Болбочан Петро Федорович

Петро Болбочан - полковник УНР, підкорювач більшовицького Криму

Болбочан Петро Федорович народився 5 жовтня 1883 року в с. Ярівка Хотинського району Чернівецької області, розстріляний 28 червня 1919 року в с. Баблін Дунаєвського району Хмельницької області. Полковник армії Української Народної Республіки, один з найталановитіших воєначальників УНР.

Подвиг Петра Болбочана.

35-річний полковник Петро Болбочан у 1918 р. став одним з найталановитіших воєначальників УНР. Кадровий офіцер, який закінчив у 1909 р. Чугуївське піхотне юнкерське училище, отримав бойовий досвід у Першій світовій війні, де був нагороджений орденом і особистою зброєю за хоробрість, з листопада 1917 р. - командир полку УНР, потім - дивізії, з якою в квітні 1918 р. здійснив свій головний подвиг в ім'я України, розбив на Перекопі війська більшовицької Росії і увірвався у Крим, взяв Джанкой, Сімферополь і Бахчисарай.

Це була перша велика перемога армії УНР, під впливом якої командувач Чорноморським флотом Росії адмірал Михайло Саблін 29 квітня 1918 р. о 16:00 віддав наказ: “Флоту підняти український прапор”, а Центральній Раді в Київ він телеграфував: “Сього числа Севастопольська фортеця і флот, який був у Севастополі, підняли український прапор. Командувати флотом почав адмірал Саблін”.

Далекосяжні плани Петра Болбочана звели нанівець німецькі війська, що зайшли до Росії та України у відповідності до “Брестського миру" 1918 р. Спочатку вони просто спостерігали за "авантюрою" українських військ Болбочана з узяттям добре укріплених редутів Перекопу без важкої артилерії, прибуття якої вони очікували з Німеччини. Командир 15-ї німецької ландверської дивізії генерал фон Кош розраховував на довгу артилерійську дуель з важкими гарматами, перекинутими більшовиками з Севастополя до Перекопу.

Далі німці були вражені блискавичним проривом українських військ через "непрохідне озеро Сиваш" в тил більшовицьких військ та їх розгромом при одночасній підтримці українських бронепоїздів, що атакували більшовицькі війська "в лоб".

Далі німці просто намагалися наздогнати війська Болбочана, які швидко просувались з боями вперед, що і зуміли зробити лише за Бахчисараєм, коли дорога на Севастополь була відкрита. Ще більше занепокоєння у німців викликав ентузіазм місцевого населення, яке зустрічало з квітами українські війська Болбочана, що кожен день поповнювались добровольцями, які пожили кілька місяців під владою більшовиків.

Генерал фон Кош висунув ультиматум: "Крим за Брест-Литовським договором наш, українські війська зобов'язані залишити півострів”. Коли Болбочан відповів відмовою, 26 квітня 1918 р. 15-та німецька дивізія оточила всі місця дислокації українських військ у Бахчисараї, Сімферополі та Джанкої, наказавши українцям негайно скласти зброю, здати всі трофеї і під німецьким конвоєм залишити Крим, розпустивши при цьому всі добровольчі загони, сформовані на півострові. Уряд УНР, побоюючись війни з Німеччиною, наказав Болбочану залишити Крим.

Підкорившись наказу, дивізія Болбочана при повному параді, зі зброєю та розгорнутими прапорами вирушила у зворотний шлях, до Мелітополя.

Біографія Петра Болбочана.

Петро Болбочан

1905 рік - закінчив Кишинівську духовну семінарію;

1909 рік - закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. За час навчання особисто організував гурток для поширення рідного слова. Проте цей гурток проіснував недовго, оскільки полковник Фок, начальник училища, заборонив його діяльність і виніс Болбочану усне попередження;

після революції Болбочан заснував організацію українських військових частин, а також допоміг у формуванні Першого українського полку імені Богдана Хмельницького, який створювався з окремих частин російської армії. Також за короткий час йому вдалося сформувати з добровольців 5-го корпусу Східно-Західного фронту російської армії Перший український республіканський полк;

22 травня 1917 року був призначений командиром полку;

грудень 1917 року - полк був роззброєний, незважаючи на сильний спротив самого Болбочана. Безліч його побратимів загинуло;

січень 1918 року - Болбочан і ще кілька людей дісталися Києва з величезними труднощами. Сталося це напередодні більшовицької окупації. Брав участь у придушенні січневого повстання більшовиків у столиці. Співпрацює з Українською партією соціалістів-самостійніків. Під час відступу з Києва Окремий Запорізький загін прикривав від'їзд уряду УНР. Після відходу у Житомир Болбочана призначили Губерніальним військовим комендантом Волині;

12 березня 1918 року Запорізький загін був реорганізований у Запорізьку дивізію. Болбочана призначили командиром Другого Запорізького пішого полку;

10 квітня 1918 року призначений командиром Кримської групи армії УНР. У його завдання входило випередження німців і позбавлення їх можливості захопити Крим;

22 квітня 1918 року Кримська група під керівництвом Болбочана захопила Джанкой, а через два дні - Сімферополь;

червень 1918 року - коли більшовики почали наступати на Україну, Болбочана відправили охороняти українсько-російський кордон на північ від Слов'янська. Там він разом зі своїми підлеглими вів запеклі бої проти більшовиків на протязі трьох місяців;

5 листопада 1918 року - полковник армії Української держави;

листопад 1918 року - полк, яким командував Болбочан, першим перейшов на бік директорії УНР і був основною силою у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Незважаючи на той факт, що полковник підтримав антигетьманське повстання, він все-таки висунув умову не руйнувати державний апарат;

грудень 1918 року - Болбочан був призначений Директорією УНР командиром Лівобережної групи Армії УНР, яка протистояла наступу Червоної армії зі сходу. Також Запорізький корпус під його командуванням разом із корпусом Січових Стрільців і дивізією Володимира Оскілка були основою армії УНР;

22 січня 1919 року Болбочан був відсторонений від командування Запорізьким корпусом. Сталося це після того, як військо під командуванням Болбочана вимушено відступило з Харкова. Він був звинувачений в тому, що залишив Червоній армії місто без бою. Проте ніхто з керівництва навіть не намагався звернути увагу на обставини, за яких Болбочан покинув місто. Якби цього не сталося, то армія УНР втратила б своїх кращих бійців;

незабаром після свого усунення Болбочан різко розкритикував суперечливу політику уряду УНР, вказавши при цьому на його помилки. Був заарештований за наказом сотника Омеляна Волоха;

далі почалося слідство, яке не знайшло жодних підстав для звинувачення Болбочана. Незважаючи на те, що слідство, по суті, зайшло у глухий кут, воно так і не припинилося. Паралельно з цим на Болбочана почали “нацьковувати” пресу;

Болбочан продовжував залишатися за гратами без суду і слідства. Він був переведений у Станіслав (нині - Івано-Франківськ), де на той час розташовувалася тимчасова столиця ЗУНР. Там за ним наглядала місцева влада;

червень 1919 року - за цей час армія УНР встигла втратити Київ, Житомир і Вінницю і опинилась в оточенні на території Поділля. Болбочана викликає Симон Петлюра, і віддає наказ сформувати частини з українських полонених в Італії;

6 червня 1919 року Болбочан в очікуванні свого призначення приїхав до Проскурова;

9 червня 1919 року прийшов наказ. Однак виявилося, що замість призначення Болбочана звинувачують у самовільному захопленні влади;

10 червня 1919 року Болбочана заарештували. Він не чинив опору. Йому пред'явлено звинувачення в спробі призначити головою Директорії Євгена Петрушевича;

12 червня 1919 року пройшов військово-польовий суд. Болбочан звинувачувався у невиконанні наказу, незаконному захопленні командування корпусом та участі у широкомасштабній змові з метою державного перевороту в умовах воєнного часу. Вирок - страта;

28 червень 1919 року о 22 години вечора Петро Болбочан був розстріляний на станції Балин (тепер - Дунаєвський район Хмельницької області). Похований у 500 метрах від місця розстрілу.

Про Петра Болбочана на Youtube є ціла лекція:

Петро Болбочан і соціальні мережі.

Сторінка, присв'ячена Петру Болбочану ВКонтакте

Сторінка Петра Болбочана у соціальній мережі "ВКонтакте".

У таких соціальних мережах, як "Однокласники" і Facebook, сторінок, присвячених Петру Болбочану, виявлено не було.

Увічнення пам'яті Петра Болбочана.

Пам'ятний знак Петра Болбочана в с. Балин

2005 рік - пам'ятний знак в с. Балин;

одна з вулиць Львова названа на честь полковника Болбочана;

1 червня 2013 року в Луцьку вулиця Кірова була перейменована на честь Петра Болбочана.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Петра Болбочана в пошуковій системі?

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс у вересні 2015 цікавилися запитом “Петро Болбочан” 54 рази.

А за іншим графіком можна простежити, як змінювався інтерес користувачів Яндексу до запиту «Петро Болбочан» за останні два роки:

найвищий інтерес до даного запиту був зафіксований у березні 2014 (близько 66 запитів);

найменше інтересу було проявлено у липні 2014 (близько 2 запитів);