Крушельницька Соломія Амвросіївна

Соломія Крушельницька - українка, за життя визнана найвидатнішою співачкою світу

Крушельницька Соломія Амвросіївна народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці (сучасна територія Тернопільської області), померла 16 листопада 1952 року у Львові. Оперна співачка світового рівня, педагог.

Досягнення Соломії Крушельницької.

Титул найвидатнішої співачки світу Соломія Крушельницька отримала ще за життя. Оперними партіями у її виконанні захоплювалися глядачі у величезній кількості європейських міст, Крушельницькій присвоєно звання «вагнерівської примадонни 20 століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали великою честю імениті виконавці 20 століття.

Критики відзначали, що Крушельницька просто народжена для сцени, її дивовижне сопрано володіло майже гіпнотичним ефектом. Голос Крушельницької здатний був розвеселити будь-яку засмучену людину або змусити плакати веселу, в залежності від виконуваної пісні. Дивовижний голос співачки на провідних світових сценах розповідав здивованій публіці про її рідну країну:

згідно з оцінками критиків, успіх Крушельницької на оперних сценах був не чим іншим, як визнанням української музики та вокального мистецтва. У свої концерти Крушельницька обов'язково включала кілька номерів з українськими народними піснями. Ці пісні співачка виконувала завжди, коли публіка викликала її на біс;

на всі гастролі знаменита співачка брала з собою видання «Кобзаря» Шевченка. Любила Крушельницька виконувати покладені на музику Миколою Лисенком твори великого поета;

навіть у палаці царя Миколи II Крушельницька співала українською мовою. Після її тріумфального виступу в Санкт-Петербурзі співачка була запрошена заспівати перед монаршою сім'єю для вузького сімейного кола. Виконавши кілька арій, вона заспівала «Веснівку» на слова Маркіяна Шашкевича. Після виконання цар по-французьки поцікавився у співачки, якою мовою прозвучала пісня. Гордо піднявши голову, Крушельницька відповіла, що пісня «мовою її рідною, українською»;

українські пісні Крушельницька ніколи не виконувала в перекладі, хоч володіла 8 мовами. Під час приїзду в Італію мови країни співачка не знала, але вже через 2 місяці спілкувалася на італійській вільно. Після приїзду в іншу країну примадонна в першу чергу знайомилася з її культурою;

виступала Крушельницька на цінах провідних оперних театрів світу. Італійці вважали її співачкою італійською, поляки - виконавицею польською, а сама діва продовжувала бути українкою. Листи батькам, а також відомим людям України того часу (Михайлу Павлику, Івану Франку, Василю Стефанику) писала з використанням колоритного галицького діалекту. Після повернення в Україну підтримувала політичні погляди письменників, надавала допомогу радикальній партії, заснованій Франком та Павликом;

в Україну співачка регулярно приїжджала, щорічно відпочивала в Карпатах і обов'язково співала на урочистих заходах, присвячених Тарасу Шевченку. Тим не менш на багатьох українських сценах Крушельницька так і не заспівала. Зокрема, в Києві примадонна не співала, але дала 1 концерт в Одесі, успіх якого був величезний;

російські музичні критики називали Крушельницьку «Шаляпіним у спідниці», що можна сприймати як найвищу похвалу. До речі, з самим відомим басом співачка була знайома. Познайомилися вони в Мілані у 1907 році, заради можливості бути в компанії красивої і талановитої українки Шаляпін скасував власну поїздку в Париж на виступи. Поціновувач жіночої краси, знаменитий бас зізнавався Крушельницькій, що «тільки перед нею може відкрити всі подряпинки свого серця». Через нетривалий час співачка виїхала на гастролі в Буенос-Айрес;

всього за 5 років після початку виступів Крушельницька домоглася світового визнання власного таланту, проте про батьківщину не забувала ніколи.

Особливу увагу приділяла Крушельницька власному сценічному образу. Незмінно співачка брала участь в моделюванні костюмів, впродовж тривалого часу вживалася в образ, важливою вважала кожну деталь. При підготовці до гри в образі Чіо-Чіо-Сан в опері "Мадам Батерфляй" Джакомо Пуччіні японський одяг Крушельницька носила протягом 3 місяців.

Соломія Крушельницька у ролі Чіо-Чіо-Сан

Можна з упевненістю сказати, що саме участь у постановці української співачки стала запорукою успіху «Мадам Батерфляй». Спочатку прем'єра опери, з іншою співачкою у головній ролі, отримала негативні відгуки критиків і публіки. Засмучений Пуччіні прислухався до поради колег-музикантів - він вніс деякі корективи в твір і на головну роль запросив Крушельницьку. Повторна прем'єра пройшла напрочуд успішно, публіка оплесками викликала творчий колектив на сцену 7 разів.

Партію Чіо-Чіо-Сан співачка виконала більше сотні разів. На думку критиків, саме Крушельницька вважається найкращою виконавицею ролі знаменитої гейші всіх часів і народів. Після завершення роботи в цьому образі співачка подарувала Пуччіні свій екземпляр партитури з власними помітками на полях. У відповідь композитор подарував Крушельницькій свій портрет з написом «Найпрекраснішій Батерфляй». Знайомі композитора розповідали, що єдиним портретом в робочому кабінеті Пуччіні було зображення української співачки.

Географія виступів Крушельницької широка. Вона виступала на сценах Іспанії, Італії, Франції, Єгипту, Португалії, Чилі, Аргентини. Тим не менш частими були виступи співачки в українських містах. Протягом часового проміжку з 1894 по 1923 роки майже щорічно виступала Крушельницька в Тернополі, Львові, Бережанах, Чернівцях, Збаражі, а також інших містах західної частини України.

У серпні 1939 р. вона не змогла повернутися в Італію через розпочату Другу Світову війну. Радянська влада націоналізувала її величезний особняк у Львові, надавши 4-кімнатну квартиру для проживання разом із сестрою Ганною. Її з величезним трудом взяли як педагога до Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка, оскільки... не могли знайти диплом про закінчення цієї ж самої Львівської консерваторії у 1893 р. і про її вищу музичну освіту.

Всесвітньо відома співачка протягом досить тривалого часу не могла отримати радянське громадянство, хоча і за кордон у повоєнний час повернутися не було можливості. Численні прохання про надання громадянства радянський уряд залишав без уваги. Отримати «дубликат бесценного груза» Крушельницька змогла тільки після написання заяви про передачу в радянську власність своєї вілли Salome в італійському місті Віареджо.

Після отримання документів радянське керівництво віллу негайно продало, співачці адвокат передав лише дуже маленьку частину з вирученої суми. Націоналізований був і триповерховий кам'яний будинок Крушельницької у Львові. У її власності більшовики, які прийшли до влади в післявоєнний час, залишили тільки 4 кімнати на 2 поверсі, де Крушельницька проживала з душевнохворою сестрою Ганною.

Допомогу Крушельницькій в отриманні громадянства надав Семен Стефаник, син відомого українського письменника Василя Стефаника, який обіймав посаду в регіональній владі Львова. З літератором співачка познайомилася, будучи примадонною Варшавської опери. До Крушельницької письменник ставився дуже тепло, присвятив їй вірші.

Померла Соломія Крушельницька 16 листопада 1952 року у Львові, де і була похована поряд з могилою свого друга і наставника Івана Франка.

Цікаве про Соломію Крушельницьку.

Належала співачка до древнього роду герба Сас, народилася в сім'ї священика;

в сім'ї батьків Крушельницької було 8 дітей, сестри Анна та Емілія також були співачками. Нерідко сестри, одягнені в національні строї, влаштовували домашні концерти, на яких співали народні пісні. Співали діти також у церковному хорі, заснованому батьком, Соломія навіть підміняла його в ролі диригента хору;

батьки першими помітили музичний талант доньки, в дитинстві не відривали її від уроків з музики навіть для домашньої роботи. Плата за навчання Соломії в Мілані була внесена батьком після оформлення кредиту, тому Крушельницька розуміла, що просто повинна виправдати надії батьків;

в юності співачка уникла заміжжя. Руки Соломії попросив молодий семінарист Зенон Гутковський, батько якого був добре знайомий з Амвросієм Крушельницьким. Оскільки високий і показний наречений дівчині подобався, вона погодилася на весілля, але молодий чоловік рідко відвідував маєток Крушельницьких.

Під час одного з візитів Зенон обмовився, що після заміжжя не буде в Соломії часу на театр і музику, не личить молодій господині займатися мистецтвом. Цирк наречений називав для себе більш цікавим, ніж музика, і якось пожартував, що не відрізнить Шопена від шопи (господарське приміщення для зберігання припасів і городнього інвентарю). Жарт виявилася невдалим, а весілля між молодими людьми так і не відбулося;

викладачі Львівської консерваторії звернули увагу на винятковий голос і акторські задатки Крушельницької, у випускній характеристиці вказали, що чекає співачку велике майбутнє;

під час навчання в консерваторії Крушельницька познайомилася з Джеммою Беллінчоні, що гастролювала в місті. Співачка, вражена талантом юної українки, порекомендувала продовжити навчання в Італії;

Джемма Белліночіні

їхала в Італію співачка у впевненості, що тембром голосу її є меццо-сопрано, професор Фауста Креспі визначила його як лірико-драматичне сопрано, що призвело до повної зміни репертуару Крушельницької. Діапазон голосу, який вимірювався 3 октавами, створював широкий вибір можливостей для формування репертуару. Потім Креспі, яка підготувала дуже багато знаменитих співачок, називала Крушельницьку своєю найбільш здібною ученицею;

в Італії дебютувала Крушельницька на сцені театру Кремони з партією Манон Леско. Під керівництвом італійських педагогів голос співачки набув такої сили, що вона змогла виконувати партії з опер Вагнера. Публіка побачила Крушельницьку в ролі Ізольди, Ельзи з «Лоенгріна» і Єлизавети з «Тангейзера»;

вродлива жінка привертала увагу багатьох чоловіків, багато разів Крушельницьку просили вийти заміж. Юрист і політик Теофіл Окуневський, який був кавалером співачки під час прогулянок, пропонував їй стати його дружиною, на що отримав відмову. Спеціально поїхав в Італію, щоб запропонувати руку і серце, адвокат Микола Шухевич, після відмови він поцілував розпущене волосся Соломії і повернувся додому без зайвих слів.

Сестра Соломії розповідала, що у співачки за все життя була тільки одна любов - до лікаря-фармацевта Йосипа Білинського. Медик був чоловіком гарним і забезпеченим, він служив при єгипетському дворі особистим аптекарем короля. У Єгипті він був медиком, а для українців - меценатом: на його кошти були побудовані бурси, гімназії, бібліотеки в західній частині території країни. Білинський допомагав фінансово Лесі Українці під час її лікування за кордоном, Івану Франку, Борису Грінченку, Василю Стефанику. За словами знайомих чоловіка, Крушельницька стала коханням всього його життя, але доля так і не дозволила їм бути разом.

Уродженець Козівки, сусіднього села з рідним для Крушельницької, та також син священика, Білинський побачив Крушельницьку вперше в опері «Сила долі» на сцені в італійському Трієсті. На наступний день молодий чоловік запропонував співачці руку і серце, на що Крушельницька в черговий раз відповіла відмовою. В одному з листів потім своє рішення співачка пояснювала тим, що не хотіла робити Білинського нещасним через своєю величезну любов до музики. Одна з постановок в репертуарі Львівського театру імені Заньковецької присвячена відносинам Крушельницької та Білинського;

з адвокатом Чезаре Річчоні співачка познайомилася в залі суду. У 1906 році виступ співачки в Неаполі було зірвано виверженням Везувію. Оскільки по дорозі в Неаполь необхідно проїжджати через ділянку, засипану вулканічним попелом, виступ не відбувся - співачка побоювалася негативного впливу випарів на свій голос, тому в небезпечну поїздку не відправилася.

Керівництво театру подало до суду на співачку, оскільки всі квитки на виступ були розпродані заздалегідь. Відшкодування збитків і стало предметом судового позову. Адвокат довів правоту Крушельницької у суперечці. Потім юрист-аристократ, цінитель таланту Крушельницької, почав спілкуватися зі своєю підзахисною більш близько, що і закінчилося вінчанням в Буенос-Айресі у 1910 році, заміж вийшла примадонна тільки в 38 років;

Соломія Крушельницька з Чезаре Річчоні

жила співачка з чоловіком в курортному містечку Віареджо. Триповерхова вілла стояла на самому узбережжі Тірренського моря, з вікна Крушельницька милувалася заходом сонця;

Соломія Крушельницька

на диво вродлива жінка і талановита співачка так і не стала турботливою матір'ю. Працьовита співачка не дозволяла почуттям брати контроль над собою, оскільки це могло негативно відбитися на вокалі. Величезний обсяг нерозтраченої любові вона направляла на численних племінників і учнів під час викладання;

у 1938 році чоловік Крушельницької помер, на наступний рік співачка, незважаючи на вмовляння друзів, їде в Україну, на той момент вже охоплену війною. Примадонна планувала повернутися в Італію, але так і не змогла цього зробити;

у Львові Крушельницька пережила 2 окупації. Шлях за кордон ускладнювався ситуацією в світі. На той час владу в Італії утримували фашисти, Німеччина контролювалася нацистами, тому співачка вирішила залишитися в Україні, при більшовиках;

студенти любили Крушельницьку-педагога, уроки вона починала зі слів «Сідай, дитя, відпочинь, а я тобі заспіваю»;

Соломія Крушельницька у Львові

під час «чистки педагогічного складу від націоналістичних елементів» Крушельницька ледь не втратила роботу, оскільки в якийсь момент «загубили» диплом про освіту співачки;

до 77-річного віку давала концерти, на останньому виступі виконала пісню «Краю мій рідний»;

за деякими даними, за якийсь час перед смертю у співачки виявили рак горла;

похована на Личаківському цвинтарі у Львові. Могила Крушельницької поряд з місцем поховання Івана Франка, який, до слова, був присутній на одному з перших концертів співачки у 1885 році.

Біографія Соломії Крушельницької.

23 вересня 1872 Крушельницька народилася в селі Білявинці (зараз Бучацький район Тернопільської області), у 1878 році родина переїхала в село Біла (передмістя Тернополя);

у 1891 році, після закінчення гімназії в Тернополі, Крушельницька вступає до Львівської консерваторії. Під час навчання відбулися її перші сольні виступи. Навчальний заклад закінчила у 1893 році зі срібною медаллю і прекрасними рекомендаціями;

оперний дебют Крушельницької відбувся 15 квітня 1893 року, вона виконала партію Леонори у виставі Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка;

восени 1893 року розпочався курс навчання Крушельницької в Мілані під керівництвом Фаусти Креспі і професора Конті (викладач драматичної гри і міміки). Під час навчання виступає з оперними аріями в концертах;

з 1894 по 1920 виступає Крушельницька на оперних сценах світу. Виконує співачка партії в безлічі шедевральних оперних творів, в числі яких можна відзначити опери «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Африканка», «Манон Леско», «Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Електра», «Кармен». Звичайно ж, не обійшла увагою співачка оперу Ріхарда Штрауса «Саломея»;

Соломія Крушельницька

у 1920 році, перебуваючи в зеніті слави, Крушельницька покидає оперну сцену. Востаннє вона виступила з партіями в улюблених операх «Лоенгрін» Вагнера і «Лорелея» Альфредо Каталані;

з 1920 по 1929 рік дає концерти. Пісні виконує Крушельницька на 8 мовах, у рамках гастрольних турів об'їздила Європу, Америку і Україну, останній виступ відбувся в Римі;

після закінчення війни почала працювати у Львівській державній консерваторії імені Лисенка;

у 1951 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, професорський ступінь отримала за місяць до смерті.

Увічнення пам'яті Соломії Крушельницької.

У 1993 році на честь Крушельницької названа вулиця у Львові, де співачка жила останні роки свого життя, в квартирі відкритий музично-меморіальний музей;

Львівський оперний театр носить ім'я Крушельницької, так само, як і музучилище в Тернополі, а також вулиці і школи у багатьох українських містах;

у дзеркальній залі Львівського театру опери та балету встановлений бронзовий пам'ятник Соломії Крушельницькій;

у жовтні 2008 року скульптурний портрет співачки встановлений в залі театру Ла Скала;

історико-біографічний фільм «Повернення Батерфляй» знятий режисером Олегом Фіалко на кіностудії Довженка у 1982 році за мотивами однойменного роману Валерії Врублевської. Життю і творчості Крушельницької присвячено чимало документальних фільмів;

у 1997 році Національним банком України випущена монета номіналом 2 гривні, присвячена 125-й річниці від дня народження співачки. В рамках святкування випущено також пам'ятний конверт і марку;

в березні 2006 року на сцені театру імені Крушельницької у Львові відбулася прем'єра балету Мирослава Скорика «Повернення Батерфляй», в якому використовується музика Джакомо Пуччіні;

меморіальна дошка і музей-садиба Крушельницької є в селах Біла і Білявинці;

надгробок Крушельницької, виконаний у вигляді скульптури «Співаючий Орфей», встановлено у 1978 році;

прем'єра вистави «Соломія Крушельницька» відбулася у 1995 році в Тернопільському обласному академічному драматичному театрі;

з 1987 року в Тернополі проводиться конкурс імені Крушельницької, вокальне змагання міжнародного рівня відбувається також у Львові. Вже традиційними стали всілякі фестивалі оперного мистецтва, присвячені Крушельницькій;

у 2010 році пам'ятник співачці відкритий в Тернополі;

у липні 2012 року в італійському містечку Торре-дель-Лаго (неподалік від Віареджо) відбулося відкриття бронзового погруддя Крушельницької з ініціативи посольства України в Італії, міськради Віареджо і громадських організацій.

Соломія Крушельницька в соціальних мережах.

У соціальних мережах "Однокласники", "Вконтакте" спільнот Соломії Крушельницької не знайдено.

У Facebook виявлений профіль Соломії Крушельницької з 3 633 вподобаннями користувачів:

У Youtube за запитом "Соломія Крушельницька" - 1 070 відповідей:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Соломію Крушельницьку?

Для аналізу популярності запиту "Соломія Крушельницька" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що за станом на 22 січня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 805, що видно на скрині.

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів зареєстровано в лютому 2014 р. - 2 844 запита за місяць: