Винниченко Володимир Кирилович

Володимир Винниченко - засновник Центральної Ради і перший голова уряду УНР

Володимир Кирилович Винниченко (народився 26 липня 1880 року в с. Веселий Кут Херсонської губернії, помер 6 березня 1951 року в містечку Мужен, Франція) - відомий письменник, публіцист, політичний діяч.

Щоб зрозуміти упущені можливості України у 1917-1920 рр., а також кидання з боку в бік її лідерів, потрібно уважно вивчити біографію Володимира Винниченка - засновника Центральної Ради і голови першого уряду незалежної України. Хто він - кумир молоді України 1917 року, улюбленець українських істориків і філологів, чиїм ім'ям названо університет в Україні, відразу віднесений нами в голосуванні у розділ спірних героїв?

1. Революціонер, якого виключено зі Єлисаветградської гімназії у 17 років за написання революційної поеми, на навчання в якій батьки і старший брат віддавали останні гроші. Далі - 20 років (1897-1917) революційної діяльності, безліч арештів, загроза довічної каторги, через яку довгий час переховувався в Європі, керуючи з 1905 р. УСДРП (український аналог меншовиків в Україні), доводячи, що реальним ідеалом в існуючих умовах є автономія України в складі Російської Федерації на принципах рівності, взаємовигідних економічних зв'язків, збереження державної цілісності Росії і України, а незалежність України неможлива перш за все через міжнародне становище України, оскільки, відірвавшись від Росії, вона може потрапити в залежність від іншої сильної держави Заходу.

2. Лідер Центральної Ради і голова першого уряду. Побачивши розпад Росії у 1917 (відокремлення Фінляндії, Польщі та країн Балтії), Винниченко різко змінює свої погляди, виступивши ініціатором прийняття історичного IV Універсалу про незалежність України в січні 1918 р. Однак провалює переговори з більшовиками в умовах аморфної недисциплінованої української армії (фактично царської, що підняла український прапор), яка без бою здається посланим з Москви на бронепоїздах більшовицьким загонам Муравйова, короткочасно опиралися цьому лише студенти - герої Крут. Муравйов захоплює Київ, влаштовує терор і лише введення німецьких військ і гетьманство Скоропадського (квітень-листопад 1918) зупиняють його.

3. Вів таємні переговори з більшовиками Раковським і Мануїльським з метою повалення "антинародного режиму Скоропадського", висунувши умову українізації в обмін на "радянську владу в Україні". Переговори не вдалися, Ленін не вірив Винниченку: "Зрозуміло, справа не в мові. Ми згодні визнати не одну, а навіть два українських мови, але, що стосується їх радянської платформи, вони нас надують". Так цинічно лідер більшовицької Росії ставився до України і до можливого союзу з Винниченком.

4. Після провалу переговорів з більшовиками Винниченко пішов на союз з... Симоном Петлюрою, піднявши повстання проти Скоропадського, який після відходу німців через Листопадову революцію, що розпочалася у Німеччині, поступився владою Директорії УНР на чолі з Винниченком і Петлюрою. "Двовладдя" тривало всього 2 місяці: 10 лютого 1919 р. Винниченко, як "майже більшовик", який виступав за соціалістичні перетворення в Україні, за мир і тісну співпрацю з Радянською Росією, був виключений з Директорії і виїхав в еміграцію до Європи, а Петлюра одноосібно очолив УНР, почавши війну з більшовицькою Росією, яка була програна, навіть незважаючи на допомогу Польщі, у 1920 р.

5. Далі були 32 роки еміграції, в якій

написав тритомну працю "Відродження нації" (Історія української революції. Березень 1917 р. - грудень 1919 р.), що є важливим історичним джерелом вивчення української революції і донині;

відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору;

після війни написав роман "Слово за тобою, Сталіне!" (1950), в якому звернувся до голови СРСР з пропозиціями про... демократизацію в Радянському Союзі. Зрозуміло, відповіді з Москви Винниченко так і не дочекався, помер 6 березня 1951 року у Франції, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися від шкідливої ​​спадщини впливу Росії. Такими умовами, приходить до висновку Володимир Винниченко, повинна стати політична незалежність української нації.

Таким суперечливим, великим, компромісним і неоднозначним був Володимир Винниченко, чиї метання нагадують поведінку багатьох політиків України у 2014 році.

Головний подвиг Володимира Винниченка.

Безумовно, ім'я Володимира Винниченка назавжди буде вписано в пантеон видатних українців, перш за все, через його літературні твори. Однак і в історії нашої країни Володимир Кирилович залишив дуже яскравий слід. І нехай сьогодні його роль в українській національно-демократичної революції 1917-1920 рр. трактується по-різному, заперечувати значний внесок Винниченка у становлення національної державності просто безглуздо.

Лютнева революція 1917 року і падіння царського режиму застали Володимира Кириловича в Москві. У березні він уже приїхав до Києва (як і М. Грушевський, до речі), де спочатку очолив Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП), потім був обраний заступником голови Центральної Ради і заступником голови Малої Ради. Саме він очолював українську делегацію в Петрограді, яка не змогла домогтися від Тимчасового уряду ніяких поступок. З червня 1917 р. колишній письменник очолив Генеральний секретаріат Центральної Ради, тобто фактично уряд, і одночасно взяв на себе величезний тягар відповідальності як генеральний секретар внутрішніх справ.

Як голові Генерального секретаріату саме Винниченку випала честь оголосити текст I (10 червня) і II (3 липня) Універсалів Центральної Ради. Він же був одним з авторів історичного IV Універсалу, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Саме Володимиру Винниченку довелося в листопаді-грудні 1917 року вести надскладні переговори з Раднаркомом, який не бажав слухати українську сторону і наполегливо вів справу до війни. Вже в ході війни з більшовицькими військами 17 січня 1918 року Володимира Кирилович подав у відставку з поста голови уряду через розбіжності, що виникли з українськими есерами.

На довгий час Винниченко вимушено відійшов від великої політики: при першому приході большевиків (січень-березень 1918 р.) він ховається у Бердянську, при гетьмані живе відлюдником на хуторі Княжа Гора під Каневом. Але незабаром соратники згадали про нього, і 18 вересня 1918 р. Винниченко очолив Український національний союз, опозиційний Скоропадському. Ненадовго був заарештований гетьманською поліцією, але голова держави, побоюючись непотрібного загострення ситуації, наказав звільнити письменника. Відразу ж після виходу з в'язниці Володимир Кирилович активно зайнявся політикою, очоливши підпільний Український національний союз. Винниченко ще влітку 1918 року займається підготовкою збройного виступу проти гетьмана і навіть шукає в цій справі допомоги у більшовиків (Х. Раковського і Д. Мануїльського). Пізніше він став лідером Української Директорії, що здійснила в листопаді-грудні 1918 року успішне антигетьманське повстання і захопила владу в країні.

Однак Директорії УНР з самого початку свого правління довелося зіткнутися з цілим рядом труднощів. З півночі підступали війська більшовицької Росії, з Дону - білогвардійська армія генерала А. Денікіна, на півдні висадилися війська Антанти, західні українські землі окупувала Польща. Крім того, суперечності загострилися і всередині самого уряду УНР. Занадто амбітний Симон Петлюра всіляко домагався окремих повноважень для себе плюс Антанти, на допомогу якої розраховували українські політики, визнала Винниченка "майже більшовиком" і зажадала його відставки як однієї з умов допомоги. Володимир Кирилович і не заперечував, тим більше що його примиренська щодо більшовиків позиція не знаходила ніякої підтримки серед соратників по уряду УНР.

10 лютого 1919 року Володимир Винниченко подає в від ставку і їде в еміграцію. У його щоденнику в ті дні з'являється такий запис: "...я їду за кордон, обтрушую з себе весь пил політики, обгороджуюся книгами і поринаю в своє справжнє, єдине діло - літературу... Тут, у соціалістичній, радянській Росії, я ховаю свою 18-річну соціалістичну політичну діяльність. Я їду як письменник, а як політик всією душею хочу померти".

Заради справедливості варто сказати, що Володимир Винниченко ніколи не прагнув до влади і не дорожив нею. У його житті було безліч прикладів, коли політик легко відмовлявся від найвищих постів. Наприклад, влітку 1918 року Винниченко не став прем'єр-міністром при режимі гетьмана П. Скоропадського, в січні 1918 року він не захотів прийняти диктаторські повноваження в уряді УНР, а в лютому взагалі добровільно покинув пост голови Директорії. У 1920 році Володимиру Винниченку, який жив за кордоном, прийшла пропозиція зайняти одну з керівних посад в уряді УРСР, але він знову не погодився, хоча і висловлював симпатії до більшовиків. Очолити український емігрантський табір знаменитий революціонер також не захотів, вважаючи за краще тихе життя у французькому селі і літературну працю.

З ідейних міркувань Винниченко ніколи не підтримував жодні іноземні сили в їх прагненні керувати українською політикою. У 1920-х роках він рішуче відмовився від пропозиції представників Антанти очолити український уряд у вигнанні. А на початку 40-х років ХХ століття Винниченко категорично відкинув всі пропозиції нацистського режиму залучити його до створення маріонеткового уряду окупованої України. Німці деякий час навіть протримали письменника в тюрмі.

Сторінки біографії Володимира Винниченка.

26 липня 1880 року - Володимир Кирилович Винниченко народився в с. Веселий Кут Херсонської губернії. Його батько був бідним селянином. У народній школі рідного села маленький Володя відразу ж привернув увагу вчителів своїми здібностями до наук. Педагоги всіляко умовляли віддати талановитого учня вчитися далі.

1890 р. - поступив до Єлисаветградської гімназії. Гроші на навчання хлопчикові давав старший брат, який працював у друкарні.

У 1897 році семикласника Винниченка після тижня, проведеного в карцері, виключили з гімназії. Причиною цього стала революційна поема, написана майбутнім літератором. Винниченко доводиться багато мандрувати по селах півдня України, заробляючи собі на прожиток.

Одночасно він акуратно веде щоденник, записуючи всі свої враження і переживання. Також юнак не відмовляється і від навчання і незабаром екстерном здає іспити у Златопільській гімназії, отримавши атестат зрілості.

1901 р. - пише своє перше оповідання (на основі щоденникових записів).

1901 р. - Володимир Винниченко поступає на юридичний факультет Київського університету Святого Володимира. В університеті молодий студент відразу ж створює підпільну соціалістичну організацію "Студентська громада".

1902 р. - Винниченка вперше заарештовують, але незабаром звільняють за браком доказів. Однак з університету його виключають без права вступати у будь-який інший вищий навчальний заклад. Він якийсь час живе на Полтавщині, працюючи народним учителем, і навіть бере участь у Першому з'їзді Революційної української партії, але незабаром його забирають в армію.

1903 р. - Винниченко дезертирував з армії і нелегально переправляється в Австро-Угорщину, оселившись у Львові. З 1903 р. веде професійну революційну діяльність, пише книги і брошури на революційні теми, очолює закордонне відділення РУП. Стає головним редактором газети "Гасло".

1906-1910 рр. - кілька разів нелегально переходить російський кордон із забороненою літературою, одного разу попадається, але незабаром біжить і знову емігрує за кордон. Для втечі йому навіть довелося імітувати повішення.

1910-1914 рр. - Винниченко оселяється в Парижі, де входить в "Українську громаду" і редагує часопис "Дзвін".

1914 р. - Володимир Кирилович за чужими документами приїхав у Москву, де працює в часописі "Украинская жизнь".

1917 р. - повертається до Києва, щоб приєднатися до Центральної Ради. Незабаром очолює Генеральний секретаріат ЦР.

1918 р. - йде у відставку з поста генерального секретаря ЦР. Ховається від більшовиків у Бердянську. Потім перебуває в опозиції до уряду гетьмана Скоропадського. Очолює Директорію УНР, проголошує початок повстання проти гетьмана.

1919 р. - після суперечок з колегами по уряду УНР і вимог Антанти виходить зі складу Директорії і емігрує за кордон. Живе у Відні, пише тритомну працю "Відродження нації", виходить зі складу УСДРП і намагається організувати Закордонну групу української комуністичної партії.

1920 р. - більшовики всіляко вмовляють Володимира Винниченка повернуться на батьківщину, пропонуючи досить високі пости. Колишній член Центральної Ради погодився на це і навіть приїхав до Москви, де зустрічався з Леніним, Троцьким, Каменєвим, Зінов'євим та іншими більшовиками. Він навіть погодився вступити до РКП (б), але незабаром знову вступив в протиріччя з новими соратниками і поїхав з країни.

1921 р. - Винниченко живе і працює у Відні.

1922 р. - перебирається до Чехословаччини.

1925 р. - український письменник перебирається до Франції, де і живе решту життя. У містечку Мужен, що поблизу Канн, він провів 17 років, займаючись літературою, живописом і сільським господарством.

1951 р. - Володимир Винниченко помер у французькому селі Мужен, де і був похований.

Цікаві факти про Володимира Винниченка.

Батько Володимира Винниченка Кирило промишляв чумацьким промислом, він возив сіль із Криму і Півдня України;

у гімназії юному Володимиру доводилося часто битися з однолітками, які дражнили його. Причиною були бідність і спілкування українською мовою. "Тебе в чиновники готують, а не в свинопаси", - намагалися знущатися вони над однокласником, за що згодом їм доводилося відповідати;

Володимир Винниченко планував емігрувати з Франції у США. Навіть подав документи на отримання візи. Він хотів влаштовувати там виставки своїх картин і читати лекції з літератури. Однак прихильники Петлюри повідомили в американське посольство компрометуючі дані на колишнього голову Генерального секретаріату, звинувативши його мало не в більшовизмі. В результаті Володимир Кирилович візу на в'їзд у США так і не отримав;

Володимир Винниченко був переконаним вегетаріанцем і прихильником сироїдження;

літературні твори В. Винниченка були досить широко відомі за кордоном. П'єси "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Закон", "Гріх" були переведені на німецьку мову і поставлені на багатьох європейських сценах. Романи "Чесність з собою", "Записки кирпатого Мефістофеля" також були перекладені і видані. У 1922 р. в кінотеатрах Німеччини демонструвався фільм "Чорна Пантера", знятий за п'єсою В. Винниченка;

у СРСР Винниченка вважали пролетарським письменником. У 1926-1930 рр. навіть вийшло 24-томне видання творів письменника. Його п'єси ставилися в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, а також їх можна було побачити в театрах Москви, Петрограда, Саратова, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку. Театральні корифеї К. Станіславський, В. Немирович-Данченко, М. Садовський часто консультувалися з драматургом з приводу нових постановок;

Володимир Винниченко завжди був гранично чесний, за що, можливо, і страждав. Наприклад, під час переговорів з представниками радянського уряду, які вмовляли письменника повернутися на батьківщину, Винниченко не приховував своєї зацікавленості. Однак в листі до ЦК РКП від 20. 09. 1920 року він сміливо викладає свою позицію: "Коли у мене на очах топтали портрети Шевченка, коли лайкою поминали ім'я мого краю, і коли це ж (тільки в більш пристойних формах) робили не прості солдати, а відповідальні партійні діячі більшовизму, я з болем усвідомив, що і більшовики... так само нечесні, непослідовні і старі, як перший-ліпший російський чорносотенець".

Увічнення пам'яті про Володимира Винниченка.

У 2005 році була випущена ювілейна монета номіналом в 2 гривні з портретом В. Винниченка. Її випуск був присвячений 125-річчю від дня народження видатного письменника і політика.

У 2007 році Нацбанк України випустив ще одну пам'ятну монету (2 гривні) з портретом голови Генерального секретаріату. Тепер це було зроблено в рамках увічнення пам'яті про перший уряд УНР.

У Львові, Києві та Одесі ім'ям Володимира Винниченка названі вулиці.

18 вересня 2010 року в Кіровограді було відкрито пам'ятник Володимиру Винниченку.

Також ім'ям Володимира Винниченка названий Кіровоградський державний педагогічний університет (КДПУ) - вищий навчальний заклад в Україні IV рівня акредитації. У рейтингу за 2013 всіх ВНЗ України, за даними Ranking Web of Universities (Webometrics) від 7. 02. 2013 р., університет з багатьох кращих ВНЗ країни зайняв 12-е місце, а також за результатами рейтингу "Топ-200 Україна" у 2012-2013 навчальному році університет посів 5-е місце серед 17 ВНЗ педагогічного профілю.

Володимир Винниченко в соціальних мережах.

У соціальних мережах "Однокласники", "Вконтакте" і Facebook є спільноти Володимира Винниченка:

у "Вконтакте" знайдено 4 спільноти.

у Facebook.

В Youtube за запитом "Володимир Винниченко" - 708 відповідей.

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Володимира Винниченка?

Для аналізу популярності запиту "Володимир Винниченко" використовується сервіс пошукової системи Яндекс wordstat.yandex, виходячи з якого можна зробити висновок, що за станом на 24 лютого 2016 року кількість запитів за місяць склала 4 600, що видно на скрині.

За період з кінця 2014 р. найбільшу кількість запитів "Володимир Винниченко" зареєстровано у травні 2014 року - 20 787 запитів за місяць.