Петлюра Симон Васильович

Симон Петлюра - фундатор збройних сил України, Голова Директорії УНР

Петлюра Симон Васильович, народився 10 травня 1879 року в Полтаві, був убитий агентом НКВС у віці 47 років в Парижі 25 травня 1926. Організатор українських збройних сил, військовий міністр ("військовий генеральний секретар") першого українського уряду Центральної Ради в 1917-1918 рр., Голова Директорії УНР в 1918-1920 рр.

3 подвиги Симона Петлюри.

Слова Симона Петлюри

1. Він організатор перших національних збройних сил України у 1917 р.

Як перший український військовий міністр ("генеральний секретар військових справ") з червня 1917 р.:

домігся дозволу від Тимчасового уряду Росії на чолі з Керенським на створення ЗС України: в підпорядкуванні у Петрограда залишилися лише військові частини на фронті, в тилу "почалася українізація армії". Українізовано всі гарнізони на території України, а також резервні полки. Вся військова адміністрація була замінена українськими патріотами, відбулось переміщення українізованих частин з інших фронтів на територію України (на Румунський та Південно-Західний фронти);

у листопаді 1917 р. вже від більшовицького Раднаркому Леніна домігся перепідпорядкування українському уряду військ Південно-Західного і Румунського фронтів, поставивши на чолі фронту антибольшовицьки налаштованого царського генерал-полковника Д. Г. Щербачова, екс-командувача Румунським фронтом;

придушив перші більшовицькі повстання (генерал Павло Скоропадський на чолі двадцятитисячного "корпусу УНР" роззброїв і розігнав по домівках 2-й армійський корпус, який перейшов на бік більшовиків);

у грудні 1917 р. заарештував всіх більшовицьких членів Військово-революційних комітетів і комісарів-більшовиків при штабах Південно-Західного і Румунського фронтів, змусивши ряд більшовицько налаштованих полків роззброїтися і "пішки відправлятися без зброї додому, в Росію";

наприкінці грудня 1917 р. організував оборону Олександрівська (Запоріжжя), Синельниково, Лозової при наступі більшовицьких військ полковника Муравйова.

На жаль, український уряд ("Генеральний секретаріат") УНР на чолі з Винниченком 31 грудня відправив у відставку Петлюру за... сварку з Радянською Росією, сподіваючись, що зняття його з посади дозволить уникнути війни з Росією. Як наслідок, більшовицькі війська 8 лютого 1918 захопили Київ.

2. Петлюра на чолі Директорії УНР: становлення української державності та її збройних сил (грудень 1918-листопад 1920). Влада в Києві змінювалася з калейдоскопічною швидкістю:

більшовики (лютий-квітень 1918);

гетьман Скоропадський (квітень-листопад 1918), якого поставили на чолі України німецько-австрійські окупаційні війська, що увійшли до України за Брестським мирним договором 1918 (пішли з гетьманом Скоропадським після того, як спалахнула в Німеччині в листопаді 1918 р. революція);

З грудня 1918, розгромивши війська гетьмана Скоропадського (сюжет роману М. Булгакова "Дні Турбіних"), до влади прийшла Директорія на чолі спочатку з Винниченком, потім, з 13 лютого, - з Петлюрою. У цей період Симону Петлюрі вдалося закласти основи української державності та її армії;

22 січня 1919 Директорія УНР підписала з урядом Західної України «Акт злуки», вперше об'єднавши Західну, Центральну і Східну Україну в єдину державу;

у січні-квітні 1919 року після провалу переговорів з більшовицькою Москвою про мир (уряд Леніна заявив, що ніяких російських військ в Україні немає, боротьбу з Петлюрою ведуть "українські радянські війська"), Директорія зазнала військовой поразки від Росії і втікла з Києва до прикордонної річки Збруч;

21 квітня 1920 Симон Петлюра від імені УНР уклав договір з Польщею про спільні військові дії проти Радянської Росії і 7 травня 1920 року зумів на 2 тижні захопити Київ, звідки при новому наступі більшовицької Росії був змушений з боями відступити до Львова;

3. Боротьба Петлюри за незалежність України в еміграції. Після військової поразки від Радянської Росії Петлюра в еміграції намагається знову організувати боротьбу за незалежність України. Так, в жовтні 1921 р. за допомогою Франції та Польщі вдалося організувати два одночасних вторгнення в Україну:

на Рівненщину вторгся загін генерала УНР Юрія Тютюнника і генерала-хорунжого Янченка (990 чоловік);

на північ Тернопільщини увійшов загін з 880 шабель полковника УНР Палія. За планами повстанців, вони повинні були захопити низку районів, організувати місцеві органи українського самоврядування, які готові були визнати Франція і Польща з наданням їм військової та дипломатичної допомоги. План виявився провальним. Українські повстанці зазнали поразки в Житомирській області від більшовицьких загонів Примакова і Котовського.

РНК СРСР був серйозно наляканий союзом українських націоналістів з європейськими політиками у плані відродження незалежної України. Як наслідок - три гучних терористичних акти проти лідерів українських націоналістів:

у травні 1925 р. в Парижі Симон Петлюра був убитий агентом ОДПУ СРСР С. Шварцбардом. Петлюра став першою жертвою;

в 1939 р. співробітником НКВС Судоплатовим в Роттердамі було вбито наступного голову українського національного руху, організатора ОУН Євгена Коновальця;

в 1959 р. КДБ знищений третій лідер українських націоналістів - Степан Бандера.

Петлюра став символом боротьби за незалежність України, довівши, що українців зламати неможливо, їх здатна зупинити тільки смерть від найманого вбивці більшовицької Росії.

Нагороди Симона Петлюри.

Залізний хрест УНР.

Біографія Симона Петлюри.

Юрій Шаповал про Симона Петлюру

1901 - брав участь у Всеукраїнському студентському з'їзді, представляючи спілку духовної семінарії, хоча на той час вже був виключений з навчального закладу за свою політичну діяльність;

навесні 1902 року став одним з організаторів виступу семінаристів, які вимагали скасувати систему шпигунства, звільнити наглядачів, ввести в програму українознавчі предмети. Результатом протесту для Петлюри міг стати арешт. Щоб уникнути затримання Симон Петлюра разом зі своїм приятелем Понятенком їде на Кубань;

відразу по приїзді стає членом Революційної української партії, починає свою журналістську діяльність;

1903 рік - влаштувався в археографічну експедицію члена-кореспондента РАН Федора Щербини, який займався впорядкуванням архівів кубанських козаків. Арештований за свою політичну діяльність, через яку і поїхав на Кубань. Його батько вніс за Петлюру заставу, і той незабаром був звільнений з-під варти;

осінь 1904 року - змінює ім'я на Святослав Таргоній і нелегально перетинає кордон, повернувшись на батьківщину. Оселився у Львові, де на той час розміщений Закордонний комітет РУП;

з березня по квітень 1905 року - редагував партійний журнал "Селянин";

грудень 1904 - виступив у Львові на конференції РУП проти Російської соціал-демократичної робітничої партії;

листопад 1905 року - після проголошення політичної амністії в Російській імперії повертається додому;

серпень 1906 року - виїжджає до Петербурга редагувати центральне видання партії - місячник "Вільна Україна". Однак видання невдовзі закрили, і Симон Петлюра повертається до Києва, де стає секретарем київського щоденного видання "Рада";

1908 рік - співредактор легального соціал-демократичного часопису "Слово";

1908-1910 роки - проживає в Петербурзі, де бере активну участь у українському русі;

1911 рік - переїжджає до Москви, де його чекала дівчина, народилася дочка, яку назвали Леся Петлюра. Працював бухгалтером в страховому товаристві "Росія". Поступово перетворився в відомого громадського діяча;

1916 рік - вступає в Союз земств і міст. Перебуває на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З'їзду, а також голови Контрольної Колегії Земського З'їзду на Західному фронті. Переїжджає до Мінська, де розташовувався штаб Західного фронту;

1917 рік - Виступає ініціатором проведення в Мінську українського з'їзду Фронту. Стає головою фронтової ради та делегується на Всеукраїнський військовий з'їзд;

1917-1918 роки - стає головою Українського генерального військового комітету, входить до складу Центральної Ради. Очолює Київське губернське земство і створює на його базі Всеукраїнський союз земств;

27 липня 1918 - заарештований за антигетьманський маніфест, відсидів 4 місяці в Лук'янівському СІЗО. Після звільнення виїхав до Білої Церкви, де на той час базувався загін Євгена Коновальця;

6 грудня 1919 року - виїжджає до Варшави, щоб організувати там військово-політичний союз із Польщею проти більшовицької Росії, який був підписаний у квітні 1920 року;

9 грудня 1919 року - підписаний Варшавський договір за участю Петлюри;

3 листопада 1920 року - керував роботою уряду УНР у Польщі;

31 січня 1923 року - виїхав до Австрії, а потім до Угорщини і Швейцарії;

жовтень 1924 року - оселився в Парижі. Організував видання тижневика "Тризуб" і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР.

Про Симона Петлюру знятий документальний фільм.

Вбивство Петлюри.

25 травня 1926 року - Симон Петлюра був убитий С.-Ш. Шварцбардом, таємним агентом НКВС. Петлюра був розстріляний на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель в Парижі о 2:00 дня, коли отаман зупинився біля книгарні. Шварцбард випустив у нього сім куль. Він був спійманий на місці злочину, а поранений Петлюра доставлений в лікарню, де медики намагалися врятувати йому життя, але всі старання виявилися марними.

Могила Симона Петлюри у Парижі

Похований Симон Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі.

У день похорону 40 польських генералів стали на коліна в костелі у Варшаві.

Увічнення пам'яті Симона Петлюри.

Пам'ятник Симону Петлюрі у Рівному

16 травня 2005 підписаний указ про увічнення пам'яті Симона Петлюри і встановлення йому пам'ятників у Києві та інших містах України, а також присвоєння окремим військовим частинам його імені;

на честь Петлюри були названі вулиці в наступних містах: Львів, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Шепетівка та багатьох інших;

11 листопада 2008 року - комісія Київської міської адміністрації з питань найменувань та пам'ятних знаків прийняла рішення про перейменування однієї з вулиць Києва на вулицю Симона Петлюри;

16 червня 2009 року - Комісія Київради з місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики рекомендувала Київраді перейменувати вулицю Комінтерну в Шевченківському районі столиці на вулицю Симона Петлюри;

18 червня 2009 року - відбулося перейменування;

Симону Петлюрі відкрито пам'ятник в місті Рівному;

в Парижі працює українська бібліотека і музей імені Симона Петлюри.

Симон Петлюра і соціальні мережі.

Сторінка, присвячена Симону Петлюрі, є в соціальній мережі Facebook.

У соцмережі "Однокласники".

Група про Симона Петлюру в соціальній мережі "ВКонтакте":

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Симона Петлюру в пошуковій системі?

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс у вересні 2015 цікавилися запитом «Симон Петлюра» 1 366 разів.

А за іншим графіком можна простежити, як змінювався інтерес користувачів Яндекса до запиту «Симон Петлюра» за останні два роки:

найвищий інтерес до даного запиту був зафіксований в травні 2015 року (близько 2,7 тисячі запитів);

найменше інтересу було виявлено в липні 2014 (близько 800 запитів).