Коберницький-Дичковський Йосиф Сліпий
Йосиф Сліпий - лідер Української Церкви, не зламаний 18 роками ГУЛАГу
Його кілька разів виводили на розстріл співробітники НКВС, він пройшов через пекло 18-річного ув'язнення у сталінських таборах і не був зломлений з переламаними руками і ногами після допитів. 70-річного в'язня в неволі захищали колишні вояки УПА, а звільнили завдяки особистому втручанню президента США Кеннеді. Папа Іван XXIII звільненого з неволі Йосифа Сліпого висвятив у сан кардинала, а Папа Іван Павло ІІ, щоб вшанувати його, порушивши всі протоколи, встав і пішов назустріч, щоб привітати його стоячи.
Митрополит Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині, помер 7 вересня 1984 року в Римі. Людина з м'яким серцем, залізним характером і непохитною волею. Глибока віра цієї людини, її свята переконаність у правоті справи, якій служить, дивували бувалих слідчих НКВС, цинічних начальників таборів ГУЛАГу, жорстоких тюремних наглядачів. Міцність духу і сила волі Йосифа Сліпого здобули йому славу не тільки серед своєї пастви в Україні, а й далеко за кордоном. Ця людина стала символом боротьби українського народу за свою релігію, культуру, ідентичність і національну гідність. А його жертовність і мучеництво можна порівняти зі стражданнями перших християн. Саме тому ім'я кардинала Йосифа Сліпого з повним правом знаходиться не лише в списку кращих синів Церкви, але й у пантеоні героїв української нації.
Подвиг завдовжки у 18 років.
Все життя кардинала Йосифа Сліпого (Сліпий-Коберницький-Дичковський) можна сміливо назвати подвигом, стільки в ній було подвижництва і християнського стоїцизму. Однак справжні випробування йму довелося пережити вже на посаді голови УГКЦ.
1. Розстріл біля собору Святого Юра. Після смерті митрополита Андрія Шептицького, який беззмінно керував Церквою протягом більш ніж 40 років, батько Йосиф зайняв його місце, очоливши УГКЦ, яку пізніше за пережиті страждання у світі почали називати "мовчазною Церквою". Це підвищення не могло принести відомому богослову ані радості, ані розради, оскільки обіцяло йому лише нові труднощі. В умовах двох приходів "совітів" на західноукраїнські землі (1939 і 1944 рр.) сан греко-католицького священика там міг розглядатися практично як смертний вирок. Ще 22 грудня 1939 року митрополит Шептицький таємно висвячує отця Йосифа у сан єпископа. Під яким пресингом знаходилися служителі Церкви в два передвоєнні роки, можемо тільки здогадуватися, проте один приклад яскраво ілюструє ставлення до них з боку войовничих атеїстів у формі НКВС. У червні 1941 року, коли Червона армія поспіхом відступала, а радянські органи влади не менш стрімко покидали Львів, чекісти вивели всіх мешканців митрополичих палат до стін собору Святого Юра, розірвали на них ряси і кілька разів імітували розстріл. Однак Бог врятував тоді Йосифа Сліпого і його братів по вірі...
2. УГКЦ - головна мішень для чекістів. Перші місяці Йосифа Сліпого на митрополичій кафедрі збіглися з поновленням радянської влади в Західній Україні. Це був час повторного затвердження комуністичного режиму, який чимало розгубив свій авторитет в 1941 році. Репресії були не просто масовими, а воістину тотальними. Десятки тисяч людей заарештовували, розстрілювали, депортували до Сибіру. До священиків УГКЦ було у НКВС особливе ставлення - негласно вважалося, що саме Церква керує повстанським рухом (УПА), всіляко сприяє його розширенню своїми проповідями, веде підривну діяльність проти колгоспів і мобілізації в Червону Армію, переховує партизан і навіть постачає їй розвіддані. Однак і заборонити УГКЦ, що мала колосальний авторитет серед місцевого населення, комуністи боялися. Тому діяти було вирішено з єзуїтською хитрістю, а саме поставити Церкву на службу інтересам Кремля (як раніше це вдалося з РПЦ).
3. Незговірливий митрополит. Отця Йосифа Сліпого комуністичні "експерти" вважали слабохарактерним, схильним до компромісів і поступок (вочевидь, на контрасті з полум'яним борцем А. Шептицьким). У листопаді 1944 року перший секретар ЦК КПБУ Микита Хрущов доповідав Й. Сталіну: "Митрополит Йосиф Сліпий поки що не користується достатнім авторитетом серед єпископів та духовенства греко-католицької церкви. Частина священнослужителів незадоволена його призначенням, оскільки вважає його людиною слабовольною, нездатною бути головою церкви". Керівники компартії були впевнені, що знайшли "слабку ланку" в незрозумілому і ворожому до них середовищі, але їх чекало гірке розчарування. Спочатку НКВС вимагало від нового голови церкви публічного засудження діяльності ОУН і УПА, але Йосиф Сліпий у своїй першій проповіді обмежився висловом про неприпустимість політичних вбивств, ніяк не згадавши націоналістів. Потім в документі, направленому від імені керівництва УГКЦ до Москви, митрополит, незважаючи на вимоги отця Гавриїла Костельника, взагалі не згадав УПА (хоча потрібно було жорстко розкритикувати діяльність бандерівців). Цей тихий, але наполегливий саботаж з боку голови українських греко-католиків надзвичайно дратував комуністичне керівництво республіки і союзного центру.
4. Агентурну справу "Ходячі" НКВС завело на священиків УГКЦ ще в 1939 році, а завершилася вона у квітні 1945 року арештом дев'ятьох вищих сановників церкви на чолі з самим митрополитом Йосифом Сліпим. Формально греко-католицьких священиків ще в 1939 році звинуватили у ворожому ставленні до возз'єднання Західної України з УРСР. Фігурантами цієї справи, розпочатої львівським відділенням НКВС ще в грудні 1939 року, стали митрополит Андрій Шептицький, архієпископ Йосиф Сліпий, єпископи Никита Будка та Іван Бучко, прелати Леонтій Куницький і Олександр Ковальський, канонік Василь Лаба, Климентій Шептицький та чимало інших - всього близько 50 чоловік.
Після відновлення справи в 1945 році до колишніх звинувачень додалися нові: пособництво німецьким окупантам, зв'язок з гестапо, прямий зв'язок і навіть керування підпіллям ОУН, антирадянська пропаганда. Головним завданням операції "Ходячі" була нейтралізація "ворожого" єпископату з наступним об'єднанням УГКЦ з РПЦ. У своїй роботі чекісти використовували близько 30 агентів та інформаторів серед греко-католицького духовенства. У результаті 11 квітня 1945 року у львівському соборі Святого Юра була проведена спецоперація радянських спецслужб. Для арешту митрополита і дев'яти духовних осіб було залучено 62 оперативника УМДБ УРСР (з Києва та Львова) і 121 бійця внутрішніх військ. Як бачимо, літніх священнослужителів комуністична влада прирівнювали за ступенем їх небезпеки до справжнього партизанському загону. Після арешту керівництва УГКЦ почалося неприкрите знищення цієї релігійної організації, яку згодом стали називати найбільш переслідуваної Церквою у світі.
5. 18 років тюрем і таборів не зламали митрополита Йосифа Сліпого. Більше того, всі ці роки він не відділяв власну долю від долі свого народу. "Для мене почався шлях в'язня, - згадував згодом святий отець, - але не для мене одного: я був одним із сотень тисяч старих, жінок, дітей і немовлят. Мене вирвали з гущі прихожан, які повірили мені, а їх відірвано від рідної, политої їх потом і кров'ю, землі ". Главі УГКЦ суд присудив 8 років ув'язнення. Однак за сумною радянською традицією після першого терміну йому дали новий. Всього було три суди (1945, 1953 і 1962 роки) і три вироки, кожен з яких здавався літньому священику останнім у його житті. "З урахуванням мого віку та стану здоров'я, це смертний вирок", - так невтішно сприймав свою долю ув’я́знений священик.
Загалом Йосиф Сліпий провів у різних в'язницях і таборах 18 років життя. Йому кілька разів ламали руки, ноги, колишній голова церкви переніс кілька важких захворювань, неодноразово відморожував собі кінцівки. Весь цей час тривали нескінченні допити, моральний та психологічний тиск. "Мене виводили на допити вдень і вночі, так, що я буквально падав з ніг, і мене змушені були підтримувати, ведучи до слідчого", - згадував колишній політв'язень. Однак, незважаючи на всі труднощі, отець Йосиф не здавався. Йому пропонували не тільки свободу, а й кафедру Київського митрополита РПЦ в обмін на засудження Папи Римського, але стійкий пастир вперто не погоджувався. Він навіть знайшов у собі сили написати за гратами історію УГКЦ, за яку, до речі, йому ще додали термін. Коли ж після 18 болісних років ув'язнення і складних дипломатичних переговорів на найвищому рівні Йосифа Сліпого відпустили, повідомивши, що тепер він вільний, першим питанням митрополита було: "А чи стала вільною Церква?".
Сторінки біографії митрополита-мученика Йосифа Сліпого.
17 лютого 1892 року народився Йосиф Сліпий в селі Заздрість Теребовельського повіту на Тернопільщині. У початковій школі рідного села, а потім у Тернопільській українській гімназії (закінчив у 1911 році) юнак освоїв польську та німецьку мови. Там же, в церковному хорі, молодого Йосифа вперше побачив митрополит Андрій Шептицький.
Знайомство двох великих українців продовжилося вже у стінах Львівської духовної семінарії, де Йосиф Сліпий навчався з 1911 року. Взагалі долі цих двох ієрархів найтіснішим чином пов'язані між собою. Так, 30 вересня 1917 року Шептицький висвятив Сліпого у сан священика.
У 1918 і 1921 роках Йосиф Сліпий захищає дві наукові роботи - докторську і хабілітовану, і з 1922 року стає професором догматики у Львівській духовній семінарії УГКЦ. У 1926 році став ректором семінарії, а в 1929 - ректором Львівської Богословської академії. Разом з митрополитом Андрієм Шептицьким мріяв створити з неї перший Український католицький університет.
22 грудня 1939 року (вже при “совітах”) Йосиф Сліпий був таємно висвячений отцем Андрієм Шептицьким у сан єпископа.
Відомості про смерть Йосифа Сліпого у сталінських таборах приходили постійно (і в 1940-х, і в 1950-х роках), проте потім вони регулярно спростовувалися. І тільки у 1963 році на прохання Папи Івана XXIII та президента США Джона Кеннеді Микита Хрущов наказав звільнити 70-річного митрополита.
Спочатку Йосиф Сліпий не хотів залишати СРСР, вважаючи своїм обов'язком залишатися там, де його паства. Але згодом погодився на умовляння своїх соратників. Перед від'їздом за кордон він в московському готелі висвятив керівника катакомбної церкви в Україні.
У Римі мученика за віру тепло вітав Папа Іван XXIII. Йосиф Сліпий оселився у Ватикані і надалі брав активну участь у житті УГКЦ. З часом він отримав статус Верховного архієпископа, а потім і кардинала. Апостольська столиця виступала різко проти заснування окремої Патріархії УГКЦ. З весни 1975 року Йосиф Сліпий користувався титулом Патріарха, але Рим його таким не визнавав. Під час свого життя за кордоном Верховний архієпископ тричі скликав Синоди УГКЦ, регулярно їздив по світу, відвідуючи українські діаспори в США, Канаді, Австралії, Європі.
Помер кардинал Йосиф Сліпий 7 вересня 1984 року в Римі, а 27-29 серпня 1992 року його прах був перевезений до України і урочисто похований в усипальниці собору Святого Юра у Львові. За життя радянське керівництво категорично відмовлялося впустити Йосифа Сліпого на Батьківщину.
Цікаві відомості про життя Йосифа Сліпого.
Сліпий - це не справжнє прізвище митрополита, а так зване сільське прізвисько, яке приліпилося до його предків ще за кілька поколінь до народження Йосифа. Справжнє прізвище його батька - Коберницький.
Ще в молодості Йосиф Сліпий відрізнявся двометровим ростом і гарним сильним голосом.
Йосиф Сліпий серйозно хотів займатися науковими дослідженнями і дуже непокоївся, чи поєднуються вони зі служінням Богу священика. Його сумніви розвіяв митрополит Андрій Шептицький, благословивши на наукові досліди. До речі, отець Йосиф Сліпий був дійсним членом знаменитого Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.
Єпископ Йосиф Сліпий підтримав Акт про відновлення Української держави, проголошений 30 червня 1941 року членами ОУН(б).
Під час перебування в таборах життю і здоров'ю митрополита неодноразово погрожували кримінальники. Врятували священика в'язні з числа колишніх вояків УПА, які взяли Йосифа Сліпого під свій захист. Іншого разу від смерті (тепер уже від хвороби) митрополита врятував колишній капелан литовських "лісових братів", віддавши йому свою порцію пеніциліну.
Все своє життя в еміграції Йосиф Сліпий не відмовлявся від радянського паспорта. Він вважав, що буде чесно хоч таким чином залишатися близьким до своєї пастви.
Під час аудієнції у Папи Івана Павла ІІ голова Римської Церкви встав і пішов назустріч кардиналу Йосипу Сліпому для того, щоб його привітати. Це був унікальний випадок і повне ігнорування протоколу, що свідчить про величезний повагу до українського священика, який зазнав мук за віру.
Увічнення історичної пам'яті про Йосифа Сліпого.
На батьківщині митрополита, в селі Заздрість, були встановлені в 1992 році пам'ятник і в 1994 році погруддя великому земляку.
У 1998 році там же був відкритий Духовний центр імені Йосифа Сліпого. Ще в селі Заздрість працює музей-садиба Йосифа Сліпого.
У 2004 році в Тернополі було відкрито пам'ятник митрополиту Йосифу Сліпому поблизу кафедри УГКЦ.
У 2005 році в Харкові відкрили меморіальну дошку на честь в'язня сумління, але у 2010 році її демонтували, а відновили тільки через рік - у 2011.
У Львові на стіні Головпоштамту встановлена пам'ятна дошка з барельєфом Йосифа Сліпого.
У Львові, Тернополі, Коломиї, Калуші є вулиці, названі на честь Йосифа Сліпого.
У 1993 р. з ініціативи Львівської дирекції "Укрпошти" з нагоди перенесення мощей Й. Сліпого з Риму до Львова випустили спеціальну поштову марку України. На Тернопільщині випущено конверт з портретом Й. Сліпого.
Єпископи УГКЦ проголосили 2012 рік роком Йосифа Сліпого.
Йосиф Сліпий в соціальних мережах.
Проаналізувавши найпопулярніші соціальні мережі Facebook, "Однокласники", "Вконтакте" і відеохостинг Youtube, можна зробити наступні висновки:
Документальний фільм: "Патріарх" Життя Йосифа Сліпого
Користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Йосифа Сліпого?
Для аналізу популярності запиту "Йосиф Сліпий" використовуємо сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що станом на 19 грудня 2015 року кількість запитів за місяць склала 129, що чітко видно на скрині:
За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано в жовтні 2014 р. - 506 запитів:
Висловіть свою думку!
comments powered by HyperComments