився. Хлопець був дуже красивим і добрим за характером, тому й почали його називати Квіточка, коли виріс - просто Квітка.

Гарний хлопець привернув увагу дочки київського воєводи, дівчина парубкові також сподобалася. Після таємного вінчання молодята підмовляють невелику групу козаків, разом вони здійснюють втечу на вільні, мало освоєні на той час землі Лівобережжя. На березі річки Уди втікачі заснували поселення, яке потім розрослося до Харкова, який в наші часи часто називають Першою столицею України. Праправнука засновника хутора Основа сучасні українці знають, як Григорія Квітку-Основ'яненка. Цю розповідь виклав в одному зі своїх творів сам письменник, історичні факти красиву історію не підтверджують.

Біографія Григорія Квітки-Основ'яненка.

29 листопада 1778 року народився в селі Основа (сучасна територія Харкова);

з дитинства Квітка-Основ'яненко не відрізнявся міцним здоров'ям, до 6 років осліп. У Озерянську пустелю з надією на зцілення хлопчика привезла мати. Після молитов і обмивання обличчя дитини водою з Онуфріївського джерела чудо сталося - Григорій почав прозрівати;

освіту на початку життя отримав досить погану, навчався вдома;

на 23-му році пішов до Курязького монастиря, де пробув близько 4 років. Після відходу з монастиря і до моменту захоплення театральної та громадською діяльністю вів напівчернечий спосіб життя;

активний розвиток суспільного життя Харкова почався з відкриття у 1805 році університету, а у 1812 році в місті з'явився постійний театр. У діяльності театру Квітка-Основ'яненко брав безпосередню участь - як актор, драматург, а потім і театральний історик;

у 1812 році Квітка-Основ'яненко засновує Інститут шляхетних дівчат, налагоджує процес видання, публікує і редагує перші в Україні громадсько-літературні журнали “Харьківський Демокрит” і “Український вісник”. В цей же час літератор займається збором коштів на відкриття публічної бібліотеки у Харкові;

протягом часу з 1817 по 1828 рік Квітку-Основ'яненка 4 рази вибирають на посаду маршалка Харківського повіту;

1827 роком датується початок літературної діяльності Квітки-Основ'яненка;

у 1834 році вийшла перша збірка “Малоросійських повістей, які розповідаються Грицьком Основ'яненком”, до якої увійшли твори “Маруся”, “Салдацький патрет” і “Мертвецький Великдень”. Другий збірка видана в 1837 році. У цей період літератор створює найвідоміші свої твори - “Сердешна Оксана”, “Конотопська відьма”, “От тобі і скарб”, “Козир-дівка”, “Добре роби - добре й буде”, а також один з найвідоміших творів - водевіль “Сватання на Гончарівці”, та ряд інших. Найбільш відомим твором на російській мові є історико-побутовий роман “Пан Халявський”.

20 серпня 1843 року Квітка-Основ'яненко помер у віці 64 років.

Увічнення пам'яті Квітки-Основ'яненка.

У першому виданні “Кобзаря” Шевченка, що вийшов у 1940 році, опубліковано твір “До Основ'яненка”;

у 1978 році, до 200-річчя письменника, ім'ям Григорія Федоровича названо колишній Уфимський провулок Харкова - вулицю неподалік від старого університету, тут у 1994 році встановлено пам'ятник авторства скульптора Семена Якубовича та архітектора Юрія Шкодовського;

в цьому ж році підприємством “Укрпошта” надрукований художній маркований конверт, у 2003 році на честь письменника випускається поштова марка;

залишки колишнього маєтку Квіток відразу за Основ'янським мостом зараз є парком імені Квітки-Основ'яненка;

у 2008 році на честь випущена монета номіналом 2 гривні, приурочена до 230-річчю від дня народження драматурга;

у 1998 році Олексієм Коломійцевим створений перший український національний мюзикл ”Фемінізм по-українськи” за мотивами водевілю “Бой-жінка”.

Григорій Квітка-Основ'яненко в соціальних мережах.

У соціальних мережах є велика кількість шанувальників таланту відомого українського автора. Так, у “ВКонтакте” є група www.vk.com/kvitka_osnovyanenko

В “Однокласниках” є група.

У Facebook груп, присвячених творчості легендарного Григорія Квітки-Основ'яненка, не виявлено.

На безкоштовному відеохостингу Youtube викладено велику кількість документальних фільмів і телепередач про Григорія Квітку-Основ'яненка.

Григорій Квітка-Основ'яненко в пошуковій системі Яндекс.

Динаміку популярності запиту "Григорій Квітка-Основ'яненко" можна простежити в сервісі пошукової системи Яндекс wordstat.yandex.ru:

Зі скрина видно, що запит "Григорій Квітка-Основ'яненко" в пошуковій системі Яндекс за місяць станом на 6 грудня 2015 року вводили 203 рази.

З історії запитів з кінця 2014 р. можна зробити наступні висновки:

найбільше число запитів про Григорія Квітку-Основ'яненка було зафіксовано в грудні 2014 р. - 1600 запитів за місяць;

протягом решти часу кількість запитів про Григорія Квітку-Основ'яненка не перевищує 230 за місяць.