Гоголь Микола Васильович

Микола Гоголь: прославив Україну і показав Росію країною "мертвих душ"

Микола Васильович Гоголь (прізвище при народженні Яновський, з 1821 року - Гоголь-Яновський) народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в селі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Помер у віці 43 років 21 лютого (4 березня) 1852 в Москві.

Досягнення М. Гоголя і його 7 заслуг перед народом України.

За короткі 43 року життя:

1. М. Гоголь став першим українським письменником, визнаним авторитетом і класиком російської літератури, що подарували світу такі безсмертні твори, як "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Вій", "Мертві душі", "Ревізор", "Ніс", "Тарас Бульба" та ін., які перевидаються в багатьох країнах світу, за ними знімаються кінофільми і ставляться спектаклі в десятках країн світу і донині, через 170 років після смерті письменника.

Пізніше класиками російської та радянської літератури стали Антон Павлович Чехов ("народився в українському місті Таганрозі", як писав він сам), Володимир Короленко (родом з Житомира), Микола Некрасов (м. Немирів на Вінниччині), Михайло Булгаков (Київ), Ісаак Бабель, Максиміліан Волошин, Анна Ахматова, Ілля Ільф та Євген Петров, Валентин Катаєв (Одеса) та інші.

2. Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів по всьому світу, і змусив його полюбити: народ, мову, звичаї, традиції, українські вольності, самовідданість і безстрашність козаків.

3. Ніхто раніше так сильно і глибоко не висміював прогнилий російський чиновницько-бюрократичний апарат, як Гоголь, який побачив його зсередини в Петербурзі. Він не був ні революціонером, ні українським націоналістом, але, можливо, зробив не менше, показавши всьому світові Росію, як країну "мертвих душ", в якій навіть “птахом трійкою”, що "летить вперед", керує кучер-п'яниця, а в санях сидить пропащий шахрай Павло Іванович Чичиков. Куди завезуть вони? Це самим подорожнім ... нецікаво, головне, що їм «дають дорогу інші народи і держави». Погодьтеся, є над чим замислитися українцям. Недарма частина радянських літературознавців ототожнювала т. 1 "Мертвих душ" Гоголя про царську Росію з "Пеклом" Данте Аліг'єрі в "Божественної комедії".

Через майже два століття ця тема залишилася такою ж актуальною і злободенною, але досі ніхто не перевершив українського письменника по силі, сміливості, яскравості, оригінальності, що вражають точністю її висвітлення.

Не дивно, що багато реакційних критиків того часу піддали твори Миколи Гоголя справжньому цькуванню, оскільки в них впізнавали себе, ханжів, лицемірів, лизоблюдів, пустобрехів, хабарників, кар'єристів. Але насправді ці твори молодого літератора з України стали перлинами світової літератури, безсмертною класикою. А це "Ніс" і "Нотатки божевільного", "Шинель" і "Невський проспект".

"Мертві душі" - неперевершений шедевр світової літератури. Його порівнюють не тільки з "Божественною комедією" Данте, а й "Одіссеєю" Гомера. На сьогоднішній день зберігся 1-й том (повністю), частково - 2-й том (кілька разів автор спалював рукопис, причому після першого разу переписував заново). А третій том, який значився в планах письменника, судячи з усього, залишився лише як задумка.

4. Твори Гоголя є важливим джерелом української етнографії для вивчення життя і побуту українців у першій половині XIX століття. Незважаючи на те що Петербург був однією з ключових тем у творчості великого письменника, перше місце в ньому було відведено українській дійсністі, традиціям, звичаям, фольклору, історії. У листах матері, яка жила в українському селі, Гоголь просив розповісти про невідомі йому традиції, обряди, звичаї рідного народу, які згодом активно використовував у свій петербурзький період творчості.

Про українців та українське життя весь світ дізнався завдяки таким геніальним творінням М. Гоголя, як "Вечори на хуторі біля Диканьки”, "Вій", "Тарас Бульба", "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем", "Сорочинський ярмарок" та ін., об'єднаних у збірку "Миргород" - місто, що знаходилося неподалік від села Великі Сорочинці, де письменник провів свої дитячі роки.

Величезне враження справили ранні твори Гоголя на Пушкіна, адже більше ніде і ніким так не були відображені картини живого українського життя.

5. Гоголь класик світової літератури. Літературознавці відзначають, що неповторність стилю і манери письма вже з ранніх творів дозволила Гоголю стати одним з найвидатніших письменників не тільки його сучасності, а й в історії світової літератури. Він один з перших у літературі (і перший з українців) поставив і точно розкрив проблеми "маленької людини" на тлі процвітання крутійства та хабарництва в Росії. При цьому письменник нещадно висміював вульгарність і цинізм, лінь і байдужість сучасної йому людини, як ніхто інший, оголюючи порочну дійсність, замасковану під зовнішній лиск і блиск.

6. "Ревізор" Гоголя справив ефект вибуху бомби. До того російська література не бачила нічого подібного: у виставі була показана нещадна правда про життя і звичаї Росії. І хоча, як говорив сам автор, мова йшла тільки про шість провінційних чиновників, які виявилися брехунами, хабарниками, кар'єристами, багато в них впізнали себе і тому були невимовно обурені.

А ось прогресивне суспільство, навпаки, зустріло комедію з натхненням. На думку його представників, "Ревізор" не тільки викриває брехливість і лицемірство російських чиновників, але є "одкровенням", джерелом нового періоду розвитку російської культури зокрема, і російського суспільства в цілому.

Сам же письменник про ідейний задум твору говорив, що "зважився зібрати в одну купу все погане в Росії ... і посміятися над усім".

7. Микола Гоголь доводив росіянам ще в 1-й половині XIX століття, що російська та українські мови, культура, менталітет, звичаї, звичаї різні у двох цих народів слов'янської групи. Водної зі своїх етнографічних праць він навів як приклад українське слово "цнотлівість", яке на російську мову перекладали як "целомудрие", "чистота", "девичья гордость". Микола Васильович писав, що це неточний переклад, бо аналога цьому слову в російській мові немає. Щоб пояснити зміст цього слова, він навів приклад: дівчина йде до криниці по воду, неподалік стоїть її улюблений козак, який щойно повернувся з війни, але красуня не те що до нього не підійде - вона навіть очей на нього не підніме, бо за огорожею її мати стоїть і спостерігає. Ось це і є українська "цнотлівість".

Різниця між росіянами і українцями чітко простежується і в художніх творах Гоголя. Це добре видно, коли в його поемах або розповідях стикаються представники цих націй - згадайте хоча б, як коваль Вакула з "Вечорів на хуторі біля Диканьки" з козаками до російської цариці в Петербург їздив.

Цікаво, що "російський письменник Гоголь" писав зовсім не класичною або народною російською мовою, а якоюсь своєю, гоголівською. Про це багато писали його російські сучасники - письменники і критики, та навіть звинувачували Гоголя в перекрученні російської мови, засміченні її провінціалізмами і варваризмами і т. п.

Сам же Гоголь відмовлявся називати себе російським або українським письменником. Він був, як зараз би сказали, людиною світу. Йому неважливо було, якою мовою висловлювати свої думки - було б що висловлювати.

Цікаве про М. Гоголя.

У жодного з великих російських письменників не було стільки прозивних персонажів, як у Гоголя. Городничий, Хлестаков, Чичиков, Тарас Бульба, Акакій Акакійович - їх імена застосовують і сьогодні для алегоричних порівнянь або підкреслень проявів вищої ступені хитрості, хоробрості, жадібності, пристосування та ін.

Тарас Бульба:

Тарас Бульба

Сюжет для "Ревізора" і "Мертвих Душ" Гоголю підказав Пушкін.

У світському житті Гоголь був відомий як досить замкнута людина, що відокремлює себе від суспільства, особливо в останні роки життя.

Письменник любив міфологізувати власну біографію. Він часто придумував історії, яких насправді в його житті не було.

При народженні отримав прізвище Яновський. До 12 років хлопчик носив подвійне прізвище Гоголь-Яновський. Відкинув же прізвище Яновський тому, що вважав його "вигаданим поляками".

З народження і до кінця життя Гоголь був безмірно захоплений культурою та історією України, що знайшло втілення у багатьох його творах.

Підчас навчання в гімназії в Ніжині разом з друзями створив аматорський театр і рукописний журнал, куди майбутній класик писав вірші. У Ніжинській гімназії Гоголь заявляв, що йому належить в житті зробити багато чого, і він не може задовольнитися тим, що достатньо для простих обивателів, якими були, за його словами, більшість його соратників по гімназії.

Перші твори Миколи Гоголя були розкритиковані. Це спонукало майбутнього класика відправитися за кордон. З цього приводу він говорив, що Бог вказав йому шлях або називав причиною безнадійну любов. Але через місяць Гоголь повертається до Росії і ... входить у коло осіб, що стояли на чолі російської літератури.

У 1830 роках Микола Васильович познайомився з бароном Дельвіг, П. А. Плетньовим, В. А. Жуковським і А. С. Пушкіним. Всі вони поставилися до молодого письменника вельми привітно і всілякі його підтримували. Можливо, саме цей факт зіграв вирішальну роль у становленні Гоголя як геніального письменника.

В один час викладав на кафедрі історії в Петербурзькому університеті.

Про смерть Пушкіна Гоголь дізнається в Римі. У цей час він працює над "Мертвими душами", і цю сумну звістку сприймає, як "невимовну тугу", тому вважає роботу над "Мертвими душами" "священним заповітом" великого поета.

У 1845 році, змучений духовною хворобою, Гоголь пише заповіт і спалює рукопис другого тому "Мертвих душ", "принісши її в жертву Богу".

Коли хвороба пройшла, Гоголь в подяку за це вирішує піти в монастир і служити Богу у якості ченця. Але передумує, оскільки бачить нову концепцію продовження "Мертвих душ", більш "просвітлену і очищену".

У 1852 році, вражений смертю сестри свого друга і боячись власної смерті, припиняє писати. Він мало їсть, часто молиться. Одного разу під час молитви почув якісь голоси, які повідомили про його швидку смерті. Після цього, сумніваючись, що правильно виконував перед Богом свій обов'язок, спалює другий варіант 2-го тому "Мертвих душ". Однак на ранок розкаявся і розповів графу Толстому, що зробив це "під впливом злого духа". Проте Микола Гоголь впав у депресію, перестав їсти і через кілька днів (21 лютого 1852) року помер.

Незважаючи на повторну спробу спалити другий том "Мертвих душ", деякі частини збереглися. Так, у квітні 2009 року був представлений рукопис 5-и перших розділів твору, що належать американському бізнесменові, вихідцю з Росії Тимуру Абдуллаєву. Рукопис являє собою копії середини XIX століття, зроблені декількома різними почерками. Справжність рукопису підтверджена експертами Російської національної бібліотеки імені Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі, а її історична цінність - фахівцями аукціонного дому "Крістіс".

Існує кілька версій про загадкову смерть класика російської літератури. Одна з найпоширеніших - письменника поховали заживо. Підтвердження: коли письменника збиралися перепоховати, при розкритті труни виявили, що голова скелета була повернена на бік.

Справа в тому, що Гоголь боявся саме такої смерті. А причини для цього були: він помічав, що схильний до "летаргічному сну", тобто, коли серцебиття значно сповільнюється, пульс не промацється і немає ніякої реакції на зовнішні подразники. Саме тому він в заповіті вказав, що його потрібно ховати тільки тоді, коли з'явиться характерні ознаки трупного розкладання.

За іншою версією, причиною смерті Гоголя стало отруєння одним з медичних препаратів, які він часто приймав. А цей препарат, у свою чергу, міг помилково рекомендувати один з лікарів класика.

Третя гіпотеза свідчить про те, що М. В. Гоголь помер в результаті виснаження, викликаного добровільною відмовою від їжі.

Біографія М. Гоголя.

Микола Васильович Гоголь народився 21 березня (1 квітня) 1809 року в селі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської області (Україна) в сім'ї поміщика: у Гоголів було близько 400 душ кріпаків і більше 1000 десятин землі.

Згідно сімейними переказами, майбутній класик походив із старовинного козацького роду і був нащадком Остапа Гоголя - гетьмана Правобережного Війська Запорозького Речі Посполитої.

Батько Гоголя - Василь Опанасович Гоголь-Янковський був письменником, поетом і драматургом. При цьому писав він українською мовою. Він помер, коли Миколі було 15 років. Мати - Марія Іванівна Гоголь - справила неабиякий вплив на захоплення майбутнім класиком релігією і містицизмом.

З травня 1821 по червень 1828 Микола Гоголь навчається в Гімназії вищих наук у Ніжині.

У грудні 1828 переїжджає до Петербурга, де служить у III Відділенні і в департаменті уділів (1830 - 1832 роки). У цей час знайомиться з кращими представниками російської культури і літератури, в тому числі бароном Дельвігом, Плетеневим, Пушкіним, Жуковським та ін., що дуже вплинуло на його подальшу особисту і творчу долю.

У початку 1830 року в "Вітчизняних записках" був надрукований "Вечір напередодні Івана Купала"; приблизно в той же час написані "Сорочинський ярмарок" і "Майська ніч".

У 1832 Гоголь вперше після закінчення гімназії в Ніжині повертається до рідного краю. По дорозі в Москві знайомиться з людьми, які в подальшому стають його друзями: Погодіним, Максимовичем, Щепкіним, С. Т. Аксаковим.

У 1833 році виходять його збірки "Арабески" і "Миргород".

З 1836 року часто виїжджає за кордон, відвідує багато європейських країн. Особливо до душі Гоголю припав Рим, який став для нього "другою батьківщиною". У Римі працює над "Мертвими душами", закінчує "Шинель", пише інші твори.

1842 - виходить книга "Пригоди Чичикова, або Мертві душі".

1843 - вийшли "Твори Миколи Гоголя" у чотирьох томах.

У 1848 р Гоголь здійснює паломництво до Єрусалиму. Після цього кінець весни і літо гостював в селі у матері, а у вересні переїхав до Москви.

З осені 1851 оселився в Москві, де жив у домі А. П. Толстого. Продовжував працювати над другим томом "Мертвих душ".

Помер Микола Васильович Гоголь 21 лютого 1852 На похорон великого письменника на кладовищі Свято-Данилова монастиря прийшла величезна кількість людей. У 1931 році останки Гоголя були перепоховані на Новодівичому кладовищі Москви.

Увічнення пам'яті Гоголя.

В Україні, Росії, Білорусі, багатьох інших країнах ближнього і далекого зарубіжжя шанують пам'ять генія світової літератури. Миколі Гоголю встановлені численні пам'ятники, його ім'ям названі вулиці (у тому числі в китайському Харбіні), готелі, санаторії, площі, лікарні, бібліотеки.

Іменем Гоголя названі кратер на Меркурії і пароплав.

Його ім'я носив Кзил-Ординський педагогічний інститут.

На честь класика названий Московський драматичний театр ім. М. В. Гоголя.

Перший пам'ятник Гоголю роботи Пармена Забіли був встановлений в Ніжині в 1881 році. На сьогоднішній день в місті встановлено два пам'ятника письменнику.

У 1909 році пам'ятник Гоголю роботи скульптора Н. А. Андрєєва був встановлений в Москві, на Пречистенському бульварі, який був перейменований в Гоголівський. У 1951 році пам'ятник був перенесений в Донський монастир, який сьогодні розташовується на Нікітському бульварі, а на його місці встановлено новий пам'ятник.

У 1910 році бронзовий бюст Гоголя роботи І. Ф. Тавбія встановлений на Єлизаветинській вулиці Царицина. В даний час це найстаріший пам'ятник у місті. Вулиця також була перейменована і стала Гоголівською.

Пам'ятник Гоголю і вулиця, названа на честь письменника, є в Дніпропетровську. А в Києві на будинку № 34 Андріївського узвозу встановлено пам'ятник "Носу", прототипом якого є ... ніс письменника. Також є пам'ятник Гоголю в Києві на Русанівській набережній.

Пам'ятник Гоголю є в Полтаві, Санкт-Петербурзі, бюст письменника встановлено в Запоріжжі, Миргороді, Харкові, Бресті, Новосибірську та інших містах.

Твори Гоголя неодноразово екранізувалися (тільки один "Вій" кілька разів), по них ставилися опери і балети. Багато разів великий письменник сам був героєм фільмів та інших творів літератури і мистецтва.

За мотивами роману "Вечори на хуторі біля Диканьки" компанія Step Creative Group випустила квести "Вечори на хуторі біля Диканьки" і "Вечір напередодні Івана Купала". Першою грою за повістю Гоголя стала "Вій: Історія, розказана заново"

В Україні проводиться щорічний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва Гогольfest, названий на честь письменника.

Прізвище письменника відбилася в назві музичної групи Gogol Bordello, лідер якої, Євген Гудзь, уродженець України.

Зображення Гоголя нерідкі і на поштових марках і монетах.