Орден Вітчизняної війни І ступеня

Орден Вітчизняної війни - нагорода, заснована за часів СРСР. Нею нагороджувалися особи начальницького і рядового складів Червоної армії, ВМФ, партизанських загонів і військ НКВС за проявлені мужність і стійкість в боях за Батьківщину, або якщо сприяли своїми діями успіху військових операцій, що проводяться Червоною армією. В даний час ця нагорода не вручається.

Історія ордена Вітчизняної війни.

Орден Вітчизняної війни заснований 20 травня 1942 згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР.

19 липня 1943 року в опис нагороди були внесені деякі зміни;

16 грудення 1942 року був заснований статут ордена.

Орден став першої радянської нагородою періоду Великої Вітчизняної війни і першим у СРСР орденом, що мали поділ на ступені;

протягом 35 років він був єдиним у Радянському Союзі орденом, що передавався родині нагородженого як пам'ять у разі смерті кавалера ордена, тоді як решту нагород у разі смерті нагородженого було наказано повертати державі. Даний порядок був змінений лише у 1977 році, коли право залишати ордени і медалі в родині загиблого було поширено на інші нагороди.

Орден Вітчизняної Війни

Задачу розробити проект ордена для нагородження радянських військовослужбовців, які відзначилися в боях з німецько-фашистськими військами, начальник тилу РККА А. В. Хрульов отримав від Іосифа Сталіна 10 квітня 1942 року, причому спочатку нагороду планували назвати "За військову доблесть". До роботи над проектом залучили художників Олександра Кузнєцова та Сергія Дмитрієва (автора малюнків медалей "ХХ років РСЧА", "За бойові заслуги" та "За відвагу"), і перші ескізи з'явилися вже через дві доби;

18 квітня 1942 року на схвалення було подано відразу кілька варіантів. У підсумку було прийнято рішення взяти за основу майбутньої нагороди проект Олександра Кузнєцова, а з проекту Сергія Дмитрієва була взята ідея розташувати на знаку напису "Вітчизняна війна".

Особливості нагородження орденом Вітчизняної війни.

Право вручати орден було передано військовому командуванню з метою своєчасного нагородження командирів і бійців РСЧА, і часто нагородження орденом Вітчизняної війни відбувалося безпосередньо в бойовій обстановці, відразу ж після закінчення бою.

Статут нагороди передбачав нагородження орденом першого ступеня в 30 бойових ситуаціях, орденом другого ступеня - у 25 бойових ситуаціях;

2 липня 1942 року вийшли перші укази ПВР СРСР про нагородження командирів і бійців, які відзначились у боях, орденами Вітчизняної війни першого та другого ступенів, а першими кавалерами ордена стали артилеристи, які воювали на Харківському напрямку. Першим кавалером ордена першого ступеня став капітан Іван Криклій, який особисто підбив 5 німецьких танків при відбитті ворожої атаки. Разом з ним даної нагороди також удостоїлися старший сержант Олексій Смирнов та політрук Іван Стаценко. Бійці артилерійського розрахунку, що діяли під командуванням Кріклія, були представлені до нагороди другого ступеня;

орденом Вітчизняної війни першого ступеня під номером 1 наказом військам Західного фронту "Про відзначення особового складу" номер 072 від 24 січня 1943 року було нагороджено Василя Конюхова, який очолював політвідділ 52-й стрілецької дивізії;

орденом Вітчизняної війни другого ступеня під номером 1 наказом військам Третьої армії номер 22/н від 5 квітня 1943 року було посмертно нагороджено замначальника штабу 155-ї танкової бригади старшого лейтенанта Павла Ражкіна.

Нагороджувалися орденом не тільки окремі особи, а й військові підрозділи, і навіть населені пункти. Крім цього, серед нагороджених є не лише радянські громадяни, а й громадяни інших країн - учасники антифашистського опору.

У серпні 1969 року нагородою першого ступеня було відзначено село Склабіня (Чехословаччина) за неоціненну допомогу, яку його жителі у роки ВВВ надали радянським партизанам;

Єпістінія Степанова

У 1977 році відбулося ще одне унікальне нагородження: орденом Вітчизняної війни була посмерно нагороджена Єпістінія Степанова. Жінка, яка померла у 1969 році, не боролася на фронтах Великої Вітчизняної, але шестеро її синів загинули на фронті. Раніше загинули ще двоє синів Степанової: одного розстріляли в роки громадянської війни білогвардійці, другий загинув в ході боїв на Халхін-Голі. Вже після війни помер ще один син жінки, яка пережила величезну життєву трагедію. Він повернувся з війни інвалідом - причиною смерті стали отримані фронтові рани.

Кавалерами п'яти орденів Вітчизняної війни стали:

Герой Радянського Союзу, полковник Іван Федоров (4 ордени першого ступеня, 1 орден другого ступеня);

капітан Олександр Антіпов (3 ордени першого ступеня, 2 ордени другого ступеня).

гвардії майор Анатолій Повілайтіс (3 ордени першого ступеня, 2 ордени другого ступеня);

гвардії капітан Анвар Диваєв (2 ордени першого ступеня, 3 ордени другого ступеня).

Орден Вітчизняної війни, відроджений як пам'ятна нагорода.

У 1985 році орден Вітчизняної війни був відроджений як пам'ятна нагорода на честь 40-річчя з Дня Перемоги. Нагороду тоді отримали фактично всі, хто залишився на той момент живий, ветерани війни, а в число нагороджених увійшли також учасники війни з Японією. Нагородження орденами першого або другого ступеня здійснювалося в залежності від особистих заслуг нагороджених. Це було останнім офіційним нагородженням даним орденом.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про орден Вітчизняної війни в пошуковій системі?

Як видно з скрина системи wordstat, користувачі пошукової системи Яндекс в жовтні 2015 цікавилися запитом "орден вітчизняної війни" 15589 разів.

А за іншим графіком можна простежити, як змінювався інтерес користувачів Яндекса до запросу "орден вітчизняної війни" за останні два роки:

найвищий інтерес до даного запиту був зафіксований у квітні 2015 року (більш ніж 197 850 запитів);

найменше інтересу було проявлено в липні 2014 (близько 11520 запитів).