Скоропадський Павло Петрович

Павло Скоропадський - гетьман, який зробив сильну і самодостатню Україну

Павло Скоропадський народився 3 (15) травня 1873 року у Вісбадені (Німеччина), а загинув у віці 72 років 26 квітня 1945 року в баварському містечку Меттен. Князь по праву народження, значну частину свого життя він присвятив боротьбі за Українську державу.

Павло Петрович Скоропадський - останній гетьман України, талановитий воєначальник і палкий патріот України, якому вдалося в надзвичайно важких умовах революції та громадянської війни провести фундаментальні державні реформи в Україні, змінивши на чолі країни "романтиків" Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським, зайнявшись державним будівництвом молодої Української держави.

Колишній царський генерал-лейтенант Скоропадський зумів зробити з України сильну, самодостатню державу, на яку вимушені були зважати сусіди як на Заході, так і на Сході. Нащадок гетьманського роду, шанувальник козацької слави, він зміг відродити національні традиції, створивши моду на все українське.

Подвиги Павла Скоропадського в ім'я України.

З самого початку національно-демократичної революції (1917-1920 рр.) Павло Петрович підтримав український національно-визвольний рух, перевівши його в практичне русло побудови та захисту незалежної Української держави.

1. Скоропадський став засновником і командиром Першого Українського військового корпусу, спираючись на багнети якого, Центральна Рада могла проголосити незалежність України в IV Універсалі. Корпус Скоропадського складався більш ніж з 20 (!) дивізій чисельністю в 14 тис., а потім 60000 солдатів, прекрасно озброєних не тільки гвинтівками, а й кулеметами, гарматами (2 артилерійських полки), з кіннотою, броневиками, власними військово-саперними підрозділами та т. д., з ​​кадровими офіцерами - прихильниками Української держави на чолі кожного з підрозділів.

Як Скоропадському вдалося створити до липня (!) 1917 р. боєздатний національний корпус і дати Центральній Раді фору не тільки в часі (тобто за 4 місяці до Жовтневого перевороту більшовиків у Петербурзі), а й реальний військовий козир щодо захисту незалежності України від Москви в умовах, коли уряд Леніна висилав ЦР один ультиматум за іншим?

Відповідь проста... Скоропадський сформував його на базі 34-го армійського корпусу царської армії, яким командував на Південно-Західному фронті, заручившись підтримкою комфронта генерала Корнілова. Останній погодився в умовах повсюдного розброду і хитання солдатів і молодшого комскладу на "експеримент", при якому українці будуть захищати на фронті свою землю від окупантів.

Важко переоцінити значення цього великого військового з'єднання в умовах повсюдного хаосу і анархії 1917-1918 рр., коли в Україні вперше з козацьких часів відродилося не просто власне військо, а боєздатне й ідеологічно мотивоване крупне військове з'єднання, що представляло собою різкий контраст з недисциплінованими військовими частинами російської армії і деякими українськими полками, які напряму присягнули в Києві на вірність Центральній Раді, брали участь у всіх мітингах, вибирали командирів і голосуванням вирішували, з ким воювати і коли.

2. Придушив два перших більшовицьких заколоти в Україні, коли за наказом Леніна і Троцького з Петербурга

наприкінці жовтня 1917 р. очолений більшовичкою Є. Бош (майбутній більшовицький прем'єр України) 2-й армійський корпус самовільно знявся з фронту і рушив на Київ, щоб повалити Центральну Раду, воїни Першого Українського військового корпусу зупинили їх під Жмеринкою і ... повністю роззброїли;

3 грудня 1917 р. війська Скоропадського, зайнявши залізничні станції Шепетівка і Старокостянтинів, роззброїли і розігнали більшовицький Військово-революційний комітет в 11-й армії і захопили в полон червоного полковника командарма Єгорова (майбутнього радянського маршала).

Таким чином, бійці під керівництвом П. Скоропадського не тільки врятували українську владу, а й зуміли налякати агресивних більшовиків, змушених перенести "столицю України" до Харкова, оскільки західніше і ЦР, і Скоропадський не залишили більшовикам практично ніяких шансів. Однак соціалісти з Центральної Ради побачили в небувалому зростанні популярності українського генерала прояв бонапартизму і напередодні 1918 р. змусили його подати у відставку.

3. Очолив Україну в дуже складний період її історії (29 квітня - 14 січень 1918 р.). В умовах австро-німецької військової присутності в Україні уряд УНР і Центральна Рада демонстрували повну нездатність до ефективного управління. Нескінченні дискусії та внутрішньопартійні суперечки Центральної Ради приводили до безупинної втрати авторитету української влади, коли Україна та її столиця жили "абсолютно різними життями".

У таких умовах виникла небезпека ліквідації німцями України як суб'єкта і перетворення її в банальну колонію. Скоропадський тоді очолив опозиційну до Центральної Ради організацію "Українська Громада" і 29 квітня 1918 року - державний переворот, який був підтриманий німцями і дозволив зберегти українську державність.

В цілому це був мудрий крок Скоропадського, який в умовах, коли Німеччина і Австро-Угорщина програвали Першу світову війну, дав можливість отримати перепочинок від військового вторгнення більшовицької Росії, щоб створити незалежну українську державу і боєздатну армію.

4. За часів правління гетьмана Скоропадського був здійснений цілий ряд кардинальних реформ у багатьох сферах, покликаних закріпити незалежність молодої Української держави:

було прийнято більше 400 державних актів, що закріплювали незалежність України;

відновлено право приватної власності. Дозволялося вільне підприємництво. Розвивалася торгівля. Голодні місяці кінця 1917 року, і особливо часів більшовиків, пішли в минуле. Магазини були заповнені товарами, Україна перетворилася на острів добробуту в морі злиденної постреволюційної Росії;

встановлено державне регулювання промисловості, транспорту, торгівлі з метою боротьби з анархією на місцях. Нарешті в країні з'явився господар, і стало ясно, хто і за що відповідає;

удосконалено грошову системи, сформовано державний бюджет, почали виплачувати пенсії;

прийнятий закон про загальний військовий обов'язок, формувалися українські збройні сили (повинні складатися з 8 армійських корпусів) , розпочато розвиток українського морського флоту, національної авіації;

створена українська поліція - гетьманська варта;

налагоджена робота пошти і залізниці;

прийняті закони про українську державну символіку і українське громадянство;

створювалися українські початкові школи, відкрито 50 нових українських середніх шкіл, 150 українських гімназій, відкривалися курси української мови для педагогів, видавалися величезним тиражем українські підручники;

відкрито два українські університети - в Києві та в Кам'янець-Подільському. При цьому російські університети продовжували свою роботу;

заснована Українська академія наук і Національний архів;

збільшилася кількість українських театральних закладів, музичних і культурних установ;

покладено початок Української Автокефальної Православної Церкви;

Українську державу офіційно визнали майже тридцять країн світу;

підписаний мирний договір з Радянською Росією, що забезпечило мир на сході країни;

визначені і, що головне, визнані державні кордони України.

5. Дізнавшись, що Центральна Рада на переговорах у Бресті відмовилася від Криму, Скоропадський сказав: "Україна не може існувати без Криму - це буде якийсь тулуб без ніг".

І, ставши гетьманом України, він домігся повернення півострова до складу України на правах автономії.

Прорахунки Павла Скоропадського, що мали фатальні наслідки для нього і Української держави.

Однак у політиці гетьмана важко не помітити і численні помилки, наприклад:

1. Повернення поміщиків у свої маєтки і репресії по відношенню до селян. У результаті на селі почався потужний повстанський рух. Цим відразу ж скористалися більшовики для своєї антиурядової агітації.

2. Зосередження в своїх руках майже диктаторських повноважень. Заборона діяльності партій та фактична ліквідація українського парламентаризму.

3. Аграрне питання на практиці залишився невирішеним. Селяни, які складали переважну більшість населення України, так нічого і не отримали.

4. Збільшення тривалості робочого дня до 12 годин в умовах, коли більшовики в Росії обіцяли лише 8. Відповідно, росло соціальне невдоволення. Заборона страйків викликала опір робітників.

5. Зайняття чиновницьких посад переважно російськими фахівцями, які ставилися до української справи досить нещиро.

6. Орієнтація тільки на заможні верстви населення, нехтування інтересами бідноти і середнього класу. В умовах постреволюційної дійсності така політика призводила до невдоволення.

7. Повна залежність від німецько-австрійської військової адміністрації. Передача їй багатьох урядових функцій, наприклад, дозвіл на здійснення військово-польових судів над українськими громадянами. В результаті, втративши німецьку підтримку, гетьманський уряд не зміг втримати владу і дуже швидко пав.

8. Ухвалення П. Скоропадським Акту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією в останні дні свого правління. Тим самим перекреслені головні досягнення на шляху державного будівництва.

Сторінки біографії гетьмана Української держави.

З раннього дитинства Павло Скоропадський довгий час жив в містечку Тростянець Харківської губернії, де його оточувало багато предметів старовинного козацького побуту. Саме з юних років, за згадками гетьмана, і почала в ньому формуватися любов до української історії та культури.

Відповідно до сформованої традиції, в сім'ї Скоропадських молодий спадкоємець, повинен був отримати військову освіту. У 1893 р. молодий дворянин закінчує Пажеський корпус у Санкт-Петербурзі і отримує призначення у лейб-гвардії Кавалергардський полк, де раніше служив його батько Петро Іванович. Там молодий офіцер згодом зробив блискучу кар'єру, дослужившись до посади заступника командира полку.

У 1904-1905 рр. Скоропадський бере участь у Російсько-японській війні. За виявлену хоробрість український дворянин був нагороджений орденом святого Володимира і Золотою Георгіївською зброєю. Згодом Павло Петрович був призначений флігель-ад'ютантом самого імператора Миколи II, а у 1906 р. він отримав звання полковника. У 1911 році Скоропадський вже командує 20-м драгунським Фінляндським полком в чині генерал-майора.

З самого початку Першої світової війни генерал Скоропадський був на фронті, взявши участь у наступальній операції російських військ у Східній Пруссії. Він тоді командував 1-ю Гвардійською кавалерійською бригадою і був удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня. У 1917 р. Скоропадський зустрів на посаді командира XXXIV армійського корпусу, який за розпорядженням Тимчасового уряду був перейменований в I Український.

Взяв активну участь в Українській революції. З кінця квітня до середини грудня 1918 р. очолював Українську державу.

Після виходу австро-німецьких військ з України та захоплення повстанцями Директорії Києва Скоропадський був змушений зректися влади і спішно емігрувати до Німеччини.

За кордоном колишній гетьман активно включився в політичне життя української діаспори. Скоропадський всіляко підтримував ідею встановлення монархістської влади в Україні, навіть створював політичну партію. Він організував у Берліні Український науковий інститут, Українське товариство, допомагав матеріально українським студентам. Під час Другої світової війни П. Скоропадський співпрацював з нацистами і 16 квітня 1945 р. отримав смертельне поранення під час американського авіанальоту на баварське містечко Платтлінг. Помер колишній український гетьман через десять днів, 26 квітня 1945 р., в містечку Меттен. Похований у місті Оберстдорфі в сімейному склепі Скоропадських.

Цікаве про Павла Скоропадського.

У молоді роки юний офіцер багато подорожував по країнах Європи та Близького Сходу. Слухав лекції в Сорбонні;

Павло Скоропадський був одружений з російською дворянкою Олександрою Дурново, яка походила зі знаменитого українського роду Кочубеїв;

під час Російсько-японської війни кавалерійські підрозділи під керівництвом П. Скоропадського здійснювали блискавичні розвідувальні і диверсійні рейди по тилах супротивника. Сам командир неодноразово демонстрував приклади особистої мужності і завзятості;

під час наступу більшовиків на Київ у січні 1918 року колишній командир Першого Українського корпусу був змушений рятуватися, переодягнувшись простим селянином. А протягом місяця під час більшовицької окупації Києва він переховувався в квартирі, не виходячи на вулицю;

Скоропадський відмовився зайняти під свою резиденцію колишній царський палац, де раніше розміщувався ревком більшовиків;

Скоропадський дружив з іншим колишнім російським офіцером, а потім керівником незалежної Фінляндії маршалом Г. Маннергеймом;

австрійська окупаційна влада намагалася скомпрометувати гетьмана П. Скоропадського, замінивши його на свого висуванця Василя Вишиваного, який походив з імператорської сім'ї Габсбургів. Але керівнику Української держави, користуючись підтримкою німців, вдалося перемогти інтриганів;

деякі дослідники вважають, що саме Скоропадський домігся звільнення з німецького концтабору Бандери, Я. Стецька, Мельника.

Історична пам'ять про Павла Скоропадського поки відображена тільки в назві однієї з вулиць Києва і в меморіальній дошці на вулиці Інститутській в українській столиці.

Павло Скоропадський в соціальних мережах.

Проаналізувавши найпопулярніші соціальні мережі "Однокласники", Facebook, "Вконтакте" і відеохостинг Youtube, можна зробити наступні висновки:

у "Вконтакте" знайдено 6 спільнот шанувальників Павла Скоропадського.

В "Однокласниках" ok.ru знайдено одну групу.

в соціальній мережі Facebook знайдена сторінка політика Павла Скоропадського.

у Youtube пошук видає 1580 відповідей на запит “Скоропадський”:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Павла Скоропадського?

Для аналізу популярності запиту "Павло Скоропадський" використовуємо сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex.ru, виходячи з якого, можна зробити висновок, що станом на 14 грудня 2015 року кількість запитів за місяць склала 3021, що чітко видно на скрині:

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано в листопаді 2014 року - 3111 запитів: