Олександр Олесь - український поет масштабу Шевченка, заборонений в СРСР
Кандиба Олександр Іванович (літературний псевдонім Олександр Олесь) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на території сучасної Сумської області, помер 22 липня 1944 року в Празі. Український письменник, поет, драматург, що представляє символізм, батько поета і громадського діяча Олега Ольжича.
Радянські історики подбали про те, щоб назавжди його викреслити з пам'яті української нації. Його вірші в СРСР не видавалися, ім'я було під негласною забороною, але
він був кумиром українців до 1917 р, а сучасні літературознавці ставлять ім'я Олеся в один ряд з Тарасом Шевченком. Вже перша його збірка віршів 1907 р. ("З журбою радiсть обнялась") показала, що з'явився самобутній український поет, який розірвав піввіковий період наслідування великому Кобзареві. "Україна отримала лірика, якого очікувала ще з часів Тараса Шевченка", - писав Михайло Грушевський;
літературознавці впевнені, що, крім Шевченка, ні до, ні після Олександра Олеся рівних йому по силі поетичного таланту в українській історії не було. Іван Франко порівнював його вірші з музикою, Короленко називав його "українським Гейне", а Леся Українка зізналася, що не може більше писати лірику після Олександра Олеся.
Його вірші актуальні й досі - гімни українським воїнам УНР, а потім ОУН-УПА
Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний...
Прапор України! Рідний, заповітний!
Євроскептицизм українця, який бачив, як "Європа мовчала"
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Поет помер у віці 65 років, в 1944 р., в Празі, і актуальність багатьох його віршів українці зрозуміли лише через 70 років, з початком війни 2014 року за українську незалежність.
Міста цвітуть, блакить ясніє,
Ллє сонце золото згори
А над хатами наша мрія:
Жовто-блакитні прапори.
Заслуги Олександра Олеся перед українським народом.
В українській культурі творчість поетів має величезне значення. Українцями поети традиційно зводяться в ранг символів епох. Символом цілого періоду початку 20 століття в непростий для України час став Олександр Олесь, віршами якого говорило відродження української нації. В рамках революції 1905 року вірші поета стали знаменами для свідомої молоді, яка прагнула домогтися самостійності рідної країни. Життєвий подвиг літератора можна описати кількома показовими моментами:
ще за життя Олеся називали королем української лірики, а поетичні збірки вважали одним з найцінніших подарунків. Збірки його творів на початку 20 століття були обов'язковим елементом в будинках інтелігентів;
культовою для молодого покоління українців стала поезія Кандиби. З його віршами на вустах патріоти почали боротьбу за свободу, потім твори поета стали справжнім символом українського національного відродження по всій країні. Його заклик до сміливої боротьби дав потужний імпульс прагненню до незалежності України;
як людина тонкого душевного устрою, ще до революції Олесь дуже добре розумів, що народ його, при всіх його дивовижних якостях, перебуває в оковах. Поет приєднався до соціал-демократичної партії і займався пропагандою майбутнього відродження української самосвідомості;
одним з перших українських письменників розкриває Олесь суть сталінських репресій, в рамках яких мислячі українці знищуються цілими сім'ями. Трагічні для нації події він зобразив у сюжеті драми "Земля обітована", перебуваючи в еміграції;
виступи поета незмінно збирали повні зали слухачів. Після одного з творчих вечорів публіка на знак подяки несла Олеся із залу на руках. Його поезія, світла, сповнена мелодійності, допомогла нації зберегти себе.
Для України Кандиба був одним із пророків, які тонко відчувають свою країну, її переживання, біль і найменші інтонації. Читаючи вірші Олеся, сучасники навряд чи зможуть повірити в те, що написані вони були за багато років до подій Революції гідності. Він написав і про відродження країни, і про дивовижне відновлення потенціалу армії, і навіть горезвісну європейську "стурбованість" передбачав.
Можна здогадатися, що писав поет про невдалу спробу створити українську державність у вигляді УНР. У діяльності уряду цього формування літератор брав активну участь, навіть як культурний аташе виїхав з дипломатичною місією до Австрії. При виїзді Кандиба не припускав, що повернутися на батьківщину йому вже не судилося.
Творчість Олеся припала на стик двох епох. Його лірика зберігає актуальність і через багато років після написання творів. Літературні критики стверджують, що побудована поетика Олеся на 3 головних принципах - правда, воля, краса. Силу правди поет використовував на благо народу - в сатиричних творах звертав увагу на негативні риси характеру українців. З докором Олесь говорив у сатиричних творах про те, що народ його сліпий, має коротку пам'ять. У поезії нерідко можна зустріти прагнення до волі для всього народу. Щодо краси літератор був упевнений в тому, що вона неможлива без любові.
Заслуги Олеся, без жодного сумніву, важко переоцінити. Тим не менш очевидним є також той факт, що про цю дивовижну людину українці знають дуже мало. Головним почуттям, яке червоною ниткою проходить через лірику Олеся в період після виїзду з України, є туга за Батьківщиною.
До кінця життя літератор жив з клеймом зрадника, оскільки до України не мав можливості повернутися. Тривалий час поет жив у розлуці з сім'єю, дружина з сином не могла виїхати з підконтрольної більшовикам України. У кінці життя його спіткала одна з найбільших людських трагедій - він пережив свого власного сина, Олега Ольжича.
Цікаве про Олександра Олеся.
Походить поет з роду невільниче-чумацького. Отець, Іван Федорович, керував рибним промислом в Астрахані, де й потонув, коли синові було 11 років. У перший час матері допомагала сім'я загиблого чоловіка, проте незабаром вона змушена була виїхати до обласного центру, де працювала, щоб дати трьом дітям гарну освіту. Мати літератора розповідала, що після смерті чоловіка залишилася з 3 дітьми і 3 червонцями;
саме мати дала Кандибі початкову освіту. В 4 роки хлопчик уже вмів читати, мати навчила сина любити українську літературу. У дитячі роки майбутній поет знав напам'ять майже весь "Кобзар" Шевченка;
сестри Олеся писали в мемуарах, що нерідко можна було побачити, як маленький Сашко ходив по двору і щось наспівував. На питання про те, яку ж він пісеньку наспівує, хлопчик відповідав, що не знає пісні ніхто, крім нього;
школу в автобіографії Олесь згадував, як справжнє місце тортури. Тим не менш в шкільний час активно займався вивченням іноземних мов - вчив індійську, болгарську, сербську, польську та інші мови, в тому числі мертві;
навчання в Київському політехнічному інституті закінчити не зміг через відсутність грошей, здобув освіту лікаря-ветеринара, за цією спеціальністю працював багато років. Більше десятка років поет працював ветеринаром на бійні в Харкові на вулиці Бійницькій (нинішня Кудрі);
літературний дебют письменника відбувся в юності, його вірш опубліковано в альманасі "Багаття" у 1905 році;
незнайомим людям поет любив представлятися фразою "Не рак, не риба, Олесь Кандиба";
в студентські роки побував на церемонії відкриття пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві (1903 рік), який зібрав всю українську інтелігенцію і став маніфестацією української визвольної ідеї. На церемонії були присутні, зокрема, Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Михайло Старицький і ряд інших відомих особистостей того часу. Заборона на використання у заході української мови стала для інтелігентів демонстрацією ворожості з боку царського режиму. Після цієї події всі твори поет писав виключно українською мовою;
в Слов'янську, де поет працював статистом, у 1902 році він познайомився з Вірою Антонівною Свадковською, яка вчилася разом із сестрою поета на жіночих курсах у Санкт-Петербурзі. Протягом 3 років дівчина, яка шалено подобалася поетові, не вирішувалася вийти за нього заміж, оскільки розуміла, що життя з талановитою людиною вимагає самовідданості.
Зрештою Віра Антонівна стала для літератора і вірним другом, і рецензентом, і справжнім ангелом. Коли Олесь жив в еміграції, в Празі він зрадив дружину, Марія Фабіанова також стала матір'ю сина поета. Дружина зуміла пробачити, оскільки розуміла, що творчій особистості, якою є літератор, потрібні свіжі емоції. Утворився любовний трикутник, який потім став сюжетом драми "Ніч на полонині";
Олесем ласкаво називала чоловіка Віра Антонівна, поет вирішив, що кращого для нього псевдоніма і бути не може;
у 1919 році уряд УНР запропонував Олесю поїхати в Будапешт як аташе з питань культури. Планувалося, що письменник проконтролює процес книгодрукування і дещо поліпшить здоров'я, що похитнулося, але з Будапешта він їде до Відня, Берліна, потім до Праги, де і вмирає через багато років;
після виїзду Олеся за кордон сім'я возз'єдналася тільки у 1923 році в Берліні;
деякий час працював у посольстві УНР в Австрії. У Відні налагодив процес закупівлі медичних препаратів та інструментів для Головного військового ветеринарного управління УНР;
у Празі Олесь був одним з ініціаторів відкриття Українського клубу, безпосередньо брав участь у заснуванні Українського вільного університету, надав допомогу у фінансуванні;
перебуваючи за кордоном, кілька разів збирав валізи в прагненні повернутися в Україну. Щоразу зупиняли звістки, що надходили з рідної землі. Масове знищення української інтелігенції радянською владою було кращим доказом того, що на батьківщині кривавий тиран розумним людям не дає жити;
українською громадськістю Кандиба сприймається в основному як поет, автор ряду відомих віршів. Тим не менш творча спадщина Олеся більш різнопланова, ніж здається на перший погляд. Крім римованих творів, він писав прозу, драми, казки, фейлетони, публіцистику і перекладав рідною мовою твори іноземних авторів;
про письменника написано дуже багато наукових праць, але багато сторінок біографії та творчості залишаються невідомими. Після багатьох років в архівах Праги знаходять вірші, написані Олесем;
10 червня 1944 року в концтаборі Заксенхаузен гине від рук фашистів Олег Ольжич, син Олеся. Після отриманої звістки у батька загострюється хвороба печінки, через 6 тижнів після смерті сина, 22 липня 1944 року лікарі констатують смерть письменника.
Біографія Олександра Олеся.
У Білопіллі закінчив початкову школу і двокласне училище;
у 1893 році вступає до хліборобської школи в містечку Деркачі під Харковом, де бере участь у випуску рукописних журналів "Первоцвіт" і "Комета";
у 1903 році вступає до Харківського ветеринарного інституту, під час навчання працює на різниці;
за часовий проміжок з 1907 по 1918 рік Олесь написав 6 книг, першою видана була збірка "З журбою радість обнялась", опублікована за підтримки історика Олександри Єфименко на кошти громадського діяча Петра Стебницького;
у 1912 році подорожує заходом України, а в наступному році відвідав Італію, враження від побаченого відображаються у творах письменника;
збірка віршів, що побачила світ у 1917 році, буквально фонтанує урочистими інтонаціями - поет вірив у відновлення української державності. Написане після виїзду з України в основному містить настрої туги за рідною землею. Також у цей період Олесем написаний ряд творів на тему сторінок української історії;
У соціальних мережах Facebook, "Однокласники", "Вконтакте" спільнот Олександра Олеся, не знайдено. У Youtube за запитом "Олександр Олесь" - 4 590 відповідей:
Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Олександра Олеся?
Для аналізу популярності запиту "Олександр Олесь" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що станом на 14 січня 2016 року кількість запитів за місяць склала 11, що видно на скрині:
За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано в квітні 2015 - 38 650 запитів за місяць:
Висловіть свою думку!
comments powered by HyperComments