Мечников Ілля Ілліч

Ілля Мечников - видатний українець і батько теорії імунітету

Мечников Ілля Ілліч (народився 15 травня 1845 року в селі Іванівка на території сучасної Харківської області, помер 15 липня 1916 року в Парижі) - український вчений, один із засновників еволюційної ембріології, мікробіології та імунології, володар Нобелівської премії.

Світовій науковій громадськості Ілля Мечников відомий як першовідкривач явища клітинного фагоцитозу і автор фагоцитарної теорії імунітету. Також вченого називають першим українським лауреатом Нобелівської премії. Ще з самого дитинства було зрозуміло, що на хлопчика чекає велике майбутнє, доктором зоології, професором університету в Петербурзі Мечников став у віці 23 років.

Наукову працю, в якій викладені основи фагоцитарного механізму імунітету, Мечников написав у той час, коли про явище імунітету світова громадськість навіть не підозрювала. Спостереження за тим, як шип троянди, введений в личинку морської зірки, оточується специфічними клітинами, стало початком майбутньої теорії фагоцитозу. Виявлені вченим клітини потім отримають назву лейкоцитів.

Паралельно з Мечниковим над механізмом захисту організму від інфекції працював учений Пауль Ерліх, який пояснив людству механізм роботи антитіл. Кінець напруженому спору поклав тільки Нобелівський комітет, який присудив премію одночасно двом ученим. Визнанням наукових досягнень Мечникова стало обрання його почесним членом Паризької, Нью-Йоркської і Віденської академії наук.

Ім'я Іллі Мечникова значиться в числі геніїв, діяльність яких значно спростила життя всього людства. Завдяки досягненням ученого вдалося перемогти не тільки багато хвороб, але і значно продовжити життя кожної людини, не погіршуючи при цьому його якість. Діяльність Мечникова багатогранна, заслуги його перед усіма людьми воістину переоцінити важко.

Свого часу Мечников був обраний членом Королівського співтовариства, медичної академії в Парижі, а також медичного об'єднання в Швеції. Також вчений є почесним членом Ірландської, Румунської, Празької та Бельгійської академії наук. Серед усього іншого біологу присвоєно звання почесного академіка Київського університету.

Цікаво, що Ілля Мечников є також винахідником перших в світі ліків від сифілісу. З обуренням Мечников ставився до позиції моралістів, які сприймали цю хворобу як покарання. На кошти, отримані від наукової діяльності, вчений займався дослідженням, спрямованим на пошук спеціальної мазі, застосування якої здатне вилікувати людину від неприємної недуги.

Під кінець життя Мечников займався вивченням проблеми старіння і смерті. Старіння він розглядав як хворобу, якої можна уникнути за допомогою виконання ряду рекомендацій. В рамках своєї боротьби з цією хворобою вчений пив тільки кип'ячену воду. У числі звичок вченого можна назвати відмову від алкоголю, азартних ігор і обов'язкове ретельне миття плодів перед вживанням.

Заслуги Іллі Мечникова перед Україною і всім світом.

Загальновідомою помилкою є твердження про те, що своїх нобелівських лауреатів у України немає. Хоча досі жоден видатний вчений, який отримав цю престижну нагороду, українцем себе не назвав, не можна говорити, що земля українська не народила талановитих вчених. Кілька лауреатів Нобелівської премії в різних областях знань народилися в Україні. Наприклад, фізик Ігор Тамме народився на території Кіровоградської області, письменник Агнон народився на Тернопільщині. Проте найзнаменитішим з нобелівських лауреатів - уродженців України з упевненістю можна називати Іллю Мечникова.

Відомий всьому світу вчений народився в маленькому селі Іванівка на території Харківської губернії. В Україні Мечников не тільки народився, а й здобув освіту, у багатьох українських населених пунктах вчений займався реалізацією свого таланту дослідника природи. Протягом деякого часу вчений жив і успішно працював в Харкові, Одесі, Києві, Черкаській області. Проте українська частина біографії відомого вченого досі залишається малодослідженою;

безсумнівно, головною заслугою Іллі Ілліча є відкриття у 1883 році процесу фагоцитозу, в рамках якого клітини організму знешкоджують і в подальшому знищують смертоносні бацили. Досить прості і гранично зрозумілі експерименти, які провів Ілля Мечников, стали підставою його власної теорії імунітету, без якої зараз важко навіть уявити собі розвиток медицини і біології в двадцятому столітті;

без наукових досліджень Мечникова людству довелося б ще довго обходитися без антибіотиків і протиепідемічних вакцин. Примітно, що в розробці вакцин проти чуми, черевного тифу, холери та ряду інших захворювань Мечников працював досить активно. У віці 36 років вчений ввів собі бактерії тифу для перевірки ефективності створеного препарату. За сміливий експеримент вченому ледь не довелося заплатити власним життям;

по праву саме Мечникова вважають засновником такої науки як геронтологія, яка вивчає методи продовження людського життя. На думку вченого, людина може прожити не менше 120 років. При цьому обов'язковим є дотримання ряду умов, в числі яких раціональний спосіб життя, продумане харчування, активна розумова діяльність і деякі інші елементи. Власним рецептом продовження життя вчений поділився в книзі «Етюди оптимізму». Видання, що вийшло у 1907 році, є частково філософським, в ньому читач може ознайомитися з деякими моментами з світогляду Іллі Ілліча Мечникова;

основна частина наукових праць Мечникова присвячена еволюційній ембріології, геронтології та імунології. Вчений є засновником теорії зародкових листків і одним з авторів еволюційної порівняльної ембріології. Крім фагоцитарної теорії імунітету, Мечников є також одним з авторів теорії порівняльної патології. Сукупність цих наукових праць є без перебільшення величезним внеском в теорію еволюції;

також Ілля Ілліч світовою наукою визнається як один із засновників мікробіології. Вчений проводив досліди на собі і колегах, в результаті чого вдалося визначити холерного вібріона як збудника азіатської холери. Під керівництвом Мечникова було проведено класичні дослідження в процесі експериментального вивчення сифілісу, черевного тифу і холери. Заслугою вченого є введення ряду новаторських ідей в процесі визначення ролі мікробних асоціацій та антагонізму при інфекційному зараженні. Мечникова називають автором вчення про цитотоксини;

світову славу, повністю заслужену, Ілля Мечников отримав ще за життя. У 1908 році вручення вченому Нобелівської премії в науковому середовищі було сприйнято як запізніле визнання його досягнень. Більшу половину свого життя легендарний вчений, який був невід'ємною частиною світового наукового прогресу, провів в Україні.

Крім проживання в Харкові на початковому етапі життєвого шляху, безсумнівно, на окрему увагу заслуговує одеський період. У цьому місті Мечников працював протягом 15 років, він займався науковою та педагогічною діяльністю. Як педагог Мечников проявив себе в Одеському університеті. Для створення, розвитку і навіть порятунку Одеської бактеріологічної станції вчений зробив воістину героїчні зусилля.

Саме вченими Одеської бактеріологічної станції першими на території Російської імперії розпочато роботу щодо цілеспрямованого виробництва протиепідемічних вакцин. Символічно, що Одеса у 1883 році приймала з'їзд лікарів і натуралістів Росії, в рамках якого вперше прозвучала заява Іллі Мечникова про виявлення ним фагоцитів.

Результатом прояву педагогічного таланту Мечникова можна назвати наявність в Україні цілої плеяди видатних медиків і біологів. Безпосереднім його учнем є Микола Гамалія, Ілля Ілліч свого часу був викладачем Данила Заболотного, який у 1928-1929 роках займав посаду президента української Академії наук.

З 1887 року Мечников працював переважно в Парижі, але навіть після переїзду до французької столиці приїжджав в Україну. Відомо, що у 1894 році перед молодими людьми з Києва вчений виступав з лекцією, в якій розповідав про перспективи передової медицини того часу. Лекція була настільки успішною, що після її завершення молоді люди несли вченого на вокзал на руках.

Цікавим епізодом з життя вченого є його боротьба в 70-ті роки з активним поширенням шкідника, іменованого «хлібним жуком». У південному регіоні Російської імперії і на українській території від цієї проблеми страждало багато аграріїв. У той період щоліта Ілля Ілліч проводив в маєтку дружини, яке знаходилось в селі Попівка на території Черкаської області. Вчений вивів спеціальний грибок, який знищував «хлібного жука», що допомогло врятувати урожай.

Видатний вчений був упевнений в тому, що наука є ключем до щастя людства. Можливо, у сучасників на питання щастя погляд дещо інший. Однак в кожному з сучасних українців по праву може жити гордість за знаменитого співвітчизника. Безперечною заслугою Іллі Мечникова є здатність людства долати голод і велику кількість хвороб.

Багато в чому Мечников випередив свій час. Після відкриття фагоцитозу вчений довів, що агресію фагоцити можуть проявляти також по відношенню до клітин самого організму. Цей процес вчений вважав одним з механізмів, що супроводжують старіння. Завдяки дослідженням, проведеним вченим, стало відомо, що причиною відторгнення органів у процесі трансплантації є наявність фагоцитів в організмі. Не виключено, що належна увага до результатів праць Мечникова могла б зараз привести до існування надійних способів збереження органів, призначених для пересадки.

Провісником появи нового напряму в медицині Ілля Ілліч став ще у 19 столітті. Він намагався переконати сучасників, що кращою терапією є активізація власних захисних сил організму. Сучасники, розвиваючі цей напрямок, називають його саногенезом. Намагаючись знайти секрет людського здоров'я, Мечников висував і перевіряв найрізноманітніші гіпотези.

Серед інших питань цікавився вчений впливом хвороботворних мікроорганізмів на людину. Мечников звернув увагу на те, що багато людей можуть бути здоровим навіть зі смертельною інфекцією в організмі. Дослідження, проведені в цьому напрямку, призвели до відкриття принципів антагонізму. Можна з упевненістю сказати, що вчений зробив кілька перших кроків на шляху людства, фінальною крапкою якого стало відкриття антибіотиків.

У процесі дослідження впливу кишкового самоотруєння на старіння організму вчений виявив цікаві моменти. Мечников став засновником геронтодієтики, яка формулює правила раціонального харчування для людей в старшому віці. Наука про здорове харчування змусила медиків, біологів, а також фахівців суміжних галузей знань розробляти ентеросорбенти як речовини, що уповільнюють процес старіння.

Головною метою повернення Мечникова на територію сучасної України у 1886 році було створення в Одесі Бактеріологічного інституту. Зараз ця установа більш відома як Одеський науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології імені Мечникова. Крім вивчення механізму дії фагоцитів різних тварин на мікроорганізми, що викликають поворотний тиф і бешиху, на базі цієї наукової установи проходила розробка вакцин проти сибірки у овець і курячої холери.

Поїхати з Одеси Мечникова змусили місцеві медики, які дорікали великому вченому за відсутність медичної освіти. Навіть будучи біологом, Мечников працював над механізмами подолання захворювань людей і тварин. Залишив Одесу вчений після скандалу в пресі, пов'язаного з невдалою вакцинацією отари овець.

Однією з подій, що визначили подальше майбутнє Іллі Мечникова, стала його зустріч в Парижі з Луї Пастером. Геніальний французький вчений запропонував Мечникову місце завідувача новою лабораторією на базі Пастерівського інституту. Протягом 28 років Мечников працював в цьому інституті, де створив потужну школу мікробіологів, імунологів і паразитологів.

Ілля Мечников зі співробітниками пастерівської лабораторії, серед яких Володимир Хавкін

Примітно, що наукова школа Іллі Мечникова значно відрізнялася від способів вивчення мікробіології, типових для Німеччини і Франції. Його підхід до матеріалу можна назвати біологічним, клітинним або фагоцитарним. Біолог не погоджувався зі сприйняттям організму як пасивного місця для розміщення мікроорганізму або інфекції. Замість цього Мечников акцентував увагу на наявності спеціалізованої фізіологічної системи захисного призначення.

Як біолог широкого профілю Мечников цікавився найрізноманітнішими явищами навколишнього світу. Зокрема, досліджував вчений явища паразитизму в тваринному світі. Результати проведених робіт в цьому напрямку і виявлені факти викладені в теоретичному обґрунтуванні методів протидії зараженню організму тварини. На базі фагоцитарної теорії успішно розвивалася імунологія, яка, в свою чергу, надала вченим можливість вивчати весь патологічний процес в цілому.

У книзі вченого «Несприйнятливість в інфекційних хворобах» викладені результати вивчення Мечниковим ролі фагоцитозу в механізмі імунітету. Підсумки досліджень імунітету, які проводилися протягом більш ніж 20 років, біолог виклав в науковій праці «Про імунітет в заразних хворобах». Після остаточного доказу того, що за допомогою фагоцитів організм бореться з мікробами, Мечников задався питанням про механізм протидії організму токсинам. Для докладного вивчення захисної реакції на отруйні речовини вченому знадобилося кілька років. В результаті біолог довів, що проникнення в організм токсинів також викликає фагоцитарную відповідну реакцію.

Нетиповим був підхід Мечникова до проблем старості і смерті, які він розглядав у контексті еволюції і з точки зору філософсько-етичної. До Мечникова релігійні системи намагалися втішити людину, допомогти їй змиритися з майбутньою смертю. Біолог стверджував, що необхідно внести зміни в фізичну і розумову природу людини для того, щоб дати можливість до старості зберігати високу якість життя.

Шарж на Іллю Мечникова у французькому журналі Chanteclair 20, 1908 рік

Як оптимальне завершення життєвого шляху людини Мечников розглядав згасання інстинкту життя з паралельною появою інстинкту смерті. Багато в чому роботу біолога в цьому напрямку можна розглядати як розвиток ідей Володимира Вернадського і Костянтина Ціолковського. З думками і результатами досліджень Мечникова на тему старості як завершального етапу життєвого шляху будь-який бажаючий може ознайомитися в творі вченого «Етюди оптимізму».

У дослідженні процесу старіння вчений виходив з принципів фагоцитів в механізмі атрофії. В уявленнях про механізм старіння Мечников відводив головну роль порушенням міжклітинних зв'язків і гетерохронності старіння різних елементів тканин. Через фагоцитарний механізм він визначав суть старіння організму. Світогляд і моральна сторона наукової діяльності завжди були важливими для Мечникова, суть свого бачення раціоналізму він виклав у книзі «Сорок років пошуку раціонального світогляду».

Протягом всього свого життя Мечников дотримувався позиції активного гуманізму. Також натура вченого характеризувалася стійкою відданістю активній діяльності, спрямованій на досягнення морального вдосконалення, доброчинність, поліпшення всього навколишнього світу. Свого часу вчений спілкувався зі Львом Толстим, відомим письменником і мислителем.

Ілля Мечников і Лев Толстой

У літератора залишилося позитивне враження від спілкування з ученим. Проте у двох відомих представників епохи спостерігалися розбіжності по ряду принципових питань. При зустрічі Мечникова і Толстого в Ясній Поляні у 1909 році спільну мову вони знайти не змогли. За політичними переконаннями Мечников був лібералом, противником насильства в будь-якому його вигляді, ідеалістична концепція з релігійним ухилом вченим не сприймалася.

Під час постійного проживання в Парижі вчений не забував про батьківщину. Він відвідував українську територію 6 разів, визначаючи для себе конкретну мету візитів у вигляді наукових завдань. Після останнього візиту до Мечникова в листі звернувся Данило Заболотний, один з учнів біолога і майбутній президент Академії наук України. Вказуючи на труднощі, з якими стикаються вчені, Заболотний попросив Мечникова повернутися і стати для них провідником. Після деякого періоду болісних роздумів вчений вибрав подальше перебування в Парижі. На той час Мечникову було 68 років, більше в рідні краї з Франції він і не повертався.

Цікаве про Іллю Мечникова.

Коріння у сім'ї Мечникових молдавське. Далекий предок роду Спотар Мілештій займав високу посаду при дворі князя Стафаніта. За часів правління царя Олексія Михайловича чиновник потрапляє в немилість до князя Стефаніта, рятуючи своє життя, він їде в Москву. За царя Петра утікач стає придворним і виписує з Молдавії свого племінника Юрія Стефановича. Після прибуття останнього до Москви цар дає йому посаду мечника (один із судових рангів). Після цього представники шанованого молдавського роду почали носити прізвище Мечникових;

в сім'ї гвардійського офіцера Іллі Івановича Мечникова син Ілля був четвертим, за дивним збігом обставин народився він в мальовничому містечку Панасівка (зараз населений пункт носить назву Мечникове) неподалік від Харкова.

Тим часом обставини, які привели офіцера в провінційну глушину з Петербурга, досить цікаві. Не менш сильно, ніж дружину, любив батько вченого азартні ігри. Як виявилося, спадщини матері вистачило ненадовго, незабаром сім'я вимушено переїхала в місцевість, де проживання з дітьми обходилося дешевше;

Батько та мати Іллі Мечнікова

мати майбутнього вченого, уродженка Варшави Емілія Львівна Мечникова (в дівоцтві Невахович) також представляє відомий рід. Дід вченого по материнській лінії, Лев Миколайович Невахович, відомий громадськості як засновник жанру так званої російсько-єврейської літератури;

Емілія Мечникова (Невахович), мати Іллі Мечникова

першим містом, яке у своєму житті побачив Мечников, є Харків. Саме тут 11-річний Ілля разом зі старшим братом вступив до 2-ї міської гімназії;

з раннього дитинства хлопчик відрізнявся активністю, через що рідні називали його «Містер Ртуть». Дослідники життєвого шляху вченого вважають, що з ранніх років він хотів стати вченим - дослідником природи;

захоплення біологією стало результатом спілкування Іллі зі студентом Ходуновим, який на запрошення батьків приїжджав у Панасівку з Харкова у 1853 році. Спочатку метою візитів студента було навчання ботаніці старшого брата Іллі, Льва. Головний учень до предмету залишився байдужим, але наука про рослини знайшла відгук у молодшого брата;

гімназію в Харкові честолюбний і здібний юнак у 1862 році закінчив із золотою медаллю. Ще через 2 роки він екстерном закінчив навчання в Харківському університеті;

після закінчення навчального закладу про аlma mater Мечников відгукувався досить критично, але виділяв викладацький талант двох професорів - А. Масловського і А. Черная;

по завершенні навчання в гімназії в 1682 році Мечников вперше їде за кордон. Він вирішує вивчати структуру клітини в університеті Вюрцбурга. Перша поїздка в Німеччину виявилася невдалою. Заняття у ВНЗ повинні були починатися тільки через 6 тижнів. Без знання німецької мови настільки тривалий час перебування в чужому місті здався Мечникову занадто важким. Побродивши деякий час по місту, вчений повернувся додому.

Згідно з іншою версією, причиною повернення Мечникова додому був холодний прийом російськомовними студентами і ставлення з боку квартирних хазяїв. У будь-якому випадку перша спроба почати навчання в Німеччині виявилася не такою, як вчений розраховував. На згадку про поїздку у Мечникова залишилася придбана в Німеччині книга. Видання «Походження видів шляхом природного відбору» Чарльза Дарвіна, перший переклад якого на російську вийшов у світ тільки через 2 роки, багато в чому вплинуло на світогляд Мечникова;

напрочуд стрімко відбувалося як професійне, так і духовне зростання молодого вченого. У 19 років, влітку 1864 року, Мечников усвідомлює, що наука не має кордонів, тому відправляється за кордон на навчання. Майбутній біолог твердо вірив, що розвиток людства в першу чергу базується на науковому прогресі. Цьому переконанню Мечников залишився вірним до кінця днів своїх, хоча і мав можливість побачити початок Першої світової війни;

всього за 2 роки освоїв Мечников програму природничого відділення фізико-математичного факультету в Харківському університеті, розраховану на 4 роки. Сам вчений згадував, що не хотів витрачати зайвий час на навчання, оскільки поспішав «займатися справжньою наукою»;

для ведення науково-дослідної роботи в лабораторіях країн Західної Європи Мечникову була надана державна стипендія за рекомендацією Миколи Пирогова. Над вивченням ембріології безхребетних тварин вчений працював в різних лабораторіях. Протягом деякого часу дослідження Мечникова проходили на острові Гельголанд в Північному морі, а також в лабораторіях Рудольфа Лейкарта в місті Гессені біля Франкфурта-на-Майні;

одним з предметів вивчення Мечникова був процес розмноження круглих черв'яків. При дослідженні він відкрив явище, раніше невідоме науці. Йдеться про гетерогонію - чергуванні поколінь, в яких розмноження відбувається різними способами;

у 1865 році, після переїзду в Неаполь, Мечников познайомився з зоологом Олександром Ковалевським, спільна робота двох учених не тільки отримала високу нагороду у вигляді премії Карла Ернста фон Баєра, а й стала базисом для виникнення нової науки - порівняльної ембріології;

дисертацію на ступінь магістра по зоології, присвячену розвитку риб і ракоподібних на ембріональному етапі, Мечников захистив у 1867 році. Коли його однокурсники закінчили навчання в університеті, вчений вже отримав докторський ступінь і став доцентом університету в Петербурзі;

загальновідомим фактом є те, що успіхи на науковій ниві дуже рідко супроводжуються благополуччям в особистому житті. Ілля Мечников був одружений двічі, але дітей у шлюбі не мав.

Першою дружиною відомого вченого у 1869 році стала Людмила Василівна Федорович, яка вже на момент шлюбу була хвора на туберкульоз. У деяких джерелах містяться дані про те, що в храм, де проходило вінчання, хвору наречену вносили на стільці, оскільки сил для самостійного пересування у неї не було.

У першому шлюбі Мечников прожив 4 роки, після цього дружина померла. Спочатку вчений сподівався вилікувати кохану. Тривалий час в спробах знайти рішення проблеми він займався тільки перекладами, лекціями, всіма більш-менш прибутковими справами тільки для того, щоб отримати гроші для лікування Людмили за кордоном. Спроби домогтися одужання очікуваного результату не принесли, на Мадейрі вона померла від туберкульозу.

Біолог дуже важко переніс її смерть, навіть намагався покінчити життя самогубством, прийнявши велику дозу морфію. Дані про результат спроби суїциду, викладені в різних джерелах, не збігаються. Згідно з однією з версій, замість очікуваного отруєння надмірна доза морфію викликала у вченого тільки блювоту. В інших джерелах сказано, що вченого у відповідний момент встигли врятувати знайомі.

Ольга Бєлокопитова, 1873 рік

Під час викладацької діяльності в Одесі Мечников познайомитися з майбутньою другою дружиною, Ольгою Бєлокопитовою. На момент укладення шлюбу нареченій було 19 років, Мечникову - 30. В майбутньому дружина стала вірною соратницею і помічницею в науковій роботі вченого.

Ілля і Ольга Мечникови, 1905 рік

Спільних дітей пара вирішила не заводити, оскільки після смерті батьків Ольги Миколаївни подружжю довелося стати опікунами її 2 братів і 3 сестер. Також Ілля Мечников визначив собі за мету розвиток таланту дружини. Про те, що між подружжям були ніжні почуття, можна здогадатися з їх листів;

Лист Іллі Мечникова до дружини

Спочатку Ольга Миколаївна під чуйним керівництвом чоловіка займалася хімією в Інституті Пастера, асистувала Мечникову. Через деякий час Мечникова захопилася мистецтвом, скульптурою і живописом. У скульптора Енжалбера Ольга Миколаївна вчилася, перші свої роботи представила публіці у 1900 році. Перша ж демонстрація скульптури була удостоєна бронзової медалі на Міжнародній виставці в Парижі.

Ілля Мечников з дружиною

У 1903 році в Парижі був організований гурток російських художників «Монпарнас», дружина Мечникова входила в число його засновників. Також вона брала активну участь в роботі Російської школи суспільних наук і Літературно-мистецького товариства в Парижі. У 1923 році в галереї Artes у французькій столиці пройшла персональна виставка Мечникової.

У 30-х роках минулого століття Ольга Миколаївна завідувала притулком «Голодна п'ятниця» в паризькому передмісті Монмарансі. До початку Другої світової війни вдова вченого жила в Ла Фавьер, де облаштувала невеликий музей сімейних реліквій і маленьку майстерню, написала про померлого чоловіка книгу Vie d'Élie Metchnikoff. Під час війни будиночок був підірваний фашистами;

одним з головних методів боротьби проти старіння Мечников називав болгарську молочнокислу паличку Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus. Вчений закликав вживати болгарський йогурт і показував приклад особисто;

Олександр Флемінг, творець пеніциліну, навчався у професора з Лондона, який, в свою чергу, був учнем Мечникова;

здоров'я Мечникова сильно погіршилося на тлі переживань, викликаних початком Першої світової війни. Після перенесених декількох інфарктів вчений помер. У заповіті біолога було вказано прохання використовувати тіло для медичних дослідів. Залишки піддали кремації, вони зберігаються в бібліотеці Пастерівського університету.

Прах Іллі Мечникова в бібліотеці Пастерівського університету

Біографія Іллі Мечникова.

1856-1862 роки - навчання в Харківській чоловічій гімназії №2;

1862-1864 роки - навчання в Харківському університеті;

1864 рік - виїзд за кордон, робота в Північному морі, лабораторії університету Гессена, через рік Мечников їде в Неаполь;

1867 рік - повернення, захист магістерської дисертації в університеті Петербурга на підставі матеріалів, отриманих за кордоном. В цьому ж році Мечников спільно з Ковалевським отримує премію Баєра за досягнення в ембріології і захищає докторську дисертацію;

з 1870 по 1882 роки працює ординарним професором на кафедрі зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. Через складні взаємини з колегами і студентами роботу у ВНЗ припиняє;

восени 1882 року Мечников разом з дружиною їде в італійську Мессіну, де відкриває явище фагоцитозу, наступні 25 років присвячує розвитку фагоцитарної теорії;

у 1886 році вчений повертається до Одеси, де очолює створену разом з Миколою Гамалією бактеріологічну станцію. Перешкоди в роботі з боку імперської влади змушують Мечникова прийняти рішення остаточно виїхати за кордон;

восени 1888 року на запрошення Луї Пастера Мечников їде в Париж;

у 1891-1891 роках учений працював над теорією про запалення, розглядаючи процес в порівняльно-еволюційному аспекті;

у 1906 році Мечников нагороджується медаллю Коппи з формулюванням «За вагомі досягнення в біології і патології»;

1908 рік - спільно з Ерліхом Мечников отримує Нобелівську премію за досягнення у вивченні імунітету.

Увічнення пам'яті Іллі Мечникова.

Ім'я Іллі Мечникова носить Одеський національний університет, обласна клінічна лікарня Дніпропетровська, Північно-Західний державний університет Санкт-Петербурга, Науково-дослідний інститут вакцин і сироваток в Москві, НДІ мікробіології та імунології в Харкові;

на честь біолога названо вулиці в багатьох населених пунктах кількох країн і один з кратерів на зворотному боці Місяця;

ім'я вченого носить навіть продукт харчування. Легендарна Мечниківська закваска виготовляється з пастеризованого молока з допомогою його сквашування молочнокислими стрептококами болгарської палички;

меморіальна дошка на честь вченого відкрита на будинку в Мессіні, де свого часу працював Мечников;

напроти будівлі Пастерівського інституту в Харкові встановлено пам'ятник Мечникову;

у 1936 році на території лікарні Петра Великого в Санкт-Петербурзі відкрито пам'ятник Мечникову на постаменті, де спочатку планувалося звести монумент самому Петру.

Ілля Мечников в соціальних мережах.

У соціальних мережах «Однокласники», Facebook, «Вконтакте» знайдені шанувальники таланту українського вченого:

В ok.ru знайдено тематичне відео такого змісту:

публічна сторінка Мечникова у Facebook:

В Youtube за запитом «Ілля Мечников» - 837 пошукових запитів:

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Іллю Мечникова?

Для аналізу популярності запита «Ілля Мечников» використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого, можна зробити висновок: за станом на 12 квітня 2016 р. кількість запитів за місяць склала 2 582, що видно на скрині:

За період з кінця 2014 р. найбільша кількість запитів «Ілля Мечников» зареєстрована в вересні 2014 р. - 12 070 запитів за місяць: